Координати: 49°07′18″ пн. ш. 24°43′49″ сх. д. / 49.12166667° пн. ш. 24.73027778° сх. д. / 49.12166667; 24.73027778
Очікує на перевірку

Галицький замок

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Галицький замок

49°07′18″ пн. ш. 24°43′49″ сх. д. / 49.12166667° пн. ш. 24.73027778° сх. д. / 49.12166667; 24.73027778
Типзамок
Статус спадщинипам'ятка архітектури національного значення України[1]
Країна Україна
РозташуванняГалич
Галицький замок. Карта розташування: Україна
Галицький замок
Галицький замок (Україна)
Мапа

CMNS: Галицький замок у Вікісховищі

Галицький замок або Старостинський замок — замок у місті Галич, Івано-Франківська область, Україна. Руїни замку розташовані на високому пагорбі Галич гори на правому березі річки Дністер над містом — в минулому служив фортифікаційною спорудою.

Передісторія зведення

[ред. | ред. код]

Галицький замок споруджено в середині XIV століття. Однак його попередника вперше згадують 1119 рік як укріплену цитадель. Археологи вважають, що спочатку це була дерев'яна споруда, яка згодом переросла у міцний замок галицьких князів (XII–XIV ст.). Польський історик Є. Геленіуш у праці «Розмови про Польську Корону» розповідає: «Галич над самим Дністром має замок старовинний, про початки якого не говорять ні хроністи, ні традиції…» — а далі стверджує, що із занепадом столиці, «один тільки замок над Дністром нагадував давнє значення міста…» Про те, хто і коли знищив княжий дерев'яний замок точно невідомо. Знаємо тільки, що відбудова замку, як оборонного форпосту Галицького староства, розпочалася у середині XIV століття, після того як Галичина і Західна Волинь відійшли до Польщі. Одні історичні джерела приписують будівництво дерев'яно-земляного замку Казимирові Великому, інші стверджують, що твердиню спорудив волинський воєвода — князь Любарт у 1350–1352 рр. У кожному разі відомо, що Галицький замок відбудовували майже ціле сторіччя і з кінця XIV до XV століття він був одним із найбільших в Галичині. Тоді його залога налічувала понад 1 000 осіб. У замку було кілька десятків малих гармат, чимало вогнепальної зброї.

Подальша історія

[ред. | ред. код]

1436 року був наданий молдавському господарю Іллі I (після складання ним присяги на вірність польському королю Владиславу III Варненчику у Львові). Галицький замок 1490 року штурмувала селянська армія під проводом Мухи.

1509 року дерев'яний замок витримав облогу волохів під проводом господаря Молдавії Богдана III Сліпого. Одним з очільників оборони був дідич Рогатина Станіслав Ходецький.[2]

Близько 1520 року замок було відбудовано за сприяння руського воєводи Отто Ходецького.[3]

Наприкінці XVI століття замок згорів. На його місці звели нерегулярний за планувальною конфігурацією, наближений до трикутника замок з пісковику та цегли. Він складався з 2-х частин, розміщених на 2-х терасах:

  • верхнього укріплення — власне замку,
  • нижнього подвір'я, оточеного мурами з 5-ма баштами і 3-ма в'їзними брамами, додатково обнесеного земляним валом і глибоким ровом.

Протягом 1594–1621 рр. укріплення витримувало напади турків з татарами. З 1590 по 1633 рік на Галич 29 разів нападали татари з османами, найбільш руйнівними були напади 1594, 1612, 1624 років.

За описом 1627 року замок був оточений з трьох боків валами, на яких височіли п'ять оборонних башт (деякі з них були мурованими), і мав три в'їзні брами. Під час визвольної війни українського народу (1648—1654 рр.) твердиню тримала в облозі армія Семена Височана, а влітку 1649 р. фортецю здобули війська Богдана Хмельницького. Після неодноразових спустошень і руйнувань необхідно було відновлювати і ремонтувати замкові будівлі.

Перебудову замку провів у XVII столітті галицький староста Анджей Потоцький, який виділив на це 42 243 злотих[4]. У Постанові сейму від 1658 року зазначено, що А. Потоцький власним коштом відреставрував його: «від землі спорудив нові мури і обвів їх шанцями і редутами чужоземним способом». План реконструкції розробив італійський інженер, також офіцер піхоти коронного війська[4] Франсуа Корразіні.

Перебудований замок мав трикутну форму, охоплював територію 1,7 га, мав 2 тераси, 3 муровані башти по кутах, 9 комор, архів гродських і земських актів, канцелярію, приміщення суду. В замку була каплиця св. Катажини (Катерини). Щоправда, А. Потоцький у 1659 році вимагав від державної скарбниці повернути кошти.[4]

Наступного удару зазнав Галицький замок під час турецько-польської війни 1676 р. Війська під командуванням бейлербея Дамаску Ібраґіма-паші на прізвисько «Шайтан» взяли твердиню. Залога, якою керував комендант Лаховський (чи Ляховський), майже без бою віддала замок, вивісивши білий прапор, який турки пограбували, вибухом висадили у повітря частину оборонних стін, веж. Потім Ляховський за здачу замку був страчений з наказу короля Яна ІІІ.

Згодом замок відбудували; через розбудову нового міста-фортеці Станиславова галицька твердиня поступово втратила своє оборонне значення, запустіла. Згідно з розпорядженням губернатора, 1767 р. частину вцілілих мурів розібрали, матеріал використали для будівництва міста біля пристані. Руїни, що залишилися від давньої фортеці, бовваніли над Галичем до кінця XX століття.

Сучасний стан

[ред. | ред. код]
Вид на замок з повітря

До наших днів від замку кінця XVI століття дійшли руїни мурів 5-гранної наріжної (західної) башти на рівні 2-го ярусу, рештки оборонної стіни з бійницями. На території замку збереглися численні підвальні приміщення.

В радянські часи будівля охоронялась як пам'ятка архітектури Української РСР (№ 1152). В 2018 році замок визнаний об'єктом культурної спадщини національного значення, який внесено до Державного реєстру нерухомих пам’яток України (№ 090018-Н)[5].  

Нині Галицький замок охороняє держава. Згідно з Генеральним планом розвитку Національного заповідника «Давній Галич» на 2001–2015 рр., тут ведуть реставраційні роботи. У проєкті реставрації цієї національної пам'ятки передбачено відновити вцілілі мури, південнозахідну вежу та каплицю св. Катерини, відтворити оборонну стіну між вежею і каплицею.

У 2022 році розпочалися археологічні дослідження Вїзної вежі Галицького замку. В’їзна вежа Галицького замку XVI – XVII ст.. - одна із трьох основних оборонних веж твердині, розміри якої становлять 22, 10м. х 16,20м., а товщина стін коливається від 1,2 до 3,5м. Вежа мала 8 бійниць, шість приміщень та підземні виходи із неї за межі замку. Під час археологічних досліджень було виявлено ряд цікавих знахідок: два бронзові персні, монети цього періоду, фрагменти скляних посудин, пічні кахлі (одна із зображенням єдинорога), керамічні люльки, графіті княжої доби (ХІІ – ХІІІ ст.) у вигляді церковних  хрестів .

Археологічні дослідження продовжуються по сьогоднішній день…

Галицькі каштеляни

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/929-2012-%D0%BF#Text
  2. Władysław Pociecha. Chodecki Stanisław, h. Powała (†1529) // Polski Słownik Biograficzny. — Kraków: PAU, 1937. — t. III/1, zeszyt 11. — S. 352. (пол.)
  3. Pociecha Władysław. Chodecki Otto, h. Powała (†1534) // Polski Słownik Biograficzny. — Kraków : PAU, 1937. — t. III/1, zeszyt 11. — S. 351. (пол.)
  4. а б в Przyboś A. Potocky Andrzej h. Pilawa (zm. 1691) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk — Łódź : Zakład Narodowy Imienia, Ossolińskich Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1983. — Tom XXVIII/1. — Zeszyt 116. — S. 773. (пол.)
  5. Про внесення об'єктів культурної спадщини національного значення до Державного реєстру нерухомих пам'яток України постанова Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2012 р. № 929. zakon.rada.gov.ua. Архів оригіналу за 3 лютого 2022. Процитовано 27 лютого 2021.

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Зеновій Федунків. Галицький замок // Пам'ятки України, 2013. — № 6 за червень. — С. 44-53.

Посилання

[ред. | ред. код]