Тахт-е Солейман
| Тахт-е Солейман | |
|---|---|
| Takht-e Soleyman [1] | |
| Світова спадщина | |
 | |
| 36°36′14″ пн. ш. 47°14′06″ сх. д. / 36.60389° пн. ш. 47.23500° сх. д. | |
| Країна | Іран |
| Тип | Культурний |
| Критерії | i, ii, iii, iv, vi |
| Об'єкт № | 1077 |
| Регіон | Азія і Океанія |
| Зареєстровано: | 2003 (27 сесія) |
  | |
|
| |
 | |
 Тахт-е Солейман у Вікісховищі | |
Тахт-е Солейман (перс. تخت سلیمان) — пам'ятка археології сасанідського періоду, одна з найважливіших зороастрійських святинь, розташована на північному заході Ірану у регіоні Західний Азербайджан. Об'єкт внесений до списку світової спадщини ЮНЕСКО у 2003.
Опис[ред. | ред. код]
Археологічний комплекс Тахт-е Солейман розташований у провінції Західний Азербайджан на плато на висоті близько 2000 м над рівнем моря навколо вулканічного озера за 30 км від міста Такаб[2].
Тахт-е Солейман являє собою рештки храмового комплексу, що складався з храму Вогню та храму, присвяченого богині води Анаїті, та палацу. Святилище було захищено фортифікаційними спорудами: стіною заввишки 13 м із 38-ма вежами; для доступу всередину комплексу слугували північна та південна брами[3].
Історія[ред. | ред. код]
Храмовий комплекс був збудований у VI столітті за правління Хосрова I[4]. Матеріалом споруд слугувала цегла-сирець, однак пізніше усі будівлі були виконані у камені[5]. Під час візантійсько-перської війни у 627 році комплекс було зруйновано візантійською армією, а храм Вогню розграбовано[4]. За доби монгольського правління на території храмового комплексу було побудовано літній палац, що слугував резиденцією ільхана Абака-хана[5]. Окрім того, за монгольської доби реконструювалися та розбудовувалися інші споруди[4], що сприяло розвитку місцевості — навколо комплексу утворилося велике поселення, яке втім занепало наприкінці XIV-початку XV століття[5].
Храмовий комплекс був шанований у середовищі християн та мусульман, які пов'язували зі святинею легенди про Соломона (Сулеймана), що відобразилося, зокрема, у сучасній назві об'єкту, а також про народження Ісуса Христа та Заратуштри[4]. За час свого існування Тахт-е Сулейман змінив кілька назв. За епохи Сасанидів храмовий комплекс носив назву «Атур-Гушнасп» — вогонь коня. За монгольського панування у XIII—XIV столітті його називали «Сатурик», у ісламських хроніках він фігурує під назвою «Шиз». Сучасна назва «Тахт-е Солейман» у перекладі з перської означає «трон Соломана»[4].
Для західного світу комплекс Тахт-е Сулейман було відкрито на початку XIX століття шотландським мандрівником Робертом Кер Портером. Перший графічний план пам'ятки був укладений британським археологом Генрі Роулінсоном, який помилково визначив комплекс столицею Мідії Екбатаною[5]. 1937 року німецький археолог Еріх Шмідт зробив першу фотографію Тахт-е Солейман з висоти пташиного польоту[4]. Останні масштабні дослідження комплексу відбувалися у 1970 році[4].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ * Назва в офіційному англомовному списку
- ↑ 10 of the best ancient ruins … that you've probably never heard of [Архівовано 10 листопада 2016 у Wayback Machine.](англ.)
- ↑ The Ancient Site of Takht-e Soleyman: Iran's Throne of King Solomon [Архівовано 10 листопада 2016 у Wayback Machine.](англ.)
- ↑ а б в г д е ж Takht-e Soleyman Nomination file (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 10 лютого 2017. Процитовано 30 листопада 2016.
- ↑ а б в г Huff, Dietrich. Recherches archéologiques à Takht-i Suleiman (Iran), centre religieux royal sassanide // Comptes rendus des séances de l'Académie des InsCRiptions et Belles-Lettres. — 1978. — Т. 122. — С. 774-789.(фр.)
Посилання[ред. | ред. код]
- Тахт-е Солейман на сайті ЮНЕСКО [Архівовано 2 січня 2011 у Wayback Machine.](англ.)
- Тахт-е Солейман на сайті Encyclopædia Britannica [Архівовано 10 листопада 2016 у Wayback Machine.](англ.)
- Тахт-е Солейман на сайті Encyclopædia Iranica [Архівовано 17 травня 2013 у Wayback Machine.](англ.)
