Пацюк сірий

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Пацюк сірий
Rattus norvegicus 1.jpg
Біологічна класифікація редагувати
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клада: Синапсиди (Synapsida)
Клас: Ссавці (Mammalia)
Ряд: Мишоподібні (Rodentia)
Родина: Мишеві (Muridae)
Рід: Пацюк (Rattus)
Вид:
R. norvegicus
Біноміальна назва
Rattus norvegicus
Brown rat distribution.png
Ареал виду Rattus norvegicus

Пацю́к мандрівний[1][2][3] або пацю́к сірий[4][5] (Rattus norvegicus) — один з видів гризунів роду пацюків (Rattus). Первинний ареал його, ймовірно, обмежувався північно-східним Китаєм, зараз же завдяки людині він проживає майже по всьому світу. У початковому ареалі вид населяв лісові й чагарникові місцевості, проте інтродуковані популяції здебільшого обмежені людськими поселеннями. Це дуже плідна, нічна, всеїдно-рослиноїдна тварина, що живе в ієрархічних групах. Пацюк сірий розглядається як шкідник господарств і переносник хвороб, з іншого боку як домашня чи лабораторна тварина. Це кремезний гризун у родині мишевих із довжиною тіла ≈ 25 см і вагою ≈ 300 грамів.

Поширення[ред. | ред. код]

Цей вид спочатку був родом з південно-східного Сибіру, ​​північного сходу Китаю і частини Японії. Після серії інтродукцій вид знайшов свій шлях у Східну Європу на початку XVIII століття. До 1800 року він жив уже в кожній європейській країні. Зараз можна знайти на всіх континентах світу, крім Антарктиди. Належить до космополітичних хребетних.

В Азії, R. norvegicus був родом з лісів і чагарникової місцевості. Сьогодні, однак, R. norvegicus знайшли, що найкращим середовищем проживання є те, де є поряд люди. Майже кожне місто-порт в світі має істотну популяцію цих гризунів. Вони займають різні місця існування, включаючи сміттєві звалища, колектори, відкриті поля і ліси, підвали і майже все, де є їжа і дах.

Зовнішній вигляд[ред. | ред. код]

Порівняння Rattus rattus з Rattus norvegicus

R. norvegicus досить великий представник родини мишевих. У середньому, ці пацюки досягають довжини ≈ 25 см (і хвіст зазвичай трохи меншої довжини). Важать від 140 до 500 г; самці зазвичай більші за самиць. У природних популяціях, ці пацюки покриті грубим, коричневим хутром (іноді з вкладками чорного або білого волосся) на спинній поверхні, яке зазвичай світлішає до сірого або коричневого наближаючись до низу. Різні штами цих пацюків у неволі можуть бути білого, коричневого або чорного забарвлення. Мордочка тупа. Вуха і хвіст лисий. Хвіст товстий, має 163–205 кілець луски. Вуха круглі, малі, як правило, коротші, ніж у споріднених видів. Довжина хвоста коротша довжини тіла.

Зубна формула
I 1 C 0 P 0 M 3
I 1 C 0 P 0 M 3

Поведінка[ред. | ред. код]

Активний R. norvegicus вночі або у сутінках. Часто, ці пацюки поселяються в районах поряд з водою. Вони є чудовими плавцями. Використовуючи свій нюх і дотик, вони здатні вижити досить легко, якщо є стабільні надходження будь-якого типу їжі. У мегаполісах, вони виживають в основному завдяки викидам людської їжі та всього, що можна вживати в їжу без негативних наслідків. Деяких R. norvegicus на березі моря виявляли, коли вони ловили рибу лапами. Також вони полюють на курчат, мишей, птахів і дрібних ящірок.

Відтворення[ред. | ред. код]

R. norvegicus можуть розмножуватися до 7 разів на рік. Діапазон числа нащадків: від 2 до 14. Середнє число нащадків: 9,9. Вагітність триває від 22 до 24 днів. Новонароджені важать приблизно 5,81 г. Дитинчата стають незалежними у період від 4 до 5 тижнів. Статева зрілість для самиць настає в 3 до 4 місяці.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Зоря О. Ссавці Харківської області та їх видове багатство // Науковий вісник ужгородського університету. Серія Біологія. — 2005. — Вип. 17. — С. 155–164.
  2. Антонець Н. В. Динаміка видового складу і чисельності дрібних ссавців Дніпровсько-Орільського природного заповідника // Природничий альманах. Сер.: Біологічні науки. — 2013. — Вип. 19. — С. 6-14.
  3. Загороднюк І. В., Ємельянов І. Г. Таксономія і номенклатура ссавців України // Вісник Національного науково-природничого музею. — 2012. — Вип. 10. — С. 5-30.
  4. Маркевич, О. П. Російсько-українсько-латинський зоологічний словник. Номенклатура. — Київ : Наук. думка, 1983. — С. 193.
  5. Загороднюк І. В. Дика теріофауна Києва та його околиць і тенденції її урбанізації // Вестник зоологии. — 2003. — Вип. 37. — № 6. — С. 29–38.

Посилання[ред. | ред. код]


Основні модельні організми в генетиці
Фаг лямбда | Кишкова паличка | Хламідомонада | Tetrahymena | Дріжджі (Пивні дріжджіSchizosaccharomyces pombe) | Neurospora | Кукурудза | Arabidopsis | C. elegans | Дрозофіла | Даніо-реріо | Пацюк сірий | Миша хатня