П'ятигірська волость
Перейти до навігації
Перейти до пошуку
П'ятигірська волость | ||||
Центр | П'ятигори | |||
---|---|---|---|---|
Площа | 16 200 (1886) | |||
Населення | 8749 осіб (1886) | |||
Густота | 49.4 осіб / км² | |||
П'ятигірська волость — історична адміністративно-територіальна одиниця Таращанського повіту Київської губернії з центром у містечку П'ятигори.
Станом на 1886 рік складалася з 6 поселень, 7 сільських громад. Населення — 8749 осіб (4205 чоловічої статі та 4544 — жіночої), 1201 дворове господарство[1].
Площа, десятин | У тому числі орної, дес. | |
---|---|---|
Сільських громад | 6734 | 4069 |
Приватної власності | 9133 | 6642 |
Надільної власності | — | — |
Іншої власності | 333 | 249 |
Загалом | 16200 | 10960 |
Поселення волості:
- П'ятигори — колишнє державне та власницьке містечко за 50 верст від повітового міста, 2163 особи, 350 дворів, православна церква, костел, синагога, єврейський молитовний будинок, лікарня, 4 постоялих двори, 3 постоялих будинки, 35 лавок, 3 кузні, водяний та кінний млини, 2 шкіряних заводи.
- Олександрівка — колишнє власницьке село, 646 осіб, 137 дворів, православна церква, 2 постоялих будинки, 3 вітряних млини.
- Жидовчик — колишнє власницьке село, 1135 осіб, 203 двори, православна церква, 2 постоялих будинки, водяний і 3 вітряних млини.
- Ненадиха — колишнє власницьке село, 1415 осіб, 240 дворів, православна церква, каплиця, школа, 2 постоялих будинки, 3 вітряних млини.
- Тайниця — колишнє власницьке село, 829 осіб, 146 дворів, православна церква, школа, постоялий будинок, вітряний млин.
Старшинами волості були:
- Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. (рос. дореф.)
- ↑ Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. (рос. дореф.)
- ↑ рос. дореф. Памятная книжка Кіевской губерніи на 1909 годѣ. Съ приложением Адрес-Календаря губерніи. Изданіе Кіевскаго Губернскаго Статистическаго Комитета. Кіев. 1909. XX + 214 + 261 с.
- ↑ рос. дореф. Памятная книжка Кіевской губерніи на 1910 годѣ. Съ приложением Адрес-Календаря губерніи. Изданіе Кіевскаго Губернскаго Статистическаго Комитета. Кіев. 1910. XVI + 252 + 289 с.
- ↑ рос. дореф. Памятная книжка Кіевской губерніи на 1912 г. Съ приложением Адрес-Календаря губерніи. Изданіе Кіевскаго Губернскаго Статистическаго Комитета. Кіев. 1912. XX + 289 + 275 + 68 с.
- ↑ рос. дореф. Памятная книжка Кіевской губерніи на 1913 годѣ. Съ приложением Адрес-Календаря губерніи. Изданіе Кіевскаго Губернскаго Статистическаго Комитета. Кіевъ. Типографія Губернскаго Правленія, Софійск. пл., зданіе Присутствен. мѣстъ. 1912. XXI + 286 + 293 + 75 с.
- ↑ рос. дореф. Памятная книжка Кіевской губерніи на 1915 годѣ. Съ приложением Адрес-Календаря губерніи. Изданіе Кіевскаго Губернскаго Статистическаго Комитета. Кіевъ. Типографія Губернскаго Правленія, Софійск. пл., зданіе Присутствен. мѣстъ. 1915. XXI + 244 + 290 + 62 с.
Це незавершена стаття про адміністративно-територіальний поділ Російської імперії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |