Владислав III Варненчик

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Владислав III Варненчик
Wladyslaw Warnenczyk.jpg
Владислав III Варненчик
Король Польщі під іменем Владислав III
25 липня 1434 — 10 листопада 1444
Попередник: Владислав II Ягайло
Наступник: Казимир IV Ягеллончик
Король Угорщини та Хорватії під іменем Уласло I
15 травня 1440 — 10 листопада 1444
Попередник: Альбрехт II
Наступник: Владислав Посмертний
 
Народження: 31 жовтня 1424(1424-10-31)
Краків
Смерть: 10 листопада 1444(1444-11-10) (20 років)
Варна
Громадянство: Велике князівство Литовське
Династія: Ягеллони
Батько: Владислав ІІ Ягайло
Мати: Софія Гольшанська

CMNS: Медіафайли на Вікісховищі

Владислав III Варненчик (пол. Władysław III Warneńczyk, 31 жовтня[1] 1424 — 10 листопада 1444) — король польський (з 1434), король угорський як Уласло I (угор. I. Ulászló, з 1440), володар та спадкоємець Русі (Руського королівства). Загинув у битві під Варною.

Королівський титул[ред. | ред. код]

Повний титул Владислава III Варненчика:

  • лат. Wladislaus, Dei gracia Polonie, Hungarie, Dalmacie, Croacie etc. rex necnon terrarum Cracouie, Sandomirie, Syradie, Lancicie, Cuyauie, Lithuanie princeps supremus, Pomeranie, Russieque dominus et heres etc.
  • укр. Владислав, Божої Милості король Польщі, Угорщини, Далмації, Хорватії і землі Краків, Сандомирії, Сирадії, Лехії, Куявії, Великий князь Литовський, володар і спадкоємець Помор'я, Русі.

Біографія[ред. | ред. код]

Владислав під час битви під Варною

Син Владислава II Ягайла від четвертої його дружини, руської княжни Софії Гольшанської[2]. У 1434 році, після смерті батька, дев'ятирічний Владислав став польським королем (наймолодший король за всю історію Польщі); до досягнення повноліття регентом при ньому був краківський єпископ Збігнєв Олесницький.

У 1443 році виступив у хрестовий похід проти османів. Попри початкові успіхи, 10 листопада 1444 об'єднане європейське військо під командуванням Владислава, зазнало жорстокої поразки в битві під Варною від армії османського султана Мурада II. Король, якому напередодні виповнилося 20 років, загинув у бою[2]. Його голову Мурад II зберігав як воєнний трофей у скляній посудині; тіло так і не було знайдено. Після цього кілька десятиліть ходили чутки про те, що Владислав вижив у битві і вів відлюдницьке життя. Його наступник — молодший брат Казимир IV Ягеллончик — був коронований лише через три роки по смерті Владислава[2].

Особисте життя[ред. | ред. код]

Молодий король Владислав III підозрювався у схильності до гомосексуалізму. Ян Длугош, який особисто знав короля, а також спілкувався з людьми з його оточення, написав, що «схильний Ягелончик до чоловічих насолод, ані під час першої експедиції проти турків, ані під час другої, яку тоді провадив, коли шаліла війна, коли навколо панував страх і було безліч ворогів при жменьці його військ, коли належало благати милосердя Божого, він, не враховуючи цілком на власну небезпеку і на загрозу цілих військ, не кидав своїх, проти чистоти, огидливих насолод».

Примітки[ред. | ред. код]

  1. є інша дата — 4 листопада → W. W. Życiorysy panujących w Polsce od Mieczysława I-go do Stanisława Augusta. — Warszawa : Księgarnia Polska A. Dzwonkowskiego i Spółki, 1861. — S. 67. (пол.)
  2. а б в Олекса Пидлуцкий (2 лютого 2012). Король-рыцарь, у которого аж два саркофага, но лежит он неизвестно где. Зеркало недели.  (рос.)

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Владислав III Варненчик