Парашутно-десантний полк

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Парашу́тно-деса́нтний полк — військова частина, основна тактична та адміністративно-господарська одиниця Повітряно-десантних військ, яка призначена для виконання тактичних завдань у складі повітряно-десантної дивізії (бригади) або самостійно у взаємодії із з'єднаннями, частинами і підрозділами Сухопутних військ, армійською авіацією, іншими родами військ та спеціальними військами в тилу противника, а також військовими формуваннями інших силових відомств у різних умовах.

Для виконання бойових завдань може десантувати як парашутним, так і посадочним способом.

Історія[ред.ред. код]

У Червоній Армії в кінці 1942 були сформовані повітряно-десантні гвардійські стрілецькі полки, організаційно та за наявністю штатної зброї та озброєння аналогічне гвардійським стрілецьким полкам.

У ході Великої Вітчизняної війни повітряно-десантні полкі брали участь у боях у складі військ багатьох фронтів переважно як стрілецькі частини. Після війни в повітряно-десантних дивізіях створені парашутно-десантні полки.

У нацистській Німеччині парашутно-десантні полки були створені в 1936 у складі парашутних дивізій. У США на початку 40-х рр. у складі повітряно-десантних дивізій почали формуватися парашутно-піхотні полки (англ. Parachute Infantry Regiment). В арміях нацистської Німеччини і США полкова система організація десантних військ існувала до кінця 2-ої світової війни.

В арміях деяких іноземних держав (Франція, Канада тощо) в другій половині 70-х рр. частини, аналогічні за своїм призначенням парашутно-десантні полки мали найменування парашутних. У Франції парашутний полк, що входить до складу парашутно-десантної бригади повітряно-десантної дивізії, складається з 3—4 парашутних рот, роти підтримки і роти управління і обслуговування. Як повітряний десант парашутний полк може бути використаний як у складі повітряно-десантної дивізії так і самостійно.

Сучасний парашутно-десантний полк повітряно-десантних військ Російської Федерації звичайно складається з 3 парашутно-десантних батальйонів, самохідно-артилерійської, мінометної і зенітної батарей, а також підрозділів бойового забезпечення і тилу.

Організаційно-штатна структура[ред.ред. код]

До організаційно-штатної структури полку входять (російський варіант):

  • управління полку:
    • командування,
    • штаб,
    • відділення виховної роботи,
    • відділення ППО,
    • відділення ПДП та ПДТ,
    • інженерна служба,
    • служба РХБ захисту,
    • фінансово-економічна служба,
    • технічна частина,
    • медична служба,
    • тил полку;
  • бойові підрозділи:
  • підрозділи бойового забезпечення:
    • розвідувальна рота;
    • інженерна рота;
    • рота зв'язку;
    • взвод РХБ захисту;
  • підрозділи медичного, тилового і технічного забезпечення:
    • рота десантного забезпечення;
    • рота матеріального забезпечення;
    • ремонтна рота;
    • медичний пункт полку;
    • комендантський взвод

Склад (варіант)[ред.ред. код]

Особового складу — до 2500 чоловік.

На озброєнні в парашутно-десантному полку:

  • БМД-1 (БМД-2) — 100 одиниць,
  • БМД-1К — 14 одиниць,
  • БМД-1КШ — 12 одиниць,
  • БТР-Д — 18 одиниць,
  • 120 мм 2С9 "Нона" — 18 одиниць,
  • ЗУ-23-2 — 12 одиниць,
  • ПЗРК «Ігла»- 18 одиниць,
  • автомобілі — 352 одиниці.
Менше формування
Парашутно-десантний батальйон
Парашутно-десантний полк Більше формування
Повітряно-десантна бригада

Див. також[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

  • Радянська військова енциклопедія ОБЪЕКТЫ — РАДИОКОМПАС // = (Советская военная энциклопедия) / Маршал Советского Союза Н. В. ОГАРКОВ — председатель. — М. : Воениздат, 1978. — Т. 6. — С. 216-217. — ISBN 00101-223. (рос.)

Посилання[ред.ред. код]