Владислав III Варненчик

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Владислав III Варненчик
Dei gracia Polonie, Hungarie, Dalmacie, Croacie etc. rex necnon terrarum Cracouie, Sandomirie, Syradie, Lancicie, Cuyauie, Lithuanie princeps supremus, Pomeranie, Russieque dominus et heres etc
Wladyslaw Warnenczyk.jpg
Король Польщі
Правління 1434-1444
Коронація 25 липня 1434
Попередник Владислав ІІ Ягайло
Наступник Казимир IV Ягеллончик
Інші титули Король Угорщини
Володар Русі
Король Хорватії
Біографічні дані
Народження 31 жовтня 1424(1424-10-31)
Краків
Смерть 10 листопада 1444(1444-11-10) (20 років)
Варна
загиблий у бою
Поховання Собор святих Станіслава і Вацлава, Краків, Польща
Династія Ягеллони
Батько Владислав ІІ Ягайло
Мати Софія Гольшанська
Coat of Arms of Vladislav Warnenczyk.svg
CMNS: Медіафайли на Вікісховищі

Владислав III Варненчик (пол. Władysław III Warneńczyk, 31 жовтня[1] 1424 — 10 листопада 1444) — король польський (з 1434), король угорський як Уласло I (угор. I. Ulászló, з 1440), Володар та спадкоємець Русі (Руського королівства). Загинув у битві під Варною.

Ім'я[ред. | ред. код]

Як Король Польщі його ім'я Владислав III, як Володар та спадкоємець Русі його правильніше називати Владислав I.

Королівський титул[ред. | ред. код]

Повний титул Владислава III Варненчика:

  • лат. Wladislaus, Dei gracia Polonie, Hungarie, Dalmacie, Croacie etc. rex necnon terrarum Cracouie, Sandomirie, Syradie, Lancicie, Cuyauie, Lithuanie princeps supremus, Pomeranie, Russieque dominus et heres etc.
  • укр. Владислав, Божої Милості король Польщі, Угорщини, Далмації, Хорватії і землі Краків, Сандомирії, Сирадії, Лехії, Куявії, Великий князь Литовський, володар і спадкоємець Помор'я, Русі.

Біографія[ред. | ред. код]

Владислав під час битви під Варною

Син Владислава II Ягайла від четвертої його дружини, руської княжни Софії Гольшанської[2]. У 1434 році, після смерті батька, дев'ятирічний Владислав став королем (наймолодший король за всю історію Польщі); до досягнення повноліття регентом при ньому був краківський єпископ Збігнєв Олесницький.

Виступив у хрестовий похід проти османів у 1443 році. Попри початкові успіхи, 10 листопада 1444 об'єднане європейське військо під командуванням Владислава, зазнало жорстокої поразки в битві під Варною армії султана Мурада II біля міста Варна. Король, якому напередодні виповнилося 20 років, загинув у бою[2]. Його голову Мурад II зберігав як воєнний трофей у скляній посудині; тіло так і не було знайдено. Після цього кілька десятиліть ходили чутки про те, що Владислав вижив у битві і вів відлюдницьке життя. Його наступник — молодший брат Казимир IV Ягеллончик — був коронований лише через три роки по смерті Владислава[2].

Особисте життя[ред. | ред. код]

Молодий король Владислав III підозрювався у схильності до гомосексуалізму. Ян Длугош, який особисто знав короля, а також спілкувався з людьми з його оточення, написав, що «схильний Ягелончик до чоловічих насолод, ані під час першої експедиції проти турків, ані під час другої, яку тоді провадив, коли шаліла війна, коли навколо панував страх і було безліч ворогів при жменьці його військ, коли належало благати милосердя Божого, він, не враховуючи цілком на власну небезпеку і на загрозу цілих військ, не кидав своїх, проти чистоти, огидливих насолод».

Примітки[ред. | ред. код]

  1. є інша дата — 4 листопада → W. W. Życiorysy panujących w Polsce od Mieczysława I-go do Stanisława Augusta. — Warszawa : Księgarnia Polska A. Dzwonkowskiego i Spółki, 1861. — S. 67. (пол.)
  2. а б в Олекса Пидлуцкий (2 лютого 2012). Король-рыцарь, у которого аж два саркофага, но лежит он неизвестно где. Зеркало недели.  (рос.)

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Владислав III Варненчик