Пересторога (твір)
| Пересторога | ||||
|---|---|---|---|---|
| Жанр | Полемічна література | |||
| Автор | анонім | |||
| Опубліковано | 1605 | |||
| Країна |
 Річ Посполита | |||
|
| ||||
«Пересторо́га»[1] — антиуніатський полемічний анонімний твір, створений 1605 на противагу трактату греко-католицького митрополита київського, галицького і всієї Руси Іпатія Потія «Poselstwo do papieża rzymskiego Sixta IV od duchowieństwa i od książάt i panów ruskich w roku 1476» (Вільня, 1605). У творі владики Іпатія розгорталося канонічне обґрунтування прийняття православними Флорентійської унії церков (1439).
Обставини[ред. | ред. код]
Написана 1605 року або на початку 1606 р. під впливом праць Івана Вишенського та інших полемічних творів, подає історію боротьби українського народу проти засилля католицизму та унії і викриває політику Варшави в Україні.
Є зразком української полемічної літератури початку 17 ст. Хоча на думку літературознавців, за стилем твір відрізняється від інших пам'яток полемічної писемності початку XVII століття, бо в ньому об'єднані власне полемічно-публіцистичний памфлет та опис реальних подій. Праця написана мовою, близькою до розмовної, рясно збагачена народними фразеологізмами. Антигероями Перестороги є Михаїл Рогоза та Іпатій Потій, а власне героєм і зразком для наслідування — князь Костянтин Василь Острозький.
Одні дослідники авторство «Пересторо́ги» приписують українському церковному діячу святому Іову Борецькому. Інші, серед яких, зокрема, Іван Франко[2] — діячу Львівського братства Юрію Рогатинцю.
1879 А. Попов висунув гіпотезу, що автором твору міг бути пресвітер церкви святого Вознесіння у Львові, діяч Львівського Успенського братства, нотар-хроніст берестейського православного собору Андрій Вознесенський.[2]
У Російській імперії твір «Пересторо́га» трактувався у вульгарному дусі — як суто антипольський, а ієрархи Унійної Церкви в російській інтерпретації зазнали ще більших карикатурних метаморфоз, ніж їх міг уявити сам анонімний автор.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ http://litopys.org.ua/old17/old17_01.htm
- ↑ а б М. Грицай, В. Микитась, Ф. Шолом. Давня українська література… — С. 125.
Джерела та література[ред. | ред. код]
- Дзюба О. М. «Пересторога» // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2011. — Т. 8 : Па — Прик. — С. 139. — 520 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1142-7.
- Гайдай Л. Історія України в особах, термінах, назвах і поняттях. — Луцьк: Вежа, 2000.
- Грицай М., Микитась В., Шолом Ф. Давня українська література. — К.: Вища школа, 1978. — 416 с. — С. 125—132.
- Рад. енциклопедія історії України. — К., 1971. — Т. 3.
- Самусік А.Ф. Палеміка вакол мэтазгоднасці дзейнасці брацкіх школ на беларуска-ўкраінскіх землях у пачатку XVII ст. // Государства Центральной и Восточной Европы в исторической перспективе: сборник научных статей по материалам IV Международной научно-практической конференции, Пинск, 20 – 21 декабря 2019 г. / редкол. : К.К. Шебеко [и др.]. Пинск: ПолесГУ, 2019. Вып. 4. C. 56-60.
Посилання[ред. | ред. код]
- «Пересторога» // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Буенос-Айрес, 1962. — Т. 5, кн. X : Літери Ол — Пер. — С. 1332. — 1000 екз.
- «Пересторога зіло потребная на потомныє часы православным христіаном» // Літературознавча енциклопедія : у 2 т. / авт.-уклад. Ю. І. Ковалів. — Київ : ВЦ «Академія», 2007. — Т. 2 : М — Я. — С. 202.