П'ятнична мечеть (Ісфаган)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Соборна мечеть Ісфагана
Masjed-e Jāmé of Isfahan *
* Назва в офіційному англомовному списку

World Heritage Logo global.svg    Світова спадщина    Прапор ЮНЕСКО
Gran Mezquita de Isfahán, Isfahán, Irán, 2016-09-20, DD 28.jpg

П'ятнична мечеть
Координати: 32°40′09″ пн. ш. 51°41′06″ сх. д. / 32.669443999999998596° пн. ш. 51.685000000000002274° сх. д. / 32.669443999999998596; 51.685000000000002274
Країна Flag of Iran.svg Іран
Тип Культурний
Критерії ii
Об'єкт № 1397
Регіон ЮНЕСКО Азія і Океанія
Історія реєстрації
Зареєстровано: 2012 (36 сесія)
П'ятнична мечеть (Ісфаган) is located in Іран
П'ятнична мечеть (Ісфаган)

CMNS: П'ятнична мечеть на Вікісховищі

Мечеть Джаме, Соборна мечеть, П'ятнична мечеть Ісфагана (перс. مسجد جامع اصفهان‎ — Masjid-e-Jāmeh, Isfahān) — велика, соборна мечеть міста Ісфаган в остані Ісфаган, Іран. Мечеть є результатом безперервного будівництва, реконструкцій і доповнень у періоді між 771 роком та кінцем 20-го століття. Великий базар Ісфагана розташований біля південно-західного крила мечеті. Мечеть була включена ЮНЕСКО до об'єктів Світової спадщини 2012 року.[1]

Характеристики[ред.ред. код]

Це одна з найстаріших мечетей, які досі стоять в Ірані, і вона була побудована в чотириайванному архітектурному стилі; її четверо воріт розташовані лицем до лиця.  Кібла айван на південній стороні мечеті отримав склепіння з мукарнами в 13-му столітті[2].

За часів Сельджуків були додані два цегляних зали з куполами, якими славиться мечеть. Південний купол був побудований для розміщення міхраба у 1086-87 роках Нізамом уль-Мульком, знаменитим візирем Малік-шаха, і був найбільшим відомим куполом свого часу. Північний купол був побудований на рік пізніше суперником Нізама уль-Мулька — Таджем уль-Мульком. Функція цієї зали з куполом є невизначеною. Хоча вона була розташована вздовж осі північ-південь, вона була розташована за межами мечеті. Купол був, очевидно, побудований як пряма відповідь на більш ранній південний купол, і дуже успішно, зайнявши своє місце як шедевр перської архітектури внаслідок своєї конструктивної чіткості та геометричного балансу. Айвани були також додані в кілька етапів за правління Сельджуків, що надало мечеті її нинішньої 4-айванної форми, яка згодом стали переважаючою в Ірані і в усьому ісламському світі[3].

Відповідаючи функціональним потребами простору, політичним амбіціям, релігійним подіям і змінам смаку, подальші доповнення та модифікації включають в себе елементи епохи Моголів, Муззафарідів, Тимуридів і Сефевідів. Вартим уваги є майстерно різьблений міхраб ліпниною, замовлений 1310 року монгольським правителем Олджейту і розташований у боковому молитовному залі, побудованому у західній аркади. Вклад Сефевідів був багато в чому декоративним, з додаванням мукарн, глазурованої плитки і мінаретів, які стоять по боках південного айвану.

Куполи і пілястри, які слугують межами гіпостиля між айванами, не датовані і різноманітні за стилями, нескінченно змінені ремонтами, реконструкціями і доповненнями[4].

Витоки мечеті сягають 8-го століття, але оригінальна мечеть згоріла і була відновлена знову в 11-му столітті за часів династії Сельджуків і багато разів піддавалась реконструкції. В результаті, в ній є приміщення, побудовані в різних архітектурних стилях, тому зараз мечеть є фактично конденсованою історією іранської архітектури.

Галерея[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Properties inscribed on the World Heritage List, Iran, http://whc.unesco.org/en/statesparties/ir
  2. Stokstad, Marilyn (2007). Art: a Brief History (вид. 3rd). Upper Saddle River: Pearson Education, Inc. с. 201. 
  3. O'Kane, Bernard (1995). Domes. Encyclopaedia Iranica, Online Edition. Retrieved November 28, 2010.
  4. Archnet Digital Library

Подальше читання[ред.ред. код]

  • Godard, André. «La mosquée du vendredi.» L'Oeil revue d'art. No. 19/20. July/August 1956. p. 45.