Ґонбат-е-Кабус (вежа)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ґонбат-е-Кабус
Gonbad-e Qabus [1]
Світова спадщина
Gonbad-e Qabus.JPG
Ґонбат-е-Кабус
37°15′29″ пн. ш. 55°10′09″ сх. д. / 37.25805555558377336° пн. ш. 55.169166666694778201° сх. д. / 37.25805555558377336; 55.169166666694778201
Країна Flag of Iran.svg Іран
Тип Культурний
Критерії i, ii, iii, iv
Об'єкт № 1398
Регіон Азія і Океанія
Зареєстровано: 2012 (36 сесія)

Ґонбат-е-Кабус у Вікісховищі?

Вежа Ґонбат-е-Кабус — це монумент в центральній частині міста Ґонбат-е-Кабус, Іран, віком понад тисячу років, включений до Світової спадщини ЮНЕСКО 2012 року.

Опис[ред. | ред. код]

Вежу було збудовано 1006 року за наказом правителя династії Зіяридів — еміра Шамса ал-Маалі Кабуса ібн Вушмгіра (شمس المعالي قابوس بن وشمگير). Вона розташована за 3 км на північ від старовинного міста Ґорґан, яке колись було столицею Зіяридів, та є єдиною спорудою, яка залишилась від того міста після його зруйнування у 14-15 ст. Нині вежа розташована в центральному парку сучасного міста Ґонбат-е-Кабус.

Збудована з обпаленої цегли, вежа має висоту 72 метри[2] (включно з висотою платформи) та стоїть на штучному пагорбі висотою 15 метрів.

За формою вежа є величезною десятикутною спорудою з конічним дахом, який формує золотий перетин Фі, що дорівнює 1,618. Вежа звужується до верху, маючи діаметр 17 метрів (знизу) та 15,5 метра (під дахом)[3]. Внутрішній діаметр вежі становить ~10 метрів. Вона має єдиний вхід зі сходу, 10 стін триметрової товщини та збудована таким чином, що при вході у вежу людина чує власну луну. Внутрішнє убрання містить одні з найбільш ранніх зразків декоративного стилю мукарна.

Знизу вежі куфічним письмом є напис арабською[4]:

بسمله – هذا القصر العالى – للامير شمس المعالى – الامير بن الامير – الامير قابوس بن وشمكير – امر به بنائه فى حياته – سنة سبع وتسعين – وثلثمائة قمرية – وسنة خمس وسبعين – وثلثمائة شمسية

«Іменем Аллаха [милостивого, милосердного] цей високий палац належить Шамсі ал-Маалі, еміру та сину еміра, еміру Кабусу ібн Вушмгір. Він наказав збудувати протягом його життя, у році 397-му місячної гіджри, та році 375-му сонячної гіджри»

І хоча напис чітко не вказує на те, що вежа була збудована як місце поховання правителя-Зіярида, за усними оповідями тіло султана було покладено у скляний саркофаг, що був підвішений по центру вежі на висоті 45 метрів. На східному боці даху є маленьке вікно, через яке промені ранішнього сонця могли падати на саркофаг. Це все вказує на зороастричні вірування, за якими при похованні померлого було важливо, щоб тіло не мало контакту з землею[5], а на четвертий день після смерті, тіло мало освітити Сонце, по променях якого душа піднімалася на небо[6].

До 1000-річчя вежі її було включено до Світової спадщини ЮНЕСКО.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. * Назва в офіційному англомовному списку
  2. SkyscraperPage — Gonbad-e Qabus Tower
  3. Вежа на сайті Світової спадщини
  4. E. Ehlers, M. Momeni, Habib-Allāh Zanjāni, Sheila S. Blair: Gonbad-e Qābus. У: Encyclopædia Iranica, 2010
  5. Земля — як і вогонь — для зороастрійців були священними, а тому не повинні були мати контакту з померлими
  6. James R. Russell: Burial iii. In Zoroastrianism. у: Encyclopædia Iranica

Див. також[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Координати: 37°15′29″ пн. ш. 55°10′08″ сх. д. / 37.25806° пн. ш. 55.16889° сх. д. / 37.25806; 55.16889