Собор Непорочного Зачаття Пресвятої Богородиці

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук


Собор Непорочного Зачаття Пресвятої Богородиці
Домініканський костел у Тернополі.jpg

Вигляд на церкву з майдану Волі
49°33′ пн. ш. 25°35′ сх. д. / 49.5531383° пн. ш. 25.5923800° сх. д. / 49.5531383; 25.5923800Координати: 49°33′ пн. ш. 25°35′ сх. д. / 49.5531383° пн. ш. 25.5923800° сх. д. / 49.5531383; 25.5923800
Розташування Україна, Тернопіль
Скульптор Себастьян Фесінґер
Художник Станіслав Строїнський
Засновник Юзеф Потоцький
Початок будівництва 1749
Кінець будівництва 1779
Зруйновано 1944
Відбудовано 1957
Архітектурний стиль бароко
Належність УГКЦ
Адреса м. Тернопіль, вул. Сагайдачного, 14[1]
Собор Непорочного Зачаття Пресвятої Богородиці is located in Україна
Собор Непорочного Зачаття Пресвятої Богородиці
Собор Непорочного Зачаття Пресвятої Богородиці (Україна)

Архикатедральний собор Непорочного Зачаття Пресвятої Богородиці (давніше Домініканський костел Пресвятої Діви Марії та монастир) — культова споруда, пам'ятка сакральної архітектури, катедральний храм Української греко-католицької церкви у Тернополі, головний храм Тернопільсько-Зборівської архієпархії. Збудований у 17491779 роках у стилі бароко.

Автори[ред.ред. код]

Катедра, осінь 2013
Фасад катедри, осінь 2013
Вхід до ДІА, осінь 2013

Історія храму[ред.ред. код]

Храм збудований на розі міських валів. Дослідник історії міста Ізидор Кордуба вказував на існування урядового інвентарю 1652 року, до якого внесли українську православну Марійську церкву. Вона стояла на цьому ж місці, була суттєво пошкоджена після татарських нападів. Однак дідич — коронний гетьман Юзеф Потоцький — заборонив її реставрувати, натомість на її місці заснував у 1749 році римо-католицький костел разом з монастирем, які віддали в духовну опіку 12-м польським ченцям-домініканцям.[5]

На утримання ченців фундатор костелу Юзеф Потоцький[6] призначив щорічно 6000 злотих[5] і записав село Стегниківці (нині Тернопільського району), яке мало належати ченцям доти, поки їх буде 12.[7] У головній наві храму існувала[8] мистецька епітафія[9] його фундаторові значних розмірів, яку виконав львівський скульптор Ян Оброцький.[10]

Перша назва — костел святого Вінcента Феррера.[11]

Від 1772 року в монастирі розмістили установи Тернопільського округу (крайсу)[12].

29 вересня 1820 р.[13] надвірна канцелярія видала розпорядження, згідно з яким оо. домініканці змушені були переїхати до Жовкви, монастир передали оо. єзуїтам.[11] Єзуїти перебували до 1848 р. Деякі приміщення займала гімназія. 20—22 жовтня 1851 року цісар Франц Йозеф I перебував у Тернополі, урочиста зустріч була в домініканському костелі міста.[14]

1903 р. до костелу повернулися домініканці. 1908—1910 рр. костел реставровано під керівництвом архітектора Владислава Садловського: споруджено новий купол, відновлено старі фрески і домальовано нові (художник Кароль Політинський), встановлено новий орган та малі вівтарі, електрифіковано.

У квітні 1944 р. під час боїв за Тернопіль Домініканському костелу завдали значних руйнувань. Післявоєнна реставрація завершилась у 1959 році. 19781989 рр. розміщено Тернопільську картинну галерею. Від 1989 р. — Катедральний собор Непорочного Зачаття Пресвятої Богородиці УГКЦ (розпис центрального нефа виконав Георгій Журавський); у приміщеннях монастиря розташований Державний архів Тернопільської області.

4 листопада 2007 року в храмі було посвячено прапор 77-го куреня УПЮ імені Івана Гавдиди.

Професор Мечислав Ґембарович досліджував та відтворив історію будівництва домініканського костелу Тернополя.[5]

Для туристів планують розробити маршрут підземеллями та вежами храму, весною 2017 року розпочнуть роботи з облаштування оглядового майданчика в центральному куполі.[15][16]

Підземелля[ред.ред. код]

Під церквою є велика підземна частина, в якій нині зберігаються деякі церковні речі. Ходи звідси, за припущеннями дослідників Тернополя, можуть вести до Театрального майдану, замку, інших тернопільских старовинних споруд. Частина ходів засипана землею, частина замурована. Склепіння підземелля — з каменю і старовинної цегли, кладка — вапняна.[17]

Опис[ред.ред. код]

Споруда збудована з тесаного каменю в стилі бароко, оздоблена різьбою та кам'яними фігурами.

Куполи веж костелу мають певні аналогії з куполами веж костелу у Влодаві та дзвіниці при костелі Святого Хреста в Турині. Схожу структуру фасаду має костел єзуїтів Франківська (нині собор Святого Воскресіння).[18]

Каплиця[ред.ред. код]

22 грудня 2013 року з нагоди храмового празника архієпископ і митрополит Тернопільсько-Зборівський Василій Семенюк спільно з єпархом Бучацьким Дмитром Григораком, екзархом Луцьким Йосафатом Говерою, владикою Василем Івасюком, екзархом Одесько-Кримським і адміністратором Коломийсько-Чернівецьким та за участі декількох десятків священиків очолили Божественну Літургію, після якої посвятили новозбудовану каплиці для освячення води, що поблизу собору. В ній освячують воду на релігійні свята, а кожен тернополянин може набрати святої води за будь-якої потреби.

Каплиця — складна інженерна конструкція, яку будували більше року за проектом архітекторів Василя Циця та Ігора Гордія. Щоб не закривати будівлю собору, капличку зробили зовсім «невагомою» — купол на чотирьох колонах, під яким — резервуар для води.

Пам'ятник патріарху Йосифу Сліпому[ред.ред. код]

З лівого боку від Собору у 2004 році відкритий та освячений пам'ятник патріарху Йосифу Сліпому.

Годинник[ред.ред. код]

Новий годинник на дзвіниці церкви

9 квітня 2015 року на південну дзвіницю встановили годинник, який подібний до того, що був на церкві до Другої світової війни. Діаметр циферблата приблизно 1 м 60 см. Урочисте відкриття відновленого годинника планували на Пасху (Великдень) 12 квітня 2015.[19]

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Веб-сайт собору
  2. Kowalczyk J. Świątynie i klasztory późnobarokowe w archidiecezji lwowskiej // Rocznik Historii Sztuki. — 2003. — № XXVIII. — S. 222, 222 (прим.), 244, 246.
  3. Zaucha T. Kościoł parafialny p.w. Narodzenia Najśw. Panny Marii i Św. Szczepana pierwszego męczenika w Potoku Złotym // Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego. — Kraków : Antykwa, drukarnia Skleniarz, 2010. — T. 18. — 508 іl. — S. 213. — (Materiały do dziejów sztuki sakralnej na ziemiach wschodnich dawnej Rzeczypospolitej. Cz. I). — ISBN 978-83-89273-79-6. (пол.)
  4. Hornung Z. Olędzki (Olęcki, Olenski, Oleński) Franciszek (ok. 1745—1792) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1978. — T. ХХІІІ/4, zeszyt 99. — S. 792. (пол.)
  5. а б в Окаринський В. Хто був будівничим Домініканського собору в Тернополі // Турклуб «Тернопіль».
  6. Akta Grodskіe і ziеmskie… — Lwów, 1928. — Т. 23. — S. 451. (лат.), (пол.)
  7. Бойцун Л. Старовинні церкви Тернополя // Тернопіль. Історичні нариси. — Тернопіль : Джура, 2016. — С. 35. — ISBN 978-966-185-130-5.
  8. Адам Бохнак. Світлина епітафії Юзефові Потоцькому, 1925 р.
  9. Т. Кунзек вказував, що це надгробок → Kunzek T. Przewodnik po województwie Tarnopolskim… — S. 85.
  10. Hornung Z. Obrocki Jan // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk: Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1977. — T. XXIII. — S. 465.
  11. а б Barącz S. Rys dziejów… — S. 507.
  12. Бойцун Л. Домініканський костьол — катедра УГКЦ // Старовинні церкви Тернополя
  13. Tarnopol… — S. 187.
  14. Дуда І., Сеник І. Франц-Йосиф I // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2008. — Т. 3 : П — Я. — С. 532. — ISBN 978-966-528-279-2.
  15. Тернопіль можна буде оглянути з Архикатедрального собору у YouTube // Телеканал ІНТБ. — 2016. — 25 жовтня.
  16. У Архикатедральному соборі відкриють туристичні маршрути підземеллями та вежами храму у YouTube // Телекомпанія TV-4. — 2016. — 28 жовтня.
  17. Володимир Мороз. Що приховують підземелля Архикатедри у Тернополі // 20 хвилин (Тернопіль). — 2015. — 29 березня.
  18. Kowalczyk J. Świątynie i klasztory późnobarokowe w archidiecezji lwowskiej // Rocznik Historii Sztuki. — 2003. — № XXVIII. — S. 244—245.
  19. На Архикатедрі в Тернополі встановили унікальний годинник у YouTube // Телекомпанія TV-4, 9 квітня 2015
    На Архикатедральному соборі встановили годинник у YouTube // Телеканал ІНТБ. — 2015. — 9 квітня.

Джерела[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]