Парашутно-десантний полк
Парашу́тно-деса́нтний полк (ПДП) — військова частина, основна тактична та адміністративно-господарська одиниця Повітряно-десантних військ, яка призначена для виконання тактичних завдань у складі повітряно-десантної дивізії (бригади) або самостійно у взаємодії із з'єднаннями, частинами і підрозділами Сухопутних військ, армійською авіацією, іншими родами військ та спеціальними військами в тилу противника, а також військовими формуваннями інших силових відомств у різних умовах.
Для виконання бойових завдань може десантувати як парашутним, так і посадочним способом.
Історія[ред. | ред. код]
У Червоній Армії в кінці 1942 були сформовані повітряно-десантні гвардійські стрілецькі полки, організаційно та за наявністю штатної зброї та озброєння аналогічне гвардійським стрілецьким полкам.
У ході Великої Вітчизняної війни повітряно-десантні полки брали участь у боях у складі військ багатьох фронтів переважно як стрілецькі частини. Після війни в повітряно-десантних дивізіях створені парашутно-десантні полки.
У нацистській Німеччині парашутно-десантні полки були створені в 1936 у складі парашутних дивізій. У США на початку 40-х рр. у складі повітряно-десантних дивізій почали формуватися парашутно-піхотні полки (англ. Parachute Infantry Regiment). В арміях нацистської Німеччини і США полкова система організація десантних військ існувала до кінця Другої світової війни.
В арміях деяких іноземних держав (Франція, Канада тощо) в другій половині 70-х рр. частини, аналогічні за своїм призначенням парашутно-десантні полки мали найменування парашутних. У Франції парашутний полк, що входить до складу парашутно-десантної бригади повітряно-десантної дивізії, складається з 3—4 парашутних рот, роти підтримки і роти управління й обслуговування. Як повітряний десант парашутний полк може бути використаний як у складі повітряно-десантної дивізії так і самостійно.
Сучасний парашутно-десантний полк повітряно-десантних військ Російської Федерації звичайно складається з 3 парашутно-десантних батальйонів, самохідно-артилерійської, мінометної і зенітної батарей, а також підрозділів бойового забезпечення і тилу.
Організаційно-штатна структура[ред. | ред. код]
До організаційно-штатної структури полку входять (російський варіант):
- управління полку:
- бойові підрозділи:
- 3 парашутно-десантні батальйони;
- самохідний артилерійський дивізіон 120-мм самохідних гармат 2С9,
- батарея ПТКР;
- зенітна артилерійська батарея;
- підрозділи бойового забезпечення:
- підрозділи медичного, тилового і технічного забезпечення:
- рота десантного забезпечення;
- рота матеріального забезпечення;
- ремонтна рота;
- медичний пункт полку;
- комендантський взвод
Склад (варіант)[ред. | ред. код]
Особового складу — до 2500 осіб.
На озброєнні в парашутно-десантному полку:
- БМД-1 (БМД-2) — 100 одиниць,
- БМД-1К — 14 одиниць,
- БМД-1КШ — 12 одиниць,
- БТР-Д — 18 одиниць,
- 120 мм 2С9 "Нона" — 18 одиниць,
- ЗУ-23-2 — 12 одиниць,
- ПЗРК «Ігла» — 18 одиниць,
- автомобілі — 352 одиниці.
| Менше формування Парашутно-десантний батальйон |
Парашутно-десантний полк | Більше формування Повітряно-десантна бригада |
Див. також[ред. | ред. код]
Джерела[ред. | ред. код]
- Радянська військова енциклопедія. ОБЪЕКТЫ — РАДИОКОМПАС // = (Советская военная энциклопедия) / Маршал Советского Союза Н. В. ОГАРКОВ — председатель. — М. : Воениздат, 1978. — Т. 6. — С. 216-217. — ISBN 00101-223. (рос.)
