Пилипенко Іван Маркович
| Іван Маркович Пилипенко | ||||||
|---|---|---|---|---|---|---|
| Народження |
15 серпня 1912 с. Щербинівка | |||||
| Смерть | 2 жовтня 1942 (30 років) | |||||
| Поховання | Кабардино-Балкарія | |||||
| Країна |
 СРСР | |||||
| Приналежність |
 Радянська армія | |||||
| Вид збройних сил |
 ВПС СРСР | |||||
| Рід військ |
 Винищувальна авіація | |||||
| Освіта | Борисоглєбський навчальний авіаційний центр підготовки льотного складу імені В. П. Чкалова | |||||
| Роки служби | 1933—1942 | |||||
| Звання |
 Капітан авіації | |||||
| Війни / битви | Німецько-радянська війна | |||||
| Нагороди |
| |||||
Іва́н Ма́ркович Пилипе́нко (15 серпня 1912 — 2 жовтня 1942) — радянський військовий льотчик, учасник німецько-радянської війни, Герой Радянського Союзу (1942).
Біографія[ред. | ред. код]
Народився в селі Щербинівка (нині Торецька міська рада, Донецька область) в селянській родині. Закінчив початкову школу. Працював на шахті № 11-12, а потім — на заводі імені Фрунзе в місті Костянтинівка (нині Костянтинівський чавуноливарний завод).
У Червоній Армії з 1933 року. Закінчив Борисоглібську Червонопрапорну військову авіаційну школу пілотів імені В. П. Чкалова, служив на Далекому Сході. Брав участь у боях Німецько-радянської війни з 10 серпня 1941 року. Командир ескадрильї 40-го винищувального авіаційного полку 215-ї винищувальної авіаційної дивізії 4-ї повітряної армії Закавказького фронту, капітан.
26 травня 1942 група з шести винищувачів І-16 під командою Івана Пилипенка збила два фашистських бомбардувальники і підбила чотири в районі міста Ізюм. 22 липня 1942 група з восьми винищувачів, очолювана капітаном Іваном Пилипенко, під Ростовом без втрат провела бій з чотирнадцятьма Ме-110 і вісьмома Ме-109, збивши два Ме-110 та чотири Ме-109. Іван Пилипенко особисто збив один Ме-109. До вересня 1942 року він здійснив 70 бойових вильотів, в 76 повітряних боях особисто збив 10 і в групі 28 літаків противника.
2 жовтня 1942 року група Івана Пилипенка з шістнадцяти винищувачів І-16 прикривала 22 бомбардувальники І-153, що мали завдати штурмового авіаудару по врпржому аеродрому у станиці Солдатській в Прохладненському районі Кабардино-Балкарії. При підході до аеродрому радянські літаки були помічені, пару Ме-109 намагались вилетіти і були збиті, одного з них збив капітан Пилипенко та ще двох підпалив на землі. І-153 почали бомбардувати аеродром на захист якому із сусіднього вже летіли на допомогу Месершміти. Не встиг Іван Пилипенко вийти із пікування, як був атакований одразу кількома ворожими винищувачами і вимушений був прийняти бій. Двічі летів у лобову з Ме-109. В перший раз німецький льотчик в останній момент звернув, а літак капітана Пилипенка будучи підпаленим вогнем з інших Мессершміттів продовжував вести бій і зійшовся в лобовій атаці з іншим Ме-109 — несучись один на одного і поливаючи один одного вогнем обидва літаки зіштовхнулися і вибухнули.
До моменту загибелі капітан Іван Пилипенко здійснив 520 бойових вильотів, провів 83 повітряні бої, знищив 13 ворожих літаків особисто і 29 у групових боях, ще декілька машин знищив на землі під час штурмуванняу. Усі перемоги здобуті ним на винищувачі І-16.
Нагороди[ред. | ред. код]
- Указом Президії Верховної Ради СРСР від 13 грудня 1942 року присвоєно звання Героя Радянського Союзу[1].
- два ордени Леніна
- два ордени Червоного Прапора
Вшанування пам'яті[ред. | ред. код]
- Герой Радянського Союзу І. М. Пилипенко навічно зарахований до списків військової частини.
- Його іменем названо вулицю у селище Щербинівка, школу, в якій навчався Герой.
- На будинку, де народився Іван Пилипенко, встановлено меморіальну дошку.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Указ Президиума Верховного Совета СССР «О присвоении звания Героя Советского Союза начальствующему и рядовому составу Красной Армии» от 13 декабря 1942 года [Архівовано 15 листопада 2021 у Wayback Machine.] // Ведомости Верховного Совета Союза Советских Социалистических Республик: газета. — 1942. — 25 декабря (№ 46 (205)). — С. 1.
Джерела[ред. | ред. код]
- Биография предоставлена Кириллом Осовиком на сайте «Герои страны» [Архівовано 8 жовтня 2012 у Wayback Machine.]
- Герои битвы за Кавказ. — Цхинвали, 1975
- Герои Советского Союза. Краткий биографический словарь. Том 2. М.: Воениз., 1988
- Голубев Г. Г. В паре с «сотым». — Изд. 2-е, доп. — М.: Воениздат, 1978.
- Зайцев А. Д., Рощин И. И., Соловьёв В. Н. Зачислены навечно. Кн. 2. М.: Политиз,1990.
- Трокаев А. А. Герои пламенных лет. Донецк: Донбас, 1985
| |||||||
