Ненецький автономний округ

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ненецький автономний округ Picto infobox map.png
рос. Ненецкий автономный округ
Ненёцие автономной ӈокрук
Naryan-Mar reindeer.jpg
Flag of Nenets Autonomous District.svg   Coat of arms of Nenets Autonomous Okrug.svg
Країна Росія Росія
Фед. округ Північно-Західний
Адмін. центр Нар'ян-Мар
Глава Alexander Tsybulskyd
Дата утворення 1929
Оф. вебсайт adm-nao.ru(рос.)
Географія
Координати 68°50′ пн. ш. 54°50′ сх. д. / 68.833° пн. ш. 54.833° сх. д. / 68.833; 54.833
Площа 176 700 км² (20-я)
  • внутр. вод 10,1 %
Часовий пояс MSK (UTC+3)
Населення
Чисельність 42642 (01.01.2011)[1] (84-й) (2011)
Густота 0,24 осіб/км²
Оф. мови російська мова і ненецька мова
Економіка
Економ. район Північний
Коди
ISO 3166-2 RU-NEN
ЗКАТО 11 100
Суб'єкта РФ 83
Телефонний (+7)
Карти

Ненецький автономний округ на карті суб'єктів Російської Федерації

CMNS: Ненецький автономний округ у Вікісховищі

Не́нецький автоно́мний о́круг (рос. Ненецкий автономный округ; нен. Ненёцие автономной ӈокрук) — суб'єкт Російської Федерації (у складі Архангельської області), входить до складу Північно-Західного федерального округу.

Адміністративний центр — місто Нар'ян-Мар.

Межує на півдні з Республікою Комі, на південному заході — з Архангельською областю, на північному сході — з Ямало-Ненецьким автономним округом.

Утворений 15 липня 1929.

Найменший за населенням суб'єкт Російської Федерації. Станом на 2017 рік за середньою зарплатою працівників (80 тис. рублів на місяць) регіон посідає друге місце в Росії після Чукотки[2].

Географічне положення[ред. | ред. код]

Ненецький автономний округ розташований на півночі Східно-Європейської рівнини, більша його частина розташована за Полярним колом. Включає острови Колгуєв і Вайгач, півострів Канін. Омивається Білим, Баренцевим, Печорським і Карськими морями Північного Льодовитого океану.

Природні умови[ред. | ред. код]

Рельєф території в основному рівнинний; виділяються стародавній Тіманський кряж і хребет Пай-Хой (висота до 467 м), заболочені ділянки Великоземельської і Малоземельської тундри. Головна річка — Печора. На території Ненецького автономного округу є густа мережа невеликих річок і дрібних озер, нерідко сполучених короткими протоками. На території Ненецького автономного округу поширені тундро- і торфяно-глеєві ґрунти.

У геологічно територія НАО належить двом різновіковим докембрійськім осадковим плитам: Російській і Печорській. Умовна межа між ними збігається із зоною західно-тиманських глибинних розломів.

Плити мають двоповерхову будову: нижній поверх — інтенсивно дислокований складчастий фундамент, верхній — полого залягаючий, слабо дислокований осадковий чохол. Формування кристалічного фундаменту Російської плити завершилося вже в середньому протерозої, складчастого фундаменту Печорської плити — в другій половині протерозою (балтійська складчастість). Обидва фундаменти після свого формування піддалися неодноразовим перетворенням, були розбиті розломами, одні ділянки піднялися, інші, навпаки, занурилися. Наслідком цього є дуже нерівна поверхня фундаментів.

Клімат[ред. | ред. код]

Клімат суворий: середня температура січня від −12 °C на південному заході до −22 °C на північному сході, середня температура липня від +6 °C на півночі до +13 °C на півдні; кількість опадів — близько 350 мм на рік; багаторічна мерзлота.

Ненецький округ зазнає систематичне вторгнення атлантичних та арктичних повітряних мас. Часта зміна повітряних мас — причина постійної мінливості погоди. Взимку і восени переважають вітри з південною складовою, а влітку — північні і північно-східні, обумовлені вторгненням холодного арктичного повітря на нагрітий материк, де атмосферний тиск в цей час знижений.

Температура повітря в літній період визначається величиною сонячної радіації і тому закономірно підвищується з півночі на південь. Середня температура липня в Нар'ян-Марі становить +12° С. У холодну половину року основним чинником температурного режиму є перенесення тепла з Атлантики, тому виразно виражено пониження температури із заходу на схід. Середня температура січня в Нар'ян-Марі −16° С, зима триває в середньому 220—240 днів. Вся територія округу розташована в зоні надмірного зволоження. Річна кількість опадів коливається від 400 мм (на узбережжі морів і на арктичних островах) до 700 мм. Мінімум опадів спостерігається в лютому, максимум — в серпні — вересні. Не менше 30 % опадів випадає у вигляді снігу, присутня багаторічна мерзлота.

Гідрографія[ред. | ред. код]

Територія округу омивається на заході водами Білого, на півночі Баренцева і Печорського, на північному сході Карського морів, створюючими численні затоки — губи: Мезенську, Чеську, Колоколковську, Печорську, Хайпудирську і ін.

Характерні густа річкова мережа (в середньому 0,53 км на 1 км² площі), велика кількість озер. Річки відносяться до басейнів морів Північного Льодовитого океану, мають в основному рівнинний характер, а на кряжах — порожистий. Живлення переважно талими сніговими водами (до 75 % стоку). Дощові води мають підлегле значення (15—20 % стоку), частка підземних вод становить 5—10 % або практично відсутня. Розподіл стоку носить різко виражену сезонність з літньою і зимовою меженью, великими весняними і незначними осінніми паводками. Тривалість льодоставу 7—8 місяців. Товщина льоду до кінця зими досягає 0,7—1,2 м, а невеликі тундрові річки промерзають до дна.

Серед річок особливе місце займає річка Печора, в межах округу знаходиться її пониззя (220 км) з обширною дельтою. Глибини дозволяють морським судам підніматися до Нар'ян-Мара. По водності Печора поступається в європейській частині Росії тільки Волзі. Значними річками є також Віжас, Ома, Снопа, Пеша, Волонга, Індіга, Чорна, Море-Ю, Коротаїха, Кара, а також притоки Печори — Сула, Шапкина, Лая, Колва, Адзьва.

Серед озер виділяються Голодна Губа (186 км²), системи озер: Вашуткинські, Урдюзькі, Індігські і ін. Більшість озер дрібні з площею водного дзеркала до 3 км² і середніми глибинами 0,5—3 м, рідше 4—5 м. Улоговини озер в основному залишково-льодовикового і термокарстового походження, в долинах річок — реліктові озера-стариці. Болота займають 5—6 %, на узбережжі до 10—20 % території. Глибина їх від 0,5 до 2 м. Основні типи боліт: горбисті (плоско- і крупнобугристі) і верхові сфагнові грядово-мочажінні атмосферного живлення, заплавні низинні ґрунтового живлення і перехідні сфагнові. Потужність торф'яних покладів горбистих боліт досягає 3—5 м. Підземні води, за винятком району м. Нар'ян-Мара, вивчені недостатньо.

Земельні ресурси[ред. | ред. код]

Земельний фонд округу на 1 січня 1999 р. склав 17 681 048 га. Він розподілений по наступних категоріях: землі сільськогосподарського призначення  — 16 799,3 тис. га (95,01 %); землі населених пунктів — 12,4 тис. га (0,07 %); землі підприємств промисловості, транспорту і іншого несільськогосподарського призначення — 39,8 тис. га (0,23 %); землі природоохоронного призначення — 2,0 тис. га (0,01 %); землі запасу — 827,5 тис. га (4,68 %). Площа сільськогосподарських угідь (сінокоси, пасовища, рілля) становить 25,9 тис. га, або менше 0,15 % у структурі земельного фонду округу. Лісами зайнято 847,8 тис. га (4,8 %), болотами — 1089,3 тис.(6,2 %), під водою — 1000,4 тис. га (5,66 %). На оленячі пасовища припадає 13 202,2 тис. га (74,67 %).

Ґрунти[ред. | ред. код]

Залежно від біокліматичних умов, рельєфу, характеру ґрунтоутворюючих порід, глибини поверхневих вод розрізняють такі основні типи тундрових ґрунтів: аркто-тундрові глєєваті, тундрові примітивні, тундрові поверхньо-глєєві, торф'яно-болотні, дернові. На піщаних і супіщаних породах в умовах хорошого дренажу формуються тундрові опідзоленні ілювіально-гумусові ґрунти. Аркто-тундрові глєєваті зустрічаються на острові Вайгач і узбережжі Карського моря, тундрові примітивні — у верхній частині схилів Пай-Хоя, тундрові поверхньо-глєєві, як і торф'яно-болотні, широко поширені на території всього округу. На південному заході округу в підзоні північної тайги формується підзолисті глєєв-підзолісті ґрунти та ілювіально-залізисто-гумусові підзоли.

Ґрунтоутворюючий процес обумовлений низькими температурами, коротким літом, широким розповсюдженням багаторічних мерзлих порід і розвивається за глєєво-болотяним типом. Хімічне вивітрювання протікає слабо, а луги, що при цьому вивільняються, вимиваються з ґрунту, і він бідний на кальцій, натрій, калій, але збагачений залізом і алюмінієм. Нестачакисню та надмірна волога утрудняють розкладання рослинних залишків, які поволі накопичуються у вигляді торфу.

Рослинність[ред. | ред. код]

Територія розташована в зонах тундри (76,6 %), лісотундри (15,4 %), південно-західна частина — в підзоні північної тайги (8 %). У зоні тундри виділяються підзони арктичної (4,9 %), гірської (3,5 %), північної (10,3 %), південної (57,9 %) тундри.

У підзоні арктичної тундри (узбережжя Карського моря і острів Вайгач) рослинність не утворює суцільного покриву. Промерзлий ґрунт звільняється (на сухих ґрунтах) від снігу сильними вітрами, розтріскується, і поверхня тундри розбивається на окремі багатокутники (полігони). Рослинність складається значною мірою з мохів і лишайників, трав: дрібних осок, злаків, пухівки, а також стланцевих форм чагарників.

У підзоні гірської тундри основний фон створюють осоково-лишайникові асоціації і чагарники з верби і карликової берези, що стеляться по землі.

Північна тундра охоплює північ Малоземельської тундри, у Великоземельській тундрі приурочена до крупних височин, південних схилаів хребта Пай-Хой. Тут моховий і лишайниковий покрив зімкнуті, з'являються чагарники з карликових беріз, низькорослих видів верб. Значні площі займають трав'яний-осокові болота, в долинах річок і струмків зустрічаються вербняки і тундрові луговини з рясним багатовидовим різнотрав'ям і злаками.

У підзоні південної тундри великі площі покриті чагарниками карликової берези, а також різними видами верб, багульника, ялівцю. Розвинений моховий і лишайниковий покрив, широко представлені чагарники, різнотрав'я, болотяні рослинні комплекси. У зоні лісотундри з'являється на вододілах рідколісна, а в долинах річок і на південних схилах горбів островами деревна рослинність: низькорослі ялини і берези, рідше модрини, що чергуються з ділянками тундри і боліт.

Для підзони північної тайги характерна наявність значних масивів зімкнутої деревної рослинності з переважанням ялинових і ялиново-березових лісів, по піщаних терасах річок і на болотах росте сосна. У заплавах річок ділянки з труднопрохідними чагарниками з різних видів верби і вільхи чергуються з осоковими болотами і лугами. На тундрових луговинах і лайдах виростають злаки (вейникі, мятліки, лісохвост, червона овсяниця) з домішкою різнотрав'я.

На території округу зустрічаються понад 600 видів квіткових рослин, декількох сотів видів мохів і лишайників. У прибережних морських водах з макрофітов, які представлені тут водоростями (близько 80 видів), переважають бурі водорості, в річках і проточних озерах — осока, хвощі і арктофіла. У річковому фітопланктоні домінують діатомові і сине-зелені, а в озерах — зелені і діатомові водорості.

У флорі широко поширені види північних груп, достатньо широко — тайгові види. Серед квіткових переважають злакові, хрестоцвітні, осокові, вербові. При антропогенних діях на рослинний покрив тундри відбувається заміщення чагарників, мохів і лишайників травами, що формують вторинний рослинний покрив. Найбільші площі з вторинною рослинністю зустрічаються в Великоземельської тундрі, в районах геологорозвідувальних і нафтогазодобичних робіт.

Флора багата різноманітними їстівними рослинами: ягодами, їстівними травами. Найбільше значення мають морошка, лохина, брусниця, чорниця, вороника. У лісотундрової зоні по долинах річок і в тайговій зоні ростуть смородина червона і чорна, жимолость, зустрічаються малина, суниця, шипшина. У теплі роки визрівають черемха і горобина, а на півдні Малоземельної тундри і в Каніно-Тиман'ї — журавлина. Використовуються в їжу щавель, дику цибулю та інші лугові рослини.

Багаті ресурси кормових рослин заплавних лугів — злаків, бобів, різнотрав'я, осок; значні запаси лишайників на оленячих пасовищах — кладоній, цетрарій; повсюдно виростають лікарські рослини.

На території округу зустрічається понад 100 видів капелюшних грибів. Видовий склад їх збільшується в напрямі з півночі на південь. У північній тундрі з їстівних ростуть сироїжки, моховики, підберезники, сухі грузді, південніше з'являються підосиновики, в лісотундрі і тайзі — грузді, рижки, вовнянки, білі та інші.

Тваринний світ[ред. | ред. код]

Представлений мешканцями тундри, тайги, арктичних пустель. Численні водні безхребетні: інфузорії, фітомонади, олігохети, нематоди, коловертки, нижчі ракоподібні, молюски і ін. Різноманітний видовий склад комах, величезна кількість кровоссальних: комарів, мошок, оводів.

Риби. З круглоротих зустрічається мінога. У річках і озерах водиться понад 30 видів риб. З прохідних — сьомга, омуль та інші; з напівпрохідних — нельма, сиг, ряпушка; з туводних (місцевих) — щука, в'язь, сорога, окунь, минь, пелядь, харіус та інші. У прибережних морях — оселедець, навага, камбала, сайка, корюшка та інші (близько 50 видів морських риб).

Із земноводних зустрічаються жаба трав'яна, сибірський углозуб, звичайна жаба, з рептилій — ящірка живородяща.

Птахи. Різноманітний видовий склад птахів — близько 160 видів, з яких 110 видів гніздяться в окрузі. Зимує близько 20 видів. По багатству видів і чисельності найбільш представлені горобині та сивкоподібні (кулики) — більш ніж по 40 видів і водоплаваючі — близько 30 видів. Промислове значення мають гусаки, витчі, а також біла куріпка — один з фонових видів тундри і лісотундри.

Ссавці. Зустрічається 31 вид наземних ссавців. Найчисленніші гризуни — лемінги (сибірський і копитний), щур водяний, полівки (полівка сибірська, Міддендорфа, вузкочерепна), в тайзі зустрічається вивірка лісова. З інших груп ссавців звичайні мідиця арктична і заєць білий; серед хижаків — песець, вовк, лисиця руда, росомаха, ведмідь бурий і ведмідь білий, куниця лісова, видра річкова, горностай, ласка; з парнокопитних — північний олень (дика форма) і лось.

У прибережних морях зустрічаються морські ссавці: білуха, північноатлантична фоцена, нарвал, нерпа кільчаста, морський заєць, сірий тюлень, атлантичний морж. Серед наземних ссавців основними об'єктами промислу є песець, лисиця, ведмідь бурий, куниця лісова, видра річкова і лось. З морських ссавців продовжується промисел тільки кільчастої нерпи і морського зайця. Ряд видів акліматизовані в окрузі. З гризунів це — ондатра, яка широко розповсюдилася по території і була об'єктом промислу; з риб — стерлядь, але її популяція залишилася дуже нечисленною. Заходять на нерест одиничні екземпляри горбуші, акліматизованої в басейні Баренцева моря.

Історія[ред. | ред. код]

Перші поселення людей на території округу відносяться до 8 тисячоліття до н. е. (палеоліт). Численні стоянки епохи бронзи (2—1 тисячоліття до н. е.). У 5—13 століттях н. е. тут мешкали племена невстановленої етнічної приналежності, яких на Русі знали під ім'ям «печера», а ненці називали «сиртя». До цієї культури відноситься Ортінськоє городище, святилища на річці Гнілкі і на острові Вайгач.

Ненці мігрували на територію округу з низин річки Об на початку 2 тисячоліття н. е. Приблизно в цей же час зачинається колонізація крайнього північного сходу Європи новгородцями. Руські літописи відзначають залежність в 9 столітті Печори і Югри від київських князів і систематичний збір данини. Остаточне встановлення влади Новгорода над Печорою сталося в 13—15 століттях. Після приєднання Новгорода до Москви (1478 р.) до Московської держави перейшла і територія нинішнього Ненецького автономного округу. У 1500 році військовою експедицією князя Семена Курбського на Печорі була закладена порубіжна фортеця Пустозерськ. Це нині неіснуюче місто протягом століть було адміністративним і торговельним центром всіх земель від Мезені до Уралу.

Нижню Печору і узбережжя Баренцева моря освоювали, окрім русів (поморів) і ненців, також комі-зиряни, комі-пермяки і комі-іжемці. У 18 столітті почалося заселення поморами Канінського півострова.

В 19-початку 20 століття територія округу входила до складу Архангельської губернії.

Округ був утворений в 1929 під назвою Ненецький національний округ, в 1977 перейменований в автономний округ.

Населення[ред. | ред. код]

  • Населення: 41 546 (2002)
    • Міське: 26 424 (63,6 %)
    • Сільське: 15 304 (36,8 %)
    • Питома вага міського населення: 63,9 %
    • Густота населення — 0,2 осіб/км²
    • Чоловіки: 20 547 (49,5 %)
    • Жінки: 20 999 (50,5 %)
  • Жінок на 1000 чоловіків: 1022
  • Середній вік: 31,5 років
    • Міського населення: 31,3 років
    • Сільського населення: 31,8 років
    • Чоловіків: 29,7 років
    • Жінок: 33,4 років
  • Число приватних домогосподарств: 13 886 (з 40 867 осіб)
    • Міських: 9116 (з 25 763 осіб)
    • Сільських: 4769 (з 15 104 осіб)
  • Статистика охорони здоров'я (2005)
    • Народжень: 607 (коефіцієнт народжуваності 14,5)
    • Смертей: 513 (коефіцієнт смертності 12,2)

Національний склад[ред. | ред. код]

перепис 1939 перепис 1959 перепис 1970 перепис 1979 перепис 1989 перепис 2002
Ненці 5602 (11,8 %) 4957 (10,9 %) 5851 (15,0 %) 6031 (12,8 %) 6423 (11,9 %) 7754 (18,7 %)
Комі 6003 (12,6 %) 5012 (11,0 %) 5359 (13,7 %) 5160 (10,9 %) 5124 (9,5 %) 4510 (10,9 %)
Росіяни 32 146 (67,5 %) 31 312 (68,8 %) 25 225 (64,5 %) 31 067 (65,8 %) 35 489 (65,8 %) 25 942 (62,4 %)
Українці 1402 (2,9 %) 2068 (4,5 %) 1224 (3,1 %) 2596 (5,5 %) 3728 (6,9 %) 1312 (3,2 %)
Білоруси 334 (0,7 %) 506 (1,1 %) 290 (0,7 %) 650 (1,4 %) 1051 (1,9 %) 426 (1,0 %)
Інші 2130 (4,5 %) 1679 (3,7 %) 1170 (3,0 %) 1714 (3,6 %) 2097 (3,9 %) 1602 (3,9 %)

Адміністративний устрій[ред. | ред. код]

На території Ненецького автономного округу знаходяться два міські поселення:

Решта населених пунктів має статус сільських.

У 2005 році був утворений Заполярний район, що включає всю територію округу, за винятком території міського округу Нар'ян-Мар.

Влада[ред. | ред. код]

2 червня 2006 Президент РФ Володимир Путін за поданням Генеральної прокуратури тимчасово усунув з посади голову Ненецького автономного округу Олексія Барінова, який 23 травня 2006 був арештований за звинуваченням в шахрайстві у великих розмірах і розкраданнях. Тимчасово виконуючим обов'язки голови округу призначений головний федеральний інспектор по НАО Валерій Потапенко.

7 серпня 2006 збори депутатів Ненецького автономного округу за поданням Володимира Путіна одноголосно затвердили Валерія Потапенка на посаді губернатора.

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

Баренцеве море Баренцеве море Карське море
Біле море Gray compass rose.svg Flag of Yamal-Nenets Autonomous District.svg Ямало-Ненецький автономний округ
Flag of Arkhangelsk Oblast.svg Архангельська область Flag of Komi.svg Республіка Комі