Лужани (Україна)
селище Лужани | |
---|---|
Найстаріша на Буковині Вознесенська церква (1453—1455) | |
Країна | Україна |
Область | Чернівецька область |
Район | Чернівецький район |
Тер. громада | Мамаївська сільська громада |
Код КАТОТТГ | UA73060370020053292 |
Основні дані | |
Засновано | 1453 |
Перша згадка | 1453 |
Статус | із 1968 року |
Площа | 8,15 [1] км² |
Населення | ▼ 4738 (2023)[2] |
Поштовий індекс | 59342 |
Телефонний код | +380 3736 |
Географічні координати | 48°21′47″ пн. ш. 25°45′43″ сх. д. / 48.36306° пн. ш. 25.76194° сх. д. |
Висота над рівнем моря | 179 м |
Водойма | р. Прут, Совиця
|
Відстань | |
Найближча залізнична станція: | Лужани |
До райцентру: | |
- фізична: | 12 км |
До обл. центру: | |
- фізична: | 17 км |
Селищна влада | |
Адреса | 59342 Чернівецька обл., Чернівецький р-н, с-ще Лужани, вул. Центральна, 37 |
Карта | |
Лужани у Вікісховищі |
Лужани — селище в Україні, у Мамаївській сільській громаді Чернівецького району Чернівецької області.
За народними переказами, у давнину в цій місцевості була долина, у якій зростали великі луки. У писемних джерелах XVII століття трапляються назви: Лежені, Лужени; у XVIII століття — Лужен[1].
В селищі знайдено знаряддя праці кам'яної доби. Лужани вперше згадуються 1453 року в господарчій грамоті, у якій засвідчено придбання села за 400 турецьких золотих боярином Федором Вітольдом у поміщика Костя Вранича. Спочатку Лужани входили до складу Молдовського князівства, яке перебувало у васальній залежності від Османської імперії, від 1774 — у межах Австрії (з 1867 — Австро-Угорщини). З 1918 року — у складі Румунії, з 1940 року — в Українській РСР, а з 1941 до 1944& рокиnbsp;— знову в складі Румунії. З 1944 року село перебувало у складі УРСР (СРСР), а з 24 серпня 1991 року — у складі незалежної України.
У 1866 році через Лужани прокладена залізниця, яка сполучила Чернівці зі Львовом. У 1898—1900 роках чеським інженером Пациком був споруджений цукровий завод. 1906 року від залізничної станції прокладена під'їзна колія для потреб цукроварні, а також придбано паровоз.
13 листопада 1918 року на станції Лужани відбувся бій між військовими підрозділами українців та передовими частинами 8-ї румунської дивізії генерала Я. Задіка, яка здійснювала просування на північ з метою повної окупації території Буковини та приєднання її до королівства Румунії.
1944 року обладнання цукрового заводу перевезено на заводи у Чернівці та «Хрещатик». У другій половині 1950-х роках на території цукроварні введено в експлуатацію лісотарний завод (згодом об'єднаний з Неполоковецьким деревообробним комбінатом у колишньому Кіцманському районі), у 1960-х роках — відкритий завод залізобетонних виробів і конструкцій.
За кошти благодійників та громади у Лужанах встановлено пам'ятники Тарасові Шевченку та Небесній Сотні.
Під час Революції гідності мешканці Лужан брали найактивнішу участь. Після перемоги Майдану в Києві у Лужанах була створена найчисельніша в області сільська «народна самооборона» кількістю 300 осіб, яка в період відсутності міліції впродовж тривалого часу успішно стежила за дотриманням порядку та закону. З перших днів російсько-української війни лужанці стали співзасновниками буковинського волонтерського руху. Лужанська волонтерська група «Допомога українській армії Чернівці — Лужани» займається благодійною допомогою і понині[3].
9 серпня 2017 року, в ході децентралізації, селище увійшло до складу Мамаївської сільської громади.
У березні 2020 року село було епіцентром поширення коронавірусної хвороби в Чернівецькій області: з 25 зареєстрованих на Буковині випадків (станом на 21 березня 2020 року) один хворий виявлено саме в цьому селі[4].
19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Кіцманського району, село увійшло до складу новоутвореного Чернівецького району[5].
Національний склад населення за даними перепису 1930 року у Румунії[6]:
Національність | Кількість осіб | Відсоток |
---|---|---|
українці | 2687 | 74,81 % |
євреї | 374 | 10,41 % |
поляки | 301 | 8,38 % |
румуни | 132 | 3,67 % |
німці | 72 | 2 % |
росіяни | 8 | 0,22 % |
угорці | 2 | 0,06 % |
вірмени | 1 | 0,03 % |
серби, хорвати, словенці | 1 | 0,03 % |
не вказали | 1 | 0,03 % |
Мовний склад населення за даними перепису 1930 року[6]:
Мова | Кількість осіб | Відсоток |
---|---|---|
українська | 2720 | 75,72 % |
їдиш | 302 | 8,41 % |
польська | 287 | 7,99 % |
німецька | 152 | 4,23 % |
румунська | 108 | 3,01 % |
російська | 8 | 0,22 % |
чеська, словацька | 8 | 0,22 % |
угорська | 3 | 0,08 % |
сербська, хорватська, словенська | 1 | 0,03 % |
турецька, татарська | 1 | 0,03 % |
інші | 1 | 0,03 % |
не вказали | 1 | 0,03 % |
1979 | 1989 | 2001 | 2016 | 2022 |
---|---|---|---|---|
3,871 | 4,762 | 4,695 | 4,894 | 4,781 |
українці | росіяни | румуни |
---|---|---|
92 % | 6,4 % | 0,8 % |
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[7]:
Мова | Кількість | Відсоток |
---|---|---|
українська | 4586 | 96,67 % |
російська | 143 | 3,01 % |
вірменська | 7 | 0,15 % |
румунська | 3 | 0,06 % |
білоруська | 2 | 0,04 % |
польська | 1 | 0,02 % |
інші/не вказали | 2 | 0,05 % |
Всього: | 4744 | 100 % |
- Грушко Григорій Григорович — доктор фізико-матиматичних наук, науковець Чернівецького університету.
- Володимир Катрюк — боєць 118-го батальйону шуцманшафту.
- Косинський Каетан (1847—1905) — український живописець.
- Манастирський Олександр Дмитрович (1857—1920; чернече ім'я — Артемон) — український письменник та драматург, історик етнограф, поет, православний церковний діяч.
- Шилепницький Іван Орестович — український державний і політичний діяч, колишній голова Чернівецької облради.
- Шелепницький Юрій Григорович — український футболіст.
В Лужанах розташована найстаріша церква Буковини — Вознесенська. Вона датується XV століттям, а за іншими даними — XIII століттям[8][9].
У 1968—1969 роках настоятелям церкви був майбутній архієпископ Никанор (Юхимюк). 26 жовтня 2014 року митрополит Чернівецький і Буковинський Данило освячує новозбудований храм на честь Вознесіння Господнього селища; будівництво храму тривало 18 років.
В селищі знаходиться парк-пам'ятка садово-паркового мистецтва місцевого значення «Лужанський парк», закладений у XIX столітті[1].
- Середня загальноосвітня школа
- Клуб
- Бібліотека
- Музична школа
- Лікарня
- ↑ а б в Лужани. Енциклопедія Сучасної України. Архів оригіналу за 18 серпня 2016. Процитовано 9 липня 2016.
- ↑ https://mamaivska-gromada.gov.ua/structure/
- ↑ Лужанська волонтерська група «Допомога Українській армії — Лужани».
- ↑ Із 25 хворих на коронавірус на Буковині майже половина — в одному селі. Українська правда. 21 березня 2020. Архів оригіналу за 21 березня 2020. Процитовано 22 березня 2020.
- ↑ Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
- ↑ а б Recensământul general al populației României din 1930. Процитовано 10 жовтня 2018. (рум.) (фр.)
- ↑ Спадщина. Лужани. Свято-Вознесенський храм XIV століття. Українська газета Час (укр.). 4 травня 2021. Процитовано 31 травня 2024.
- ↑ Олександр, Білоус (18 квітня 2015). Лужанська Вознесенська церква - можемо втратити перлину світового надбання | Факти Чернівці (укр.). Процитовано 31 травня 2024.
- В. В. Головко. Лужани. Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 6 : Ла — Мі. — С. 289. — ISBN 978-966-00-1028-1.. [Архівовано 15 вересня 2016 у Wayback Machine.]
- Н. М. Катрюк, М. І. Лаєвська. Лужани. [Архівовано 18 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001–2024. — ISBN 966-02-2074-X.
- Лужани.
- В Лужанах на Буковині освячено новозбудований храм на честь Вознесіння Господнього. [Архівовано 7 березня 2016 у Wayback Machine.]
- Банк даних Державної служби статистики України. [Архівовано 31 липня 2014 у Wayback Machine.](укр.)
- Cities&towns of Ukraine. [Архівовано 19 квітня 2012 у Wayback Machine.] (англ.) (укр.)
Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |