Очікує на перевірку

Парафіяльний костел (Тернопіль)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Парафіяльний костел.
Парафіяльний костел Матері Божої Неустанної Помочі
Парафіяльний костел, вигляд зі сходу
49.5508° пн. ш. 25.5947° сх. д. / 50° пн. ш. 26° сх. д. / 50; 26
Тип спорудицерква
РозташуванняУкраїна, Тернопіль
АрхітекторТальовський Теодор-Мар'ян
СкульпторЯніна Райхерт
ІнженерСтефан Невґофф
Початок будівництва1904
Кінець будівництва11 листопада 1908
Зруйновано1954
Вартістьблизько 430 000 корон
Будівельна системацегла
Стильнеоготика
НалежністьРКЦ
Адресасполучення вулиць Руської та Міцкевича
ЕпонімПомічниця християн
Парафіяльний костел (Тернопіль). Карта розташування: Україна
Парафіяльний костел (Тернопіль)
Парафіяльний костел (Тернопіль) (Україна)
Мапа
CMNS: Парафіяльний костел у Вікісховищі

Тернопільський парафіяльний костел Матері Божої Неустанної Помочі (пол. Kościół parafialny p.w. Matki Boskiej Nieustającej Pomocy w Tarnopolu) — римо-католицький парафіяльний храм у Тернополі, що існував із 1908 до 1954 року в центральній частині міста.

Був окрасою Тернополя (ріг вулиць Руської і Міцкевича — сучасного бульвару Шевченка). Велична і витончена споруда в неоготичному стилі вражала своєю красою і довершеністю. 62-метрова струнка вежа-шпиль, ніби пориваючись у небо, домінувала над усім містом. Вона слугувала навіть спостережною пожежною вежею. Дивували своєю красою вітражі й внутрішнє оздоблення, особливо різьба головного вівтаря і амвона. Споруджувався цей красень за проектом відомого львівського архітектора професора Теодора Ма́р'яна Тальовського.

Поряд з костелом, у будинку № 1 на вулиці Руській, діяв римо-католицький парафіяльний уряд. Тут же містилися польські товариства релігійно-добродійного спрямування. Тернопільська римо-католицька парафія носила ім'я Пресвятої Діви Марії[джерело?] Неустанної Помочі. При ній існувала безвідсоткова позичкова каса, зареєстрована як доброчинне товариство 13 квітня 1937 року.

Історія будівництва

[ред. | ред. код]
Теодор Мар'ян Тальовський
Вітраж «Христос благословляє дітей»

Будівництво розпочалося зі створення у 1897 році комітету, який почав збирати добровільні пожертви. Організовувано доброчинні концерти, фестини. Кошти тільки на «скелет» будови і два вівтарі сягали 250000 корон. Планувалося, що 200856 корон надасть міська влада, 104285 корон буде покрито за рахунок конкуренції — спеціального податку на будову, а 123000 корон надійде від добровільних пожертвувань.

Для спорудження костелу святої Єлизавети у Львові був проведений конкурс проектів, де переміг виконаний професором Львівського політехнічного інституту Теодором-Мар'яном Тальовським (1857—1910) — відомого архітектора свого часу, вихованця політехніки Відня та Львова, учня львівського архітектора Юліана Захаревича. Костел у Тернополі — стилістично і в багатьох конструктивних елементах був «близнюком» львівського.[1]

8 вересня 1904 року пробощ Тернополя кс. Болеслав Твардовський освятив наріжний камінь будови.[2] На велелюдну церемонію прибули процесії з навколишніх сіл: Білої, Довжанки, Домаморича, Дичкова, Великого Глибочка, Іванівки, Курівець, Кутковець і Пронятина. Керівництво усіма роботами на будові костелу взяв на себе залізничний інженер Стефан Нойґофф. Роботи велися досить жваво. Щоб зробити споруду міцнішою і легшою, застосувались цікаві технічні рішення. В травні 1908 року газети повідомили про освячення хреста на куполі храму, офірованого Марійською дружиною пань. У листопаді того ж року міська рада закупила за 3000 корон вівтар з гербом.

11 листопада 1908 року відбулися урочисте посвячення парафіяльного костелу і офіційний перехід парафії із домініканського костелу (нині Собор Непорочного Зачаття Пресвятої Богородиці) у новозбудований. Дзвони освятили напередодні. Дедалі багатшим ставав інтер'єр святині. У 1909—1910 роках отримано щедрий дар від Людвіка Пунчерта — мармурові статуї розп'ятого Ісуса Христа і Матері Божої. У 1911 році фронтон споруди прикрасив ще один прекрасний дарунок — мармурові статуї євангеліста Івана і святого Йосифа роботи відомого львівського різьбяра Петра Войтовича. 1912 року в бічній капличці поставлено чудові ясла-шопку. Їх автор — художник Бернард Яросевич, викладач Тернопільської реальної школи. У час Першої світової війни костел зазнав руйнувань. Але «рани» швидко залікували. У 1933 році освячено головний вівтар. Проектував його львівський інженер — художник Вавжинець Дайчак. Різьбу виконувала різьбярка Яніна Райхерт, допомагав її здібний художник-самоук, українець Назарко. Ось така історія народження цієї оригінальної споруди.

Знищення парафіяльного костелу

[ред. | ред. код]

У роки Другої світової костел знову зазнав руйнувань. Але документальні фото свідчать, що він був у значно кращому стані, ніж Домініканський костел. Автор вітражів — відомий художник Ян Фелікс Вигживальський.

Дамоклів меч над парафіяльним собором завис у 1949 p.: акт обстеження визнавав, що костел в аварійному стані. Потрібен був металевий каркас для вежі і шпиля. Але справжня причина «аварійного стану» крилася у тому, що собор стояв у самому центрі міста, на очах у більшовицьких можновладців, для котрих це була не святиня, а просто «культова споруда». У доповідній записці уповноваженим Ради у справах релігійних культів при Раді Міністрів СРСР та УРСР зазначалося: «За генеральним планом відбудови і реконструкції міста Тернополя, затвердженим Радою Міністрів УРСР, вказаний костел підлягає знесенню, і на місці костела повинен бути центральний міський парк». Вирок було підписано. Виконання дещо затягнулося. Із релігією у Тернополі радянська влада вела тривалу боротьбу.[3] Спочатку зняли вежу, хоч і довго не вдавалося цього зробити. А 1954 року в місті кілька днів лунали вибухи — підривали парафіяльний костел. У 1959 році до річниці жовтневого перевороту на цьому місці відкрили універмаг. Багато що із внутрішнього оздоблення костелу вивезли до Польщі. А частина горельєфів хресної дороги та скульптура Мадонни збереглись у Середній церкві.

Хрест з костелу

[ред. | ред. код]

У 1950-х роках жителем Тернопілля з під руїн костелу на цвинтар села Колодіївка вивезено хрест — розп'яття Ісуса Христа. Розташований біля входу на кладовище, ліворуч дороги на с. Жеребки.

Виготовлений з чавуну та бетону. Розміри: висота — 4 м, площа — 0,0010 га.[4][5]

Опис

[ред. | ред. код]

Мурована тринавна базиліка з великим трансептом і видовженим презбітерієм, у плані мав вигляд латинського хреста. Фасад асиметричний. Кожна сторона нави була оздоблена трьома прямокутними вікнами з півкруглим завершенням. Кожне з вікон нави було прикрашене масверками у верхній частині. В кожному масверку вікон головної нави було по три голівки янголів.

Висока шестиярусна вежа розташовувалася на південно-західному куті будівлі, мала сім великих та кілька менших вікон. Також вікна були в наві, трансепті, презбітерії, мали значні розміри та були оздоблені вітражами.

Цікаво знати

[ред. | ред. код]

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Smirnow J. Witraże kościoła parafialnego p.w. Matki Boskiej Nieustającej Pomocy w Tarnopolu. (пол.)
  2. ↑ 14. Bolesław Twardowski. (пол.)
  3. ↑ Що радянська влада змінила у архітектурному вигляді Тернополя? - ternopil-future.com.ua (укр.). 18 липня 2022. Процитовано 26 липня 2022.
  4. ↑ Наказ управління культури Тернопільської ОДА від 18.10.2005 р. № 112
  5. ↑ На сільському цвинтарі знайшли хрест з парафіяльного костелу, який стояв у Тернополі на місці ЦУМу // За Збручем. — 2015. — 17 квітня.
  6. ↑ Давно знищений тернопільський храм відновлять у 3D // http://www.credo-ua.org/2012/01/57979 [Архівовано 2012-08-19 у Wayback Machine.]
  7. ↑ Презентація туристично-мистецького потенціалу Тернопільської області в «Українському домі»[недоступне посилання] // Укрінформ.
  8. ↑ Тернопільщина презентує туристичний потенціал в «Українському домі» у Києві [Архівовано 2017-02-20 у Wayback Machine.].
  9. ↑ «Благословенне Тернопілля» // Культура і життя. — К., 2017. — № 9. — 3 березня. — С. 16. — ISSN 2519-4429.
  10. ↑ У Тернополі встановили макет парафіяльного костелу Матері Божої Неустанної Помочі на YouTube // TV-4. — 2017. — 11 вересня.

Джерело

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]


Церква (споруда) Це незавершена стаття про церковну будівлю.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Парафіяльний_костел_(Тернопіль)&oldid=43697663