Пилькевич Олександр Меркурійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Пилькевич Олександр)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Олександр Меркурійович Пилькевич
 Полковник
 Генерал-хорунжий (5.10.1920)
Загальна інформація
Народження18 травня 1877(1877-05-18)
Російська імперія Київська губернія, Російська імперія
Смерть15 жовтня 1922(1922-10-15) (45 років)
Польща Польща, Щипйорно
Військова служба
Приналежність УНР
Рід військкордонна охорона
Війни / битвиПерша світова війна
Радянсько-українська війна
Командування
командир Окремого корпусу кордонної охорони УНР.
Нагороди та відзнаки
Орден Визволення
Хрест Симона Петлюри
Хрест Симона Петлюри

Олександр Пилькевич (6 травня (18 травня) 1877(18770518)[1], Фастів — †15 жовтня 1922, Щипйорно) — український військовий діяч, член УЦР, генерал-хорунжий Армії УНР. Походив зі старовинного польського шляхетського роду герба Труби.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Родина

[ред. | ред. код]

Олександр Меркурійович Пількевич народився у Фастові 6 травня 1877 року (за ст. стилем) та був охрещений 8 травня того ж року, про що був зроблений запис в метричній книзі Воскресенської церкви, священиком Стефаном Гаєвським. Батьки: жандармський унтер-офіцер Меркурій Осипов Пількевич та його дружина Анастасія Лаврентіївна, обоє православні. Хрещені батьки: міста Літина міщанин Петро Вікентійович Голенбровський та пруська піддана Анна Олексіївна Вельтман.[1]

Освіта

[ред. | ред. код]

Склав іспити на атестат зрілості при Петровському Полтавському кадетському корпусі. Закінчив Миколаївське інженерне училище, Миколаївську інженерну академію.

Служба в царській армії

[ред. | ред. код]

Закінчив Київське піхотне юнкерське училище (1900), служив у 122-му піхотному Тамбовському полку (Харків). 16 травня 1901 р. був приділений до 3-го саперного батальйону для вивчення саперної справи 12 червня 1901 р. повернувся до полку. 23 червня — 6 липня 1902 р перебував у 3-й саперній бригаді для вивчення телеграфної справи. 25 лютого 1903 р. тримав іспит при Миколаївському інженерному училищі для переведення в інженерні війська. 1 травня 1903 р. був приділений до 1-го понтонного батальйону (м. Креслав Вітебської губернії). 20 січня 1904 р. був переведений до цього батальйону. 1 грудня 1905 р. був приділений до 7-го саперного батальйону (Київ). 20 жовтня 1906 р. — переведений до 10-го саперного батальйону (м. Остроленка Ломжинської губернії). 27 вересня 1910 р. — 10 жовтня 1911 р. — навчався в Офіцерській повітроплавній школі, після закінчення був призначений до 8-ї повітроплавної роти (Севастополь). З 11 травня 1912 р. — капітан. Під час Першої світової війни командував 1-м повітроплавним дивізіоном. Останнє звання у російській армії — полковник.

В українському війську

[ред. | ред. код]

На початку 1917 року — командир 2-го авіаційного дивізіону. Учасник українського національного відродження 1917 року, член Української Центральної Ради, начальник агітаційно-освітнього відділу Українського Генерального Військового Комітету, представник УГВК при російському Головному штабі. Старшина для особливих доручень при генеральному секретаріаті військових справ УНР. За Гетьманату 1918 року — отаман для особливих доручень міністерства військових справ. Навесні 1919 року — начальник національно-політичної інспекції Армії УНР. У червні 1919 року деякий час командував Чесько-Українським полком. З червня 1919 року — командир Окремого корпусу кордонної охорони УНР.

Наприкінці 1920 року інтернований разом з українською армією у польських таборах, де й помер.

Нагороди

[ред. | ред. код]

Вшанування пам'яті

[ред. | ред. код]

29 січня 2016 року вулиця та провулок Островського у Фастові були перейменовані на вулицю та провулок Генерала Пилькевича.

Указом Президента України № 233/2018 з нагоди Дня незалежності України Чернівецькому прикордонному загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України присвоєно ім'я генерал-хорунжого Пилькевича Олександра Меркурійовича.

На виконання Указу 13 вересня 2018 року Голова Державної прикордонної служби України генерал — полковник Цигикал П. О., перебуваючи в Чернівцях, в урочистій обстановці в присутності народних депутатів та керівництва області вручив стрічку до Бойового прапора начальнику Чернівецького прикордонного загону полковнику О. О. Вовку.

Генерал-хорунжому О.Пилькевичу була присвячена монографія про табір інтернованих Військ УНР у Ланцуті (Sribniak I. Encyklopedia jeniectwa: ukraiński Łańcut. —Warszawa-Paryż: Międzynarodowe konsorcium naukowo-edukacyjne im. Luciena Febvra, 2018. — 115 s. http://elibrary.kubg.edu.ua/id/eprint/24320 )

2024 року у місті Дружківка вулицю Декабристів перейменували на вулицю Генерала Пилькевича.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б Метричний запис про народження. ЦДІАК України, ф. 127, оп. 1078, спр. 999, арк. 63 зв.–64. Архів оригіналу за 16 травня 2021. Процитовано 12 березня 2021.
  2. Наказ Війську УНР про відзначення членів Українського військового комітету Орденом “Визволення” 1-го ступеню. [20 листопада 1920 р.]

Джерела та література

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]