Печора (річка)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Печора
рос. Печора
Petsjora rivier near Narjan-Mar.jpg
Печора біля Нар'ян-Мару
Pechora.png
68°13′06″ пн. ш. 54°12′47″ сх. д. / 68.218611109999997666° пн. ш. 54.21333332999999755° сх. д. / 68.218611109999997666; 54.21333332999999755
Витік біля гори Койп, Північний Урал
• координати 62°12′06″ пн. ш. 59°25′55″ сх. д. / 62.20167° пн. ш. 59.43194° сх. д. / 62.20167; 59.43194
висота, м 630 м
Гирло Печорська губа Печорського моря
• координати 68°18′27″ пн. ш. 54°25′00″ сх. д. / 68.30750° пн. ш. 54.41667° сх. д. / 68.30750; 54.41667
висота, м 0 м
Похил, м/км 0,34 м/км
Басейн Баренцове мореПівнічний Льодовитий океан
Країни басейну Росія Росія
Площа басейну, км² 322 000 км²
Прирічкові країни Росія Росія
Регіон Республіка Комі, Ненецький автономний округ
Довжина, км 1 809 км
Середньорічний стік 4 379 м³/с (с. Оксіно)
Притоки Унья, Лєм'ю, Кожва, Лижа, Іжма, Піжма, Вєль, Цильма, Сула (ліві)
Уса, Ілич, Щугор, Йорса, Лая (праві)
ідентифікатори та посилання
код ДВР Росії 03050100112103000057306
У проекті OpenStreetMap r255408
Печора у Вікісховищі?

Печо́ра — річка в Республіці Комі і Ненецькому автономному окрузі Російської Федерації. Довжина 1809 км, площа басейну 322 тис. км².

Географія[ред.ред. код]

Бере початок на Північному Уралі біля гори Койп, в південно-східній частині Республіки Комі, і тече спершу переважно на південний захід. Від джерела до гирла річки Уньї Печора має гірський характер. У селища Якша (після впадіння річки Волостниця) повертає на північ і тече по Печорський низовині до Усть-Уси. Після гирла річки Уси повертає на захід, утворюючи широке коліно з двома великими закрутами. Ширина річища тут сягає 2 км, у долині з'являються обширні заплавні луки. У районі Усть-Цильми (після впадіння річок Піжми і Цильми) Печора знову повертає на північ, на цій ділянці її широка заплава порізана численними протоками («шарами») і старицями.

Приблизно за 130 км від гирла Печора ділиться на два рукави — східний (Велика Печора) і західний (Мала Печора). Нижче, в районі Нар'ян-Мару, річка утворює дельту шириною близько 45 км і площею близько 2 900 км² та впадає в Печорську губу (Печорського моря). Середня величина припливу дорівнює 0,62 м. Припливи поширюються вгору за течією на 190 км.

Постійне судноплавство можливе до Троїцько-Печорська, навесні і восени — до Усть-Уньї. Морські судна підіймаються вгору річкою до Нар'ян-Мару (110 км від гирла).

Гідрологія[ред.ред. код]

Живлення змішане, переважно снігове. Повінь починається в кінці квітня — початку травня, максимум — в середині травня. Влітку і зимою — межень. Літня межень — з середини липня по серпень, часто уривається дощовими паводками. Середня витрата води у верхній течії на гідрологічному посту Якша становить 148 м³/с, поблизу села Оксіно (141 км від гирла) — 4 379 м³/с. Замерзає в кінці жовтня; скресання відбувається з верхів'їв і супроводжується заторами льоду. Річка щорічно виносить в море 85 мільйонів тонн алювію.

Середньомісячні витрати води в річці (м³/с) в районі села Оксіно (141 км від гирла) з 1916 по 1945 і 1980 по 1998 роки:[1]

Притоки[ред.ред. код]

Основні притоки — Унья, Північна Милва, Лєм'ю, Кожва, Лижа, Іжма, Піжма, Вєль, Цильма, Сула (ліві); Ілич, Щугор, Уса, Йорса, Лая, Шапкіна (праві). Притоки Печори — основні нерестовища лосося атлантичного.

Населені пункти[ред.ред. код]

Найважливіші пристані на Печорі — Нар'ян-Мар, Усть-Цильма, Печора.

Інші населені пункти — Усть-Унья, Комсомольськ-на-Печорі, Усть-Ілич, Троїцько-Печорськ, Покча, Вуктил, Усть-Лижа, Усть-Уса, Няшабож, Щельяюр, Хабариха, Крестовка, Йорміца, Акись, Брикаланськ та ін.

Економіка[ред.ред. код]

Проекти каналів Печора — Кама[ред.ред. код]

До споруди залізниці в Печору 1940 року для транспортування вантажів з басейну Ками в басейн Печори використовувалися притоки цих річок і волоки на вододілі (маршрут Чердинь — Якша)[2]. Існували проекти будівництва судноплавного каналу по цьому маршруту.

У 1960-1980-х роках проект Печорського-Камського каналу широко обговорювалося, але на цей раз не як транспортний проект, а як проект перекидання частини вод Печори в Каму, і далі в Каспійське море, який був частиною грандіозного плану повороту північних річок. Однак ніяких будівельних робіт на маршруті запропонованого каналу не проводилося, крім потрійного ядерного вибуху 1971 року, в ході якого був виритий котлован довжиною понад 600 метрів[3].

Галерея[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]