Петро Одровонж

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Петро Одровонж
Псевдо Пйотр Одровонж, Петро Парава
Народився невідомо
Королівство Польське
Помер 6 вересня 1450(1450-09-06)
Васлуй, Румунія
·загинув у бою
Поховання
Підданство Королівство Польське Herb Polska (Alex K).svg
Національність поляк
Діяльність військовий, державний діяч
Посада Воєвода подільський (перший), руський
Конфесія католик
Рід Одровонжі
Батько Добєслав Одровонж зі Спрови і Заґожа
Діти Анджей, Ян, Малґожата
Герб

Петро́ (Пйотр) Одрово́нж, іноді Петро Парава[1] (пол. Piotr Odrowąż; помер 6 вересня 1450) — польський шляхтич, військовик, урядник Королівства Польського. Родовий герб — Одровонж.

Біографія[ред. | ред. код]

Син підкоморія руського Добєслава Одровонжа зі Спрови і Заґожа (помер 1433 року).

Перша інформація про нього в джерелах за 1406 рік (спільно з братом Добєславом надали фундуш для костелу в Журавиці коло Перемишля). Записаний королівським ловчим 13 вересня 1419 року, перед тим придворний короля Ягайла. 1423 року серед слуг королеви Софії Гольшанської. Тоді ставав одним з банкірів короля (позика 20 гривень на селах Артасів, Мержвиця коло Львова, запис в Сяноку 1419 року, збільшений 1423 року до 150 гривень; позика не перша).[2]) Мав чотирьох братів: архієпископ львівський Ян Одровонж (з 1436, помер у вересні 1450 року); Миколай Одровонж, каштелян львівський Павел Одровонж, каштелян перемиський Добєслав Одровонж.

Як і більшість польських шляхтичів тієї пори, брав участь в багатьох військових баталіях, зокрема, в Прусії проти хрестоносців, на Поділлі проти князя Свидриґайла. За заслуги, король Владислав II Яґайло надав йому значні володіння на Галичині та Поділлі (що викликало заздрість навіть в польських шляхтичів), зокрема, 1431 р. став власником Сатанова.[3]

Брав участь у військових походах короля Владислава III Варненчика до Угорщини, Чехії; потрапив у полон до Телефа в Кошицях, який відправив його на переговори до короля.

6 (або 8[4]) вересня (1450 р. загинув у бою під час війни проти війська молдавського господаря Богдана II разом з галицьким старостою Миколаєм Паравою з Любіна, сином подільського воєводи Михайла Бучацького Міхалом. Був похований у Львові в Латинському катедральному соборі. За версією Несецького Каспера, його голова була похована в Могилі (біля Кракова) поряд з дружиною, у Львові — тільки тіло.[5] За версією Ф. Кірика, тіло було перевезене до Могили під Краковом, поховане в мурах кляшторного костелу.

Перед 1429 роком взяв у заставу місто Глиняни. 1431 року замок у Зінькові було передано Пйотру Одровонжу. Під Володимиром-Волинським отримав 8 вересня 1431 року від короля надання 10 сіл у Смотрицькому, Вінницькому повітах (перед тим були в заставі у воєводи краківського Пйотра Шафранця) за заслуги у війні з Свидригайлом (в тому числі луцька виправа), оборону Поділля від татар. Поділля стало головним місцем господарської експансії П. Одровонжа. На Поділлі мав: 1436 року 12 сіл; 1444 року 19 сіл, з яких Сатанів, Зіньків перетворив у містечка.

1438 року купив у сандомирського старости Яна Одровонжа (†1448) частину родинної Спрови.[6] 11 вересня 1438 року Львівський сеймик віддав посаду скарбника Руського воєводства П. Одровонжу. 1440 року Дмитро Лагодовський продав за 200 гривень своє село пол. Woskrzemincze П. Одровонжу зі Спрови.[7] У 1440—1441 роках теребовельський староста Ян Бучацький, Гербурти з Фельштина, інші були винні йому по 500 гривень. 1442 року борги короля П. Одровонжу складали більше 11000 гривень, в серпні додались 200 на Ясениці Сільній під Дрогобичем за утримування турецького посла. 1440 року мав запис 300 гривень на Тлумачі, селі Конюшках. На прохання П. Одровонжа король: 1442 року шляхтичу Будивою Мамайовичу надав запис 300 гривень на селі Дуньківці; 1451 року надав шляхетство, 2 села (Урочисько, Ясниська) львівським міщанам Сташкові, Іваськові Давидовичам, які поряд з П. Одровонжем відбили навалу монголів (?) у 1448 році. У вересні 1448 року допомагав відділам Теодора Бучацького-Язловецького переслідувати татар, які напали на Поділля; вдалось відбити майно, ясир.

Значно спричинився до перебудови Галицького замку.[1]

Посади[ред. | ред. код]

Львівський староста (або Генеральний староста Русі, 1440 р., 1442—1450 рр.), подільський староста. Подільський (кам'янецький[8]) воєвода (перед[8]) 1434—1437 рр.). Руський воєвода (з 1436 року, використав малолітство короля Владислава ІІІ[8]) 1437—1450 р.). Генеральний староста Русі.[4] Староста самбірський (називав Самбірщину «своїм повітом»[8]) перед 1429 роком; отримав замок, місто, 40 сіл[9]), галицький.[10]

Сім'я[ред. | ред. код]

Дружина невідома. Мав синів Анджея (помер 1465 року), Яна (помер 1485 року), доньку Малґожату.[10]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Федунків З. Галицький замок // Княжий Галич / Пам'ятки України. — 2013. — № 6 (червень). — С. 47.
  2. Michalski C. Odrowąż Dobiesław h. Odrowąż (zm.1433) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk, 1978. — T. XXIII/3, zeszyt 98. — S. 544. (пол.)
  3. Петров М. Сатанів XV—XVIII ст.: заснування, соціально-економічний та історико-топографічний розвиток // Хмельниччина: Дивокрай, 2004. — № 1—2. — С. 29.
  4. а б Kiryk F. Odrowąż Piotr ze Sprowy i Zagórza h. Odrowąż (zm.1450)… — S. 554.
  5. Niesiecki K. Korona polska przy złotej wolności… — Lwów, 1740. — T. 3. — S. 409. (пол.)
  6. Małaczyńska G. Jan ze Sprowy h. Odrowąż (zm. 1448) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1963. — T. Х/3, zeszyt 46. — S. 478. (пол.)
  7. Akta grodzkie i ziemskie… — Lwów, 1868. — Т. 1. — S. 26—27.
  8. а б в г Kiryk F. Odrowąż Piotr ze Sprowy i Zagórza h. Odrowąż (zm.1450)… — S. 552.
  9. Kiryk F. Odrowąż Piotr ze Sprowy i Zagórza h. Odrowąż (zm.1450)… — S. 551.
  10. а б Odrowazowie (02) (пол.)

Джерела[ред. | ред. код]

  • Kiryk F. Odrowąż Piotr ze Sprowy i Zagórza h. Odrowąż (zm.1450) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1978. — T. XXIII/3, zeszyt 98. — S. 551—555. (пол.)
  • Niesiecki K. Korona polska przy złotej wolności… — Lwów, 1740. — T. 3. — 938 s. — S. 408—409. (пол.)
  • Odrowąż Piotr // Encyklopedia historii Polski: dzieje polityczne. — T. 2. — 1995. — S. 48. (пол.)

Посилання[ред. | ред. код]

Попередник
 — | width="10%" | POL województwo podolskie IRP COA.svg
Воєвода подільський
1434-1437
POL województwo podolskie IRP COA.svg Наступник
Міхал Бучацький
Попередник
Ян Менжик
POL województwo ruskie IRP COA.svg Воєвода руський
1437-1450
POL województwo ruskie IRP COA.svg Наступник
Анджей Одровонж