Повітрянодесантна бригада

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Пові́трянодеса́нтна брига́да (також парашутнодесантна бригада або парашутна бригада) — основне оперативно-тактичне з'єднання повітрянодесантних військ або аеромобільних військ, яка призначена для виконання тактичних та оперативно-тактичних завдань самостійно або у складі угруповання повітрянодесантних військ у тісній взаємодії зі з'єднаннями, частинами і підрозділами Сухопутних військ, армійської авіації, інших родів військ і спеціальних військ в тилу противника, а також військовими формуваннями інших силових відомств в різних умовах.

Історія створення[ред.ред. код]

Повітрянодесантні війська СРСР[ред.ред. код]

Утворення перших бригад[ред.ред. код]

5 січня 1932 року РВС СРСР прийняв рішення сформувати в Ленінградському, Московському, Українському та Білоруському військових округах штатні авіамотодесантні загони. А вже 11 грудня 1932 року в місті Пушкіні (Царське Село) (Ленінградський військовий округ) розпочалося формування 3-ї авіадесантної бригади[1], згодом почався процес формування ще 4 перших авіадесантних бригад спеціального призначення. На відміну від попередніх десантних формувань, 3-тя авіаційнодесантна бригада стала новим типом повітрянодесантних з'єднань. Вона будувалася за принципом загальновійськового з'єднання і включала: парашутний і механізований батальйони, артилерійський дивізіон, авіаційні ескадрильї і підрозділи спеціальних військ. Командиром бригади призначений М. В. Бойцов. Пізніше (у 1935 р.), бригада стала іменуватися 3-тя авіаційна бригада особливого призначення імені С. М. Кірова.

Всього до кінця 1933 року в складі повітрянодесантних військ СРСР мав одну бригаду і 8 окремих батальйонів з загальною чисельністю особового складу до 8000 чоловік.

До літа 1938 року було затверджено рішення сформувати на базі наявних повітрянодесантних частин 6 однотипних окремих повітрянодесантних бригад:

Після переформовування всі повітрянодесантні бригади були передані в підпорядкування командування сухопутних військ.

Кожна повітрянодесантна бригада у штаті налічувала 1 689 чоловік особового складу і мала:

У 1939 році змінилася організаційно-штатна структура повітрянодесантних бригад. Вони стали складатися з трьох бойових груп: парашутної, планерної і посадочної.

Друга світова війна[ред.ред. код]

17 вересня 1939 року Червона Армія вступила до Польщі. У цьому поході брали участь 201-ша, 204-та і 214-та повітряно-десантні бригади. Проте, в основному, бригади перекидалися наземним шляхами. Лише декілька розвідгруп було висаджене в польських тилах парашутним способом.

30 листопада 1939 року почалася («зимова») радянсько-фінська війна. Підрозділи повітряно-десантних бригад (201-ша, 204-та, 214-та опдбр) спільно із стрілецькими частинами брали активну участь в наступальних операціях, не маючи при цьому великих успіхів через різні причини. Так, з 15 лютого по 12 березня 1940 року 201-ша повітряно-десантна бригада вела активну оборону комунікацій 15-ї армії, де підрозділи бригади проведено 37 зафронтових операцій в тилу фінських військ.

26 червня 1940 року СРСР під час Бесарабсько-Буковинського походу приймає рішення провести повітряно-десантну операцію силами повітряно-десантних військ 201-ша, 204-та і 214-та опдбр, а так само авіаційна група (4 полки ТБ-3) у складі 136 літаків.

Вранці 29 червня 1940 року 204-та опдбр провела десантування в районі міста Болград, а наступного дня частини 201-ї опдбр були десантовані в районі Ізмаїла.

23 квітня 1941 виходить цілком таємне Рішення ЦК ВКП(б) і СНК СРСР № 1112—459сс, яке затверджує наказ «Про нові формування в Червоній Армії», де наказує сформувати до 1 червня 1941 року п'ять повітряно-десантних корпусів по три повітряно-десантні бригади в кожному. Загальна чисельність корпусу спочатку була визначена в 8 020 чоловік. Типова організаційно-штатна структура бригад:

Чисельність бригади була визначена в 2588 чоловік. Кожен парашутно-десантний батальйон мав у своєму складі 546 чоловік.

При десантуванні два батальйони утворювали парашутну бойову групу, а два інших батальйони — планерну бойову групу. При цьому їхні окремі взводи також об'єднувалися попарно, формуючи роти: зв'язку, розвідувально-самокатну, кулеметну, мінометну і артилерійську батарею. Остання передавалася до складу посадочно-десантної бойової групи, разом з протитанковою батареєю та зенітно-кулеметною ротою бригади. Посадочно-десантна бойова група корпусу формувалася на базі корпусних артполку і танкового батальйону. Будучи розподіленої по бригадах, кожна така група включала в себе артилерійський дивізіон (штатний дивізіон корпусного артполку плюс 45-мм гармати бригад і батальйонів), танкову роту (штатна рота корпусного танкового батальйону), мінометну роту і зенітно-кулеметну роту (обидві — бригадного підпорядкування).

Початковий період німецько-радянської війни характеризувався тим, що повітряно-десантні бригади у складі повітряно-десантних корпусів в основному вимушено використовувалися як звичайна піхота (усі корпуси, за рідкісним винятком).

Вперше повітряно-десантні бригади діяли за призначенням у масштабній Вяземській повітряно-десантній операції, яка була проведена радянськими військами в період з 18 січня по 28 червня 1942 року в ході Московської битви 1941–1942 рр. Головним завданням цієї операції визначалося сприяння військам Західного і Калінінського фронтів в оточенні і розгромі основних сил групи армій «Центр» у районі Ржев — Вязьма — Юхнов — Гжатськ. Проводилася за рішенням Ставки ВГК силами 4-го повітряно-десантного корпусу (8-ма, 9-та та 214-та пдбр), 201-ї повітряно-десантної бригади зі складу 5-го повітряно-десантного корпусу і 250-го окремого стрілецького полку.

Це був перший досвід проведення в ході війни повітряно-десантної операції такого масштабу. Внаслідок недоліків в організації і проведенні (різночасність застосування сил, відсутність чіткого управління в ході висадки десантів, розпилення сил в ході операції, нестача авіаційних засобів десантування) Вяземська повітряно-десантна операція не повністю досягла своєї мети. У травні 1942 року, у зв'язку з обстановкою, що склалася, Державний комітет оборони ухвалює рішення сформувати гвардійські стрілецькі дивізії на базі корпусів повітряно-десантних військ, й відповідно усі повітряно-десантні бригади СРСР були переформовані.

У 1943 році у зв'язку з проведенням стратегічної битви за Дніпро повітряно-десантні бригади були знов сформовані та включені до складу повітряно-десантних корпусів, які планувалося задіяти в ході повітряно-десантної операції за Дніпром.

План операції передбачав десантування 3-х повітряно-десантних бригад (1-ї, 3-ї та 5-ї повітряно-десантних бригад) в тиловій смузі німецьких військ за Дніпром з метою захоплення та утримання повітряним десантом важливого рубежу в районі Букринського плацдарму для продовження наступу радянських військ та не допущення прориву військ Вермахту до захоплених загальновійськовими з'єднаннями плацдармів.

Операція закінчилася повним крахом й заплановане завдання операції виконане не було. Радянські десантники втратили 3 500 чоловік загиблими та зниклими безвісти. А після поразки в цій повітряно-десантній операції, радянські повітряно-десантні бригади були незабаром переформовані на стрілецькі частини та вже ніколи не застосовувалися в повітряних десантах, й діяли лише, як звичайна піхота до кінця війни.

Післявоєнний час[ред.ред. код]

У післявоєнний час Радянський Союз мав могутній компонент повітряного десанту, який включав велику кількість частин та з'єднань. Перед розвалом СРСР ПДВ мали наступні десантні бригади (формувалися і існували в різні часи):

Повітряно-десантні війська Німеччини[ред.ред. код]

За станом на 1 червня 2013 Збройні сили Федеративної Республіки Німеччини мають в складі Бундесверу одну дивізію спеціальних операцій (нім. Division Spezielle Operationen) та одну дивізію аеромобільних операцій (нім. Division Luftbewegliche Operationen), до складу яких входять аеромобільні бригади.

Повітряно-десантні війська Великої Британії[ред.ред. код]

За станом на 2013 рік Збройні сили Великої Британії мають одну — 16-ту десантно-штурмову бригаду в складі 5-ї дивізії Британської армії.

Повітряно-десантні війська США[ред.ред. код]

На 2013 у складі повітряно-десантних військ країни існує 2 бригади: 173-тя окрема повітряно-десантна бригада, що дислокується в Італії та 4-та повітряно-десантна бригада у складі 25-ї піхотної дивізії з пунктом постійної дислокації на Алясці.

Повітряно-десантні війська Франції[ред.ред. код]

За станом на 1 січня 2011 Збройні сили Франції мають одну — 11-ту парашутну бригаду в складі сухопутних військ.

Повітряно-десантні війська Японії[ред.ред. код]

За станом на 1 січня 2010 Сили Самооборони Японії мають одну повітряно-десантну бригаду.

Повітряно-десантні війська Росії[ред.ред. код]

В складі сучасних десантних військ Російської Федерації знаходиться 1 десантно-штурмова бригада: 31-ша гвардійська окрема ордена Кутузова 2 ступеня десантно-штурмова бригада (Ульяновськ).

Повітряно-десантні війська Італії[ред.ред. код]

За станом на 1 січня 2011 Збройні сили Італії мають одну парашутну бригаду"Фольгоре" у складі сухопутних військ.

Повітряно-десантні війська інших країн[ред.ред. код]

У складі армій багатьох країн є повітряно-десантні (парашутні, аеромобільні, особливого призначення, десантно-штурмові та тощо) бригади. Так, парашутні бригади мають збройні сили Аргентини, Білорусі, Ізраїлю, Іспанії, Казахстану, Мексики, Нідерландів, Румунії, Узбекистану тощо.

Менше формування
Парашутно-десантний полк
Повітряно-десантна бригада Більше формування
Повітряно-десантна дивізія

Див. також[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]