Падура Тимко

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Тимко Падура
Padurra Tumko.jpg
Тимко Падура
Народився 21 грудня 1801(1801-12-21)
Іллінці
Помер 8 (20) вересня 1871(1871-09-20) (69 років)
Козятин
Поховання село Махнівка Козятинського району
Громадянство Російська імперія
Національність поляк
Ім'я при народженні Tomasz Padurra
Діяльність поет, композитор і лютніст
Відомий поет, композитор-мелодист, торбаніст
Конфесія католик
POL COA Sas I.svg

Wikisource-logo.svg Роботи у Вікіджерелах

Commons-logo.svg Медіафайли у Вікісховищі

Тимко́ Паду́ра (пол. Tomasz Padurra, також Тиміш Падура, Томаш Падура, Tymko Padura; 21 грудня 1801(18011221) — 8 (20) вересня 1871) — польсько-український поет, композитор та торбаніст. Автор відомої польсько-української пісні Hej, sokoły (Гей, соко́ли).

Нащадок дрібношляхетської родини (гербів Сас та Задора), що відбилося на його світоглядi. Як польський патріот наполягав на необхідності спільної боротьби поляків та українців за незалежність. Був співцем козаччини, популяризував український фольклор та музику.

Життєпис[ред.ред. код]

Народився в Іллінцях на Київщині, його батько був брацлавським коморником. По закінченні Іллінецької парафіяльної школи та вінницької гімназії (1820) вступив до Кременецького ліцею, який закінчив 1825 року.

На початку 1825 р. Падура брав участь у спільному з'їздi польського «Патріотичного товариства» («Narodowe Towarystwo Patriotyczne») та декабристів у Житомирі. На засіданні, між іншим, порушувалося питання доречності незалежності «Малоросії» — Падура був доповідачем на цю тему[1].

Мешкав на дворах маґнатів (Потоцьких, Сангушків, Жевуських) як поет-резидент.

Брав участь у Листопадовому повстанні 1830—1831, бився в загоні Вацлава Жевуського, свого особистого приятеля, якому Падура присвятив свою поезію «Золота борода». 1830—1832 був ув'язнений царською владою.

Після поразки повстання мешкав у своєму маєтку Махнівці біля Бердичева. Був вихователем синів Піюса Борейка з Пикова. Брав участь у панславістичному з'їзді в Празі (1848) як делегат від Польщі. Помер у Козятині, похований у Махнівці (нині селище Козятинського району Вінницької області).

Як поет перебував під впливом українського фольклору, творів Юліана Нємцевича, Джорджа Ґордона Ноєля Байрона, Оссіана (див. Джеймс Макферсон). Період його найбільшої творчої активності припадає на кінець 20-х — початок 30-х років XIX ст. Довгий час його твори поширювалися лише в рукописах, що не завадило їх значному впливові на українську літературу як у Наддніпрянщині, так і в Галичині. Імовірно, перша друкована публікація (вірш «Козак») — у тексті «Граматики руської» Йосипа Левицького (Львів, 1830, німецькою мовою). Пізніше Падура публікував цей вірш у значно переробленому вигляді.

Свої твори українською мовою Падура писав латинкою. Першу окрему публікацію — «Pienia Tomasza Padurry» — було здійснено без дозволу автора у Львові 1842 року. Її не можна вважати автентичною, бо до її складу ввійшли не тільки неавторизовані, перекручені тексти, а й низка творів, що взагалі належали іншим авторам.

За власною авторською редакцією вийшла збірка «Ukrainky Tymka Padury» (Варшава, 1844, містила 13 поезій та музичних партитур). Уже після смерті автора у Львові вийшли «Pyśma Tymka Padurry. Wydanie posmertne z awtohrafiw» (1874) — повне зібрання його поетичних та прозових творів, у якому поруч з усіма текстами українською мовою (теж у латинській транскрипції) подавалися їхні переклади польською.

У своїх піснях та думах Падура висловлював захоплення козацькою старовиною, при цьому нарівні з козакофільськими тенденціями відчутна слов'яно- та полонофільска концепція історії України («Від Балтика до Горбат / Якесь желізне плем'я / З леміша кує булат / І носить слов'ян ім'я» — з вірша «Лейстровий»).

До деяких своїх текстів Падура сам складав мелодії, завдяки чому вони ставали народними піснями (їхній популяризації сприяв і сам автор, мандруючи по селах переодягненим «дідом»). Професійні композитори, як польські (Кароль Ліпінський), так і українські, також звертали увагу на твори Падури: так, «Лірника» поклав на музику Микола Лисенко. Пісні Падури виконував торбаніст Григорій Відорт (теж приятель Вацлава Жевуського).

Писав також польською мовою, що дає підстави зарахувати його до так званої «української школи» польської літератури. Його найпопулярніший твір польською мовою — пісня «Hej, sokoły» (її мелодію, зокрема, використано в фільмі Єжи Гофмана «Вогнем і мечем»).

Тимко Падура перекладав українською мовою поему Адама Міцкевича «Конрад Валленрод».

Найбільшим запасом даних для біографії Падури ми зобов'язані Валерію Пржиборовському, який після смерті поета, 20 вересня 1871 року в містечку Козятині, Бердичівського повіту, Київської губернії, звернувся до товариша його, Маріана Васютинського, (в домі якого поет в останні часи прожив та помер), з проханням розповісти йому відомості про Падуру, необхідні для критичної оцінки літературної діяльності померлого поета. Васютинський виконав це прохання.

Примітки[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]