Парфенова Зоя Іванівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Зоя Іванівна Парфенова
рос. Зоя Ивановна Парфёнова
Народження21 червня 1920(1920-06-21)
Алатир
Смерть7 квітня 1993(1993-04-07) (72 роки)
Москва
ПохованняЩербинський цвинтар
КраїнаСРСР СРСР
Росія Росія
ПриналежністьПрапор Радянської армії Радянська армія
Вид збройних силПрапор ВПС СРСР ВПС СРСР
Рід військ Бомбардувальна авіація
Роки служби1941–1945
ПартіяКПРС
Звання Старший лейтенант авіації
Формування46-й гв. нбап
Війни / битвинімецько-радянська війна
Нагороди
Герой Радянського Союзу
Орден Леніна Орден Червоного Прапора Орден Червоного Прапора Орден Вітчизняної війни I ступеня
Орден Вітчизняної війни I ступеня Орден Червоної Зірки
Медаль «За оборону Кавказу»
Медаль «За оборону Кавказу»
Медаль «За визволення Варшави»
Медаль «За визволення Варшави»

Зо́я Іва́нівна Парфе́нова (Акі́мова) (нар. 21 червня 1920(19200621) — пом. 7 квітня 1993) — радянська військова льотчиця, учасник Другої світової війни. Заступник командира ескадрильї 46-го гвардійського нічного бомбардувального авіаційного полку, гвардії старший лейтенант. Герой Радянського Союзу (1945).

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народилася 21 червня 1920 року в місті Алатир (нині — Чуваська Республіка) в родині робітника. Росіянка. Закінчила 7 класів, школу медичних сестер і аероклуб. Була льотчиком-інструктором в аероклубі міста Алатир.

До лав РСЧА призвана за комсомольським набором у жовтні 1941 року. Закінчила курси при Енгельсській військовій авіаційній школі пілотів у 1942 році. Учасниця німецько-радянської війни з травня 1942 року. Воювала на Південному, Закавказькому, Північно-Кавказькому, 2-у Білоруському фронтах. Пройшла бойовий шлях від пілота до заступника командира ескадрильї 588-го (з лютого 1943 року — 46-го гвардійського) нічного бомбардувального авіаційного полку. Член ВКП(б) з 1944 року.

Всього за роки війни здійснила 815 вдалих нічних бойових вильотів на літакові По-2 з бойовим налетом 1049 годин[1].

Після закінченні війни у 1945 році гвардії старший лейтенант З. І. Парфенова вийшла у запас. Жила в Рязані (Росія), до 1979 року працювала адміністратором кінотеатру.

З 1991 року мешкала в Москві, де й померла 7 квітня 1993 року. Похована на Щербинському цвинтарі.

Нагороди

[ред. | ред. код]

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 18 серпня 1945 року «за зразкове виконання бойових завдань командування на фронті боротьби з німецькими загарбниками та виявлені при цьому відвагу і героїзм»[2], гвардії старшому лейтенантові Парфеновій Зої Іванівні присвоєне звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» (№ 7968).

Також нагороджена двома орденами Червоного Прапора (09.09.1942, 15.06.1946), двома Вітчизняної війни 1-го ступеня (26.04.1944, 11.03.1985), Червоної Зірки (30.11.1942) і медалями.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. «Подвиг народа»: Нагородний лист на нагородження орденом Червоного Прапора. (рос.). Архів оригіналу за 13 березня 2012. Процитовано 12 червня 2015.
  2. «Подвиг народа»: Указ Президії Верховної Ради СРСР від 18 серпня 1945 року. (рос.). Архів оригіналу за 13 березня 2012. Процитовано 12 червня 2015.

Посилання

[ред. | ред. код]