Іллінці

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Іллінці
Illinci coat.gif Прапор Іллінців.gif
Герб Іллінців Прапор Іллінців
Іллінці
Іллінці на мапі району
Іллінці на мапі району
Основні дані
Країна Україна Україна
Регіон Вінницька область
Район Іллінецький район
Громада Іллінецька міська громада
Код КОАТУУ 0521210100
Засноване перша згадка 1391 року
Магдебурзьке право 22 жовтня 1757 року
Статус міста з 1 грудня 1986 року
Населення 11 388 (2017)
Площа 10.87 км²
Густота населення 1046.37 осіб/км²
Поштові індекси 22700-22707
Телефонний код +380-4345
Координати 49°06′20″ пн. ш. 29°12′32″ сх. д. / 49.10556° пн. ш. 29.20889° сх. д. / 49.10556; 29.20889Координати: 49°06′20″ пн. ш. 29°12′32″ сх. д. / 49.10556° пн. ш. 29.20889° сх. д. / 49.10556; 29.20889
Висота над рівнем моря 212 м
Водойма р. Соб, Собок, В'язовиця
Назва мешканців іллінчани
Міста-побратими Влощова Польща Польща
Єдинці Молдова Молдова
День міста 2 жовтня
Відстань
Найближча залізнична станція Липовець
До станції 16 км
До обл./респ. центру
 - фізична 57 км
 - автошляхами 65 км
До Києва
 - фізична 174 км
 - автошляхами 212 км
Міська влада
Адреса 22700, вул. Соборна, 19, тел. 2-17-38
Веб-сторінка www.illintsi.org.ua
Моє місто Іллінці
Міський голова Володимир Ящук

Іллінці́ — місто в Україні, центр Іллінецької міської територіальної громади та Іллінецького району Вінницької області.

За демографічними даними на початку 2017 року населення Іллінців становило 11 388 мешканців. Іллінці одне з небагатьох малих міст України, населення якого постійно зростає.

Наразі місто зазнає стрімкого розвитку та має сильну економіку; воно родовжує показувати найбільше зростання за будь-яке інше місто Вінниччини.

Розташоване в низинній місцевості при злитті річок В'язовиці та Собка, яка тут впадає у річку Соб (басейн Південного Бугу). Неподалік від міста розташований Іллінецький метеоритний кратер.

Історія[ред.ред. код]

Дата заснування Іллінців як поселення починається у 1391 році, але територія нинішніх Іллінців була заселена осілим населенням близько двох тисяч років тому. В околицях міста збереглися добре помітні залишки скіфських курганів (IV-ІІІ ст. до н. е.), досліджено залишки слов'янського селища — одну з найдревніших археологічних пам'яток V століття н. е., де знайдено рештки залізоплавильних печей, житла з кам'яними печами.

Перша письмова згадка — XVII століття. А саме осінь 1391 року.

Іллінці на карті Боплана 1648 р. Позначено як «Elins»

У період XIV—XV ст. тутешнє поселення згадується уже як досить великий, незалежно збудований населений пункт, який король польський Казимир IV Ягеллончик у 1448 році дарує своєму вельможі Менку за ратні подвиги. У цей час поселення називали Линці.

Про Іллінці не раз знаходимо згадки в історичних документах пізнішого періоду, особливо часів Визвольної війни українського народу ХYII століття.

Багато видатних діячів визвольного руху українського народу проти турецько-татарських та польсько-шляхетських поневолювачів побували в Іллінцях. Так, у 1650-1651 роках іллінецького сотника Івана Туровця неодноразово відвідував тогочасний кальницький полковник Іван Богун — талановитий полководець, соратник Богдана Хмельницького. А 18 вересня 1655 року та 17 травня 1656 року в місті зупинявся сам гетьман України. Частим гостем Іллінецької сотні (1659, 1661, 1671 роки) був Іван Сірко, який згодом став знаменитим кошовим отаманом Запорізької Січі.

Привілеєм від 22 жовтня 1757 р. король Август ІІІ офіційно надав Іллінцям магдебурзьке право, а також герб із зображенням «золотого лебедя з шістьма лебеденятами на срібному тлі». Герб, очевидно, характеризував місто як «родове гніздо» тогочасної власниці Іллінців — княгині Барбари Санґушкової, уродженої Дунін, предки якої мали в гербі зображення лебедя.

Із середини XIX ст. населення Іллінців стало швидко зростати, і в 60-х роках тут проживало майже сім тисяч осіб.

В Іллінцях 1801 року народилися і провели дитинство відомі поети, представники так званої української школи в Польській літературі Тимко Падура і Северин Гощинський.

Герб Іллінців 1757 року

З 1818 року в Іллінцях знаходився штаб В'ятського полку російських військ, яким з 1821 по 1825 рік командував Павло Пестель — керівник Південного товариства декабристів.

Після скасування кріпосного права в місті почали діяти церковнопарафіяльні школи. 1881 року тут засновано сільське двокласне училище, його першою попечителькою була власниця Іллінецького маєтку княгиня О. П. Демидова-Сан Донато. Із 1882 року в Іллінцях працює лікарня.

Починаючи з 1866 року, коли Іллінці стали волосним центром Липовецького повіту Київської губернії, місто почало активно розширюватись. У 1900 році нараховували близько 5 тисяч жителів (в основному євреїв). А з передмістями населення Іллінець становило 9400 жителів. У 1875 році власниця маєтку Демидова-Сан Донато збудувала цукровий завод.

У грудні 1917 року в місті була встановлена радянська окупація, в березні 1918 місто зайняли війська кайзерівської Німеччини, в травні 1919 року війська генерала Денікіна, а у 1920 році — знову совєти.

Відповідно до нового адміністративного поділу у 1923 році Іллінці стають райцентром Бердичівської округи, з 1925 — райцентром Вінницької округи, з 1932 — райцентром Вінницької області.

23 липня 1941 року селище було окуповане гітлерівськими військами, майже 3 роки тривала окупація. За цей час в Іллінцях було розстріляно 2489 євреїв. Радянські війська зайняли місто в березні 1944 року. У цьому процесі брали участь партизани 2-ї партизанської бригади, яка базувалась у Шабелянському лісі.

1 грудня 1986 року Іллінцям Верховною радою УРСР, було надано статус міста районного значення. Але, це не слід трактувати як щось визначне, мовляв, було селище міського типу, а стало місто. Іллінці мають значно давнішу міську історію, як і більшість малих міст України, які радянська влада обернула в смт.

Пам'ятки архітектури[ред.ред. код]

  • Церква Святої Богородиці, збудована у 1773 році. Є однокупольною церквою — одна з найстаріших дерев'яних храмів Правобережної України, збудована у стилі народного (козацького) барокко.
  • Свято-Воскресенський собор, 1897 р. — окраса міста. Збудований як благодійний подарунок Іллінцям княгинею Демидовою.
  • Будинок купця Манова — споруда у стилі модерн. Зараз школа естетичного виховання.
  • Будівля найбільшої синагоги на Вінниччині. ХХ ст.
  • Будівля колишнього млина Маримонт. Зараз у запустінні.
  • Будинок Народного училища 1881 року. Зараз середня школа № 1.

Демографія[ред.ред. код]

Таблиця демографії
1987 2001 2010 2013 2015 2017
10 250 11 186 11 286 11 366 11 374 11 388
В період з 1987 по 2017 рік (тис. ос.)

Етнонаціональний склад населення[ред.ред. код]

За даними перепису населення 2001 року. Етнічно населення міста Іллінці складали: українці 97,5 %, росіяни 1,7 % інші 0,4 %.

Сучасний стан[ред.ред. код]

З 1986 року Іллінці — місто районного значення. Має розвинену соціальну сферу: працює лікарня, Будинок культури, три школи, п'ять дитячих садків, школа естетичного виховання, дитячо-юнацька спортивна школа, бібліотеки, державний аграрний коледж.

30 грудня 2015 року було перейменовано ряд вулиць і провулків.

1 червня 2016 року була створена Іллінецька міська громада (ОТГ).

Видатні уродженці[ред.ред. код]

Особи, пов'язані з містом[ред.ред. код]

Економіка[ред.ред. код]

З промислових підприємств на території міста функціонують:

Молокозавод «Люстдорф»
  • ТОВ «Люстдорф» монополіст у виробництві Т-молока в Україні;[1]
  • ТОВ «Іллінецький цукровий завод»;
  • ТОВ «Іллінцібудматеріали»;
  • державне підприємство «Іллінецьке лісове господарство»;
  • підприємство по виготовленню меблів;
  • будівельні організації та транспортні підприємства.

Преса[ред.ред. код]

«Трудова слава» — муніципальна газета.

З 2004 року друкується газета приватних оголошень «Партнер» приватної форми власності.

Міста-побратими[ред.ред. код]

Місто Країна Дата угоди
Влощова Польща Польща 23 серпня 2005
Єдинець Молдова Молдова 13 вересня 2013

Проблеми[ред.ред. код]

  • В Іллінцях в аварійному стані функціонують очисні споруди.
  • У багатоповерхових будинках не працюють ліфти[2].

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Україна Це незавершена стаття з географії України.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.