Тахт-е Солейман

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Тахт-е Солейман
Takht-e Soleyman *
* Назва в офіційному англомовному списку

World Heritage Logo global.svg    Світова спадщина    Прапор ЮНЕСКО
Takhte Soleyman.jpg
36°36′14″ пн. ш. 47°14′06″ сх. д. / 36.60389° пн. ш. 47.23500° сх. д. / 36.60389; 47.23500
Країна Іран
Тип Культурний
Критерії i, ii, iii, iv, vi
Об'єкт № 1077
Регіон ЮНЕСКО Азія і Океанія
Історія реєстрації
Зареєстровано: 2003 (27 сесія)
Тахт-е Солейман (Іран)
Тахт-е Солейман

CMNS: Тахт-е Солейман на Вікісховищі

Тахт-е Солейман (перс. تخت سلیمان‎) — пам'ятка археології сасанідського періоду, одна з найважливіших зороастрійських святинь, розташована на північному заході Ірану у регіоні Західний Азербайджан. Об'єкт внесений до списку світової спадщини ЮНЕСКО у 2003.

Опис[ред.ред. код]

Археологічний комплекс Тахт-е Солейман розташований у провінції Західний Азербайджан на плато на висоті близько 2000 м над рівнем моря навколо вулканічного озера у 30 км від міста Такаб[1].

Тахт-е Солейман являє собою рештки храмового комплексу, що складався з храму Вогню та храму, присвяченого богині води Анаїті, та палацу. Святилище було захищено фортифікаційними спорудами: стіною заввишки 13 м із 38-ма вежами; для доступу всередину комплексу слугували північна та південна брами[2].

Історія[ред.ред. код]

Храмовий комплекс був збудований у VI столітті за правління Хосрова I[3]. Матеріалом споруд слугувала цегла-сирець, однак пізніше усі будівлі були виконані у камені[4]. Під час візантійсько-перської війни у 627 році комплекс було зруйновано візантійською армією, а храм Вогню розграбовано[3]. За доби монгольського правління на території храмового комплексу було побудовано літній палац, що слугував резиденцією ільхана Абака-хана[4]. Окрім того, за монгольської доби реконструювалися та розбудовувалися інші споруди[3], що сприяло розвитку місцевості — навколо комплексу утворилося велике поселення, яке втім занепало наприкінці XIV-початку XV століття[4].

Храмовий комплекс був шанований у середовищі християн та мусульман, які пов'язували зі святинею легенди про Соломона (Сулеймана), що відобразилося, зокрема, у сучасній назві об'єкту, а також про народження Ісуса Христа та Заратуштри[3]. За час свого існування Тахт-е Сулейман змінив кілька назв. За епохи Сасанидів храмовий комплекс носив назву «Атур-Гушнасп» — вогонь коня. За монгольського панування у XIII—XIV столітті його називали «Сатурик», у ісламських хроніках він фігурує під назвою «Шиз». Сучасна назва «Тахт-е Солейман» у перекладі з перської означає «трон Соломана»[3].

Для західного світу комплекс Тахт-е Сулейман було відкрито на початку XIX століття шотландським мандрівником Робертом Кер Портером. Перший графічний план пам'ятки був укладений британським археологом Генрі Роулінсоном, який помилково визначив комплекс столицею Мідії Екбатаною[4]. 1937 року німецький археолог Еріх Шмідт зробив першу фотографію Тахт-е Солейман з висоти пташиного польоту[3]. Останні масштабні дослідження комплексу відбувалися у 1970 році[3].

Примітки[ред.ред. код]

  1. 10 of the best ancient ruins … that you've probably never heard of(англ.)
  2. The Ancient Site of Takht-e Soleyman: Iran's Throne of King Solomon(англ.)
  3. а б в г д е ж Takht-e Soleyman Nomination file
  4. а б в г Huff, Dietrich Recherches archéologiques à Takht-i Suleiman (Iran), centre religieux royal sassanide // Comptes rendus des séances de l'Académie des InsCRiptions et Belles-Lettres. — 1978. — Т. 122. — С. 774-789.(фр.)

Посилання[ред.ред. код]