Говард Лавкрафт

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Г. Ф. Лавкрафт
англ. H. P. Lovecraft
H. P. Lovecraft (1931).jpg
1934
При народженні: Гóвард Фîлліпс Лáвкрафт
Псевдоніми, криптоніми: Гáмфрі Лíттлвіт (англ. Humphrey Littlewit), Éдвард Сóфтлі (англ. Edward Softly), Лью́їс Тéобальд-мол. (англ. Lewis Theobald, Jr.), Ворд Фíлліпс (англ. Ward Phillips)
Дата народження: 20 серпня 1890(1890-08-20)
Місце народження: US flag 43 stars.svg м. Провіденс (Род-Айленд), США
Дата смерті: 15 березня 1937(1937-03-15) (46 років)
Місце смерті: US flag 48 stars.svg м. Провіденс (Род-Айленд), США
Національність: американець
Громадянство: США США
Рід діяльності: письменник, поет, редактор, критик
Роки активності: 19171936 рр.
Напрямок: «косміцизм»
Жанр: оповідання жахів, фантастика
Архів Г. Ф. Лавкрафта

Го́вард Фі́ліпс Лавкра́фт (англ. Howard Phillips Lovecraft) — американський письменник, журналіст та поет, що писав в жанрах жахів, містики, поєднуючи їх в оригінальному стилі. Засновник міфів Ктулху. За життя Лавкрафта його твори не користувалися великою популярністю, однак після його смерті вони зробили помітний вплив на формування сучасної нам масової культури. Його творчість настільки унікальна, що твори Лавкрафта виділяються в окремий піджанр — так звані Лавкрафтові жахи.

Біографія[ред.ред. код]

Молоді роки[ред.ред. код]

Говард Філіпс Лавкрафт народився 20 серпня 1890 року в 9:00 ранку в своєму будинку на 194 (пізніше 454) Енджелл Стріт у Провіденсі, Род-Айленді (будинок знесли у 1961 році). Він був єдиною дитиною у Вінфілда Скотта Лавкрафта, який працював коммівояджером, і Сари Сьюзен Філіпс Лавкрафт. Його батьки могли простежити свій родовід в Америці від колонізації Массачусетської затоки в 1631 році. У 1893 році, коли Говарду було три роки, його батько пережив нервовий зрив, коли перебував в готелі в Чикаго, після чього був поміщений до психіатричної лікарні, де провів п'ять років, аж до своєї смерті 19 липня 1898.

Після смерті батька хлопчика ростила мати, дві тітки і, особливо, дід — Віппл Ван Б'юрен Філліпс. У діда була найбільша бібліотека в місті, що зіграло значну роль у формуванні читацьких пристрастей Говарда. Він рано почав читати і писати сам.

З раннього дитинства Лавкрафт мав слабке здоров'я. Практично не маючи друзів, він більшість свого часу проводив у діда в бібліотеці. Але його інтереси не обмежувалися літературою, він серйозно займався хімією, астрономією, історією (особливо, історією рідного штату і Нової Англії). Ще в шкільному віці самостійно почав видавати газети і журнали, присвячені своїм науковим інтересам і дослідженням («The Scientific Gazette» (1899–1907) і «The Rhode Island Journal of Astronomy» (1903-07)). Розповсюджувалися вони в основному серед однокласників.

У школі (Hope Street High School) його інтереси і дослідження схвалювалися вчителями, які замінили Говарду друзів серед однолітків. В 1906 році його статтю з астрономії вперше публікує «The Providence Sunday Journal». Пізніше він стає постійним ведучим колонки в «The Pawtuxet Valley Gleaner», присвяченій астрономії. А згодом і в таких виданнях як «The Providence Tribune» (1906-08), «The Providence Evening News» (1914-18) і «The Asheville» (NC) «Gazette-News» (1915).
У 1904 році помирає дід Говарда. Вони з матір'ю, через фінансові труднощі, були змушені покинути особняк, в якому жили, і переїхати в тісну квартиру в будинку 598 на Енджелл Стріт. Говард дуже сильно переживав втрату свого будинку, у 1908 році у самого Говарда трапляється нервовий зрив, що змушує його покинути школу, так її і не закінчивши. Спроба вступити до Університету Брауна закінчується невдачею, що призводить до ще більш усамітненого способу життя Лавкрафта.

З 1908 по 1913 Лавкрафт практично не виходив з дому, продовжуючи займатися астрономією і поезією. Читаючи багато старих «дешевих» журналів, серед яких був «The Argosy», він наткнувся на любовні історії Фреда Джексона, що спонукало його написати гнівного листа до журналу. Лист було опубліковано в 1913 році, і це викликало бурю протесту від шанувальників Джексона. Відбулася переписка на сторінках журналу, до якої було залучено багато людей. Серед них був і Едвард Ф. Даас, президент United Amateur Press Association (UAPA). Це була організація, що включала молодих авторів з усієї країни, які писали і видавали свої власні журнали. Він і пропонує Лавкрафту стати членом UAPA, і 1914 року його пропозиція приймається.

Одруження та життя в Нью-Йорку[ред.ред. код]

Лавкрафт почав видавати свій власний журнал «The Conservative» (1915-23), в якому публікував свою поезію, а також статті та есе, написані як спеціально для цього видання, так і ті, що були надіслані в інші журнали. Всього виходить 13 випусків «The Conservative». Пізніше «Necronomicon Press» перевидадуть ці випуски разом з іншими працями Лавкрафта. Надалі Лавкрафт стає Президентом і Головним Редактором UAPA.
Вже маючи досвід написання художньої літератури раніше («Звір у підземеллі» («The Beast in the Cave», 1905) і «Алхімік» («The Alchemist», 1908)) і тепер занурившись у світ аматорської прози, Лавкрафт знову береться за перо, вже як письменник-фантаст, — вперше з 1908 року. У 1917 успішно видаються «Усипальниця» («The Tomb») і «Дагон» («Dagon»). Тепер основним заняттям і захопленням автора стає саме проза, поезія і журналістика.
У 1919 році нервовий зрив трапився вже з матір'ю Лавкрафта. Її також, як і його батька, помістили до клініки, звідки вона не виходила до самої смерті. Вона померла 24 травня 1921. Лавкрафт сильно переживав смерть матері, але через кілька тижнів в його житті відбулася серйозна зміна — на конференції журналістів-аматорів у Бостоні 4 липня 1921 він зустрічає жінку, яка згодом стане його дружиною. Це була Соня Гафт Грін, єврейка українського походження, на сім років старша самого Говарда. З першої зустрічі вони знаходять дуже багато спільного одне в одному, і Лавкрафт часто відвідує її в Брукліні в 1922 році. Їх відносини не були секретом, і тому повідомлення про весілля 3 березня 1924 не виявилося несподіванкою для їхніх друзів. Зате це було повною несподіванкою для його тіток, яких він оповістив тільки в письмовому вигляді лише після того, як одруження вже відбулося. Лавкрафт переїжджає до дружини у Бруклін, тоді він вже заробляє як професійний письменник, публікуючи свої ранні роботи в «Weird Tales», а Соня має цілком процвітаючий капелюшний магазин на П'ятій авеню в Нью- Йорку.
Але пізніше магазин розоряється, а Лавкрафт позбавляється роботи редактора в «Weird Tales». До того ж, здоров'я Соні погіршується, і її кладуть у лікарню Нью Джерсі. Першого січня 1925 Соня їде в Клівленд, щоб почати справу там, а Лавкрафт переселяється в однокімнатну квартиру в одному з районів Брукліна, під назвою Ред Хук (Red Hook). У цей час з-під його пера виходять такі твори як «Покинутий будинок» («The Shunned House», 1924), «Кошмар в Ред-Хуці» («The Horror at Red Hook») і «Він» («He») (обидва також 1924).

Повернення до Провіденсу[ред.ред. код]

На початку 1926 Лавкрафт задумує повернутися в Провіденс, за яким сумував весь цей час. У цей же момент його шлюб дає тріщину, і пізніше (у 1929) розпадається остаточно.
Повернувшись 17 квітня 1926 в Провіденс, Лавкрафт не веде самотній спосіб життя, як це було в період з 1908 по 1913. Навпаки, він багато подорожує по старовинних місцях (Квебек, Нова Англія, Філадельфія, Чарльстон) і плідно працює. У цей час він пише одні з найкращих своїх творів, серед яких «Поклик Ктулху» («The Call of Cthulhu», 1926), «Хребти безумства» («At the Mountains of Madness», 1931), «Тінь з лихоліття» («The Shadow out of Time», 1934-35). У той же час він веде активне листування як зі своїми старими друзями, так і з багатьма молодими авторами, які своєю кар'єрою на цьому терені зобов'язані багато в чому Лавкрафту (Огаст Дерлет, Дональд Вандру, Роберт Блох, Фріц Лейбер). У цей час ним написано безліч статей з політики та економіки, а також з усіх тих предметів, які його продовжували цікавити, — від філософії і літератури до історії та архітектури.
Особливо важкими припадають останні два-три роки життя автора. У 1932 вмирає одна з його тіток, Міс Кларк, і Лавкрафт в 1933 переїжджає до кімнати в будинку 66 по Коледж Стріт разом зі своєю другою тіткою, Міс Ганвелл. Після самогубства Роберта Говарда, одного з найближчих його друзів по листуванню, Лавкрафт впадає в депресію. В цей же час прогресує захворювання, яке потім виявиться причиною його смерті, — рак кишечника.
Взимку 1936–1937 хвороба настільки прогресує, що Лавкрафта поміщають в лікарню (Jane Brown Memorial Hospital) 10 березня 1937, де він і помирає п'ять днів по тому.
Похований Лавкрафт 18 березня 1937 на фамільній ділянці на кладовищі Свон Поінт (Swan Point Cemetery).

Тематика творчості[ред.ред. код]

Заборонені знання[ред.ред. код]

Заборонені знання є центральною темою в багатьох творах Лавкрафта. Багато з його персонажів керуються цікавістю чи науковим інтересом і для досягнення своїх цілей використовують книги, такі як «Некрономікон», що призводить до їхньої загибелі чи безумства. Кордонам раціонального і ірраціонального надається велике значення у творах Г.Ф. Лавкрафта. Його герої постійно перебувають на межі, за якою їх колишні поняття про світ виявляються ілюзорними. Світ для них стає одночасно раціональним (людина розуміє речі, які не могла пояснити раніше) і ірраціональним (колишні знання і віра вступають в конфлікт з новим знанням).

Вплив на людство інших істот[ред.ред. код]

Істоти Міфів Ктулху у Лавкрафта часто мають слуг-людей; Ктулху , наприклад , поклоняються під різними іменами ескімоси в Гренландії, культи вуду з Луїзіани , і в багатьох інших частинах світу . Багато істоти Міфів Ктулху надто сильні, щоб бути переможеними людьми, і настільки жахливі, що пряма зустріч з ними означає божевілля для звичайної людини. Часто (але не завжди) такі істоти володіють інтелектом, який набагато перевершує людський, високими технологіями чи існують в більшій кількості вимірів, ніж доступно нашому сприйняттю. Серед них зустрічаються як істоти, які впливають пасивно (напр. Ктулху), лише своєю присутністю, так і активно, які хочуть дослідити людей чи використати для досягнення своїх цілей (напр. Мі-го).

Успадковані провини[ред.ред. код]

Неодноразово згадуються в оповіданнях Лавкрафта ідея про те, що нащадки в родоводі ніколи не можуть уникнути покарання за злочини , скоєні їх предками , принаймні , якщо злочини пов’язані з окультизмом. Нащадки можуть бути дуже далекі , як в місці так і в часі від самого акту злочину, і тим не менш, кара настигне їх. Ця тема зустрічається в творах: " Щури в стінах" , " Прихований Страх " , "Артур Джермін " , "Алхімік" , " Тінь над Іннсмутом " , "Прокляття , яке прийшли до Сарнату " і "Випадок Чарльза Декстера Варда".

Доля[ред.ред. код]

Часто в творах Лавкрафта герой не в змозі контролювати свої дії , або не вважає за можливе змінити хід подій . Багато з його персонажів не були б у небезпеці , якби просто втекли , проте ця можливість або ніколи не виникає або якось обмежується деякими зовнішніми містичними силами , наприклад, в " Позаземному кольорі" і " Снах у відьомському домі ". У деяких випадках фатум проявляється над цілим людством , і ніяке спасіння для нього неможливе ( " Тінь з позачасся" , Той, хто пережив людство).

Цивілізація під загрозою[ред.ред. код]

Лавкрафт часто розглядає ідею боротьби цивілізації з примітивним варварством. Іноді варварство приходить як зовнішня сила , яка руйнує цивілізацію в ході війни (наприклад , в опровіданні "Поляріс"). Іноді небезпека виходить від людей, позбавлених моралі ("Гербет Вест – реаніматор", "Модель для Пікмана"). Але найчастіше за тим і тим стоять надлюдські істоти, наприклад, Великі Древні.

Раси , національності і класи[ред.ред. код]

Расизм є найбільш спірним аспектом робіт Лавкрафта. В таких класичних повістях як "Кошмар у Ред - Хоці", "Поклик Ктулху", "Він" носіями зла, шанувальниками диявольських сил виступають етнічні меншини - негри, китайці, індіанці. Але в творах "Морок над Іннсмутом", "Данвіцький кошмар", "Картина в домі", "Прихований страх" носіями зла виявлялися представники білої раси голландського та англійського походження. Неокультурені народи в його творах не усвідомлюють небезпеки від зберігаання древніх жахливих таємниць, поклоніння божествам, про які цивілізовані люди вже забули. Напівдикі племена ближче до цивілізацій та істот, які населяли Землю в минулому і можуть повернутися, тому вони й наводять жах на людину західного типу, що живе в цивілізованому штучному світі.

Релігія[ред.ред. код]

В роботах Лавкрафта правлять кілька різних пантеонів божеств (насправді цілком природних істот різного ступеня розвитку) , які є або байдужими, або активно ворожими до людства .
Його світогляд , породжений заняттями астрономією , зводив всю історію людської раси до наносекунд в царстві нескінченного простору і часу; і будь-яке припущення - неважливо , метафізичне або етичне - що людство , імовірно , може мати якусь космічну важливість , змушувала його давати опонентам відсіч з усією доступною риторичною силою. Однією з теорій , до якої він вдавався у своїй боротьбі проти телеології , було вічне повернення Ніцше - згідно якої , враховуючи нескінченність простору , часу і матерії , всі істоти і події у всесвіті приречені повторюватися незліченну кількість разів . Однак поступово Лавкрафт був змушений відступити від ідеї вічного повернення і змінити її на більш науково обгрунтовану ідею ентропії - поступової деградації всієї енергії космосу до стану теплового випромінювання. Ця ідея деяким чином відібивається в тих розповідях Лавкрафта, де він змальовує загибель Сонця і зникнення будь-якого життя на цій планеті і у всій сонячній системі. Немає повної впевненості, що Лавкрафт насправді приймав ідею ентропії; для цього він був надто відданий ідеї вічності і безмежності всесвіту.

« Я, безумовно, не бачу інший розумної позиції крім тієї, що виникає з повного скептицизму, приправленого схильністю до того, що існуючі сдокази роблять найбільш вірогідним. Все, що я хочу сказати - по-моєму, страшенно малоймовірно, щоб існувало щось на зразок єдиної космічної волі, духовного світу чи вічного буття для особистості. З усіх припущень, які можна зробити щодо всесвіту, вони найбільш невідповідні і голослівні, а я недостатньо педантичний, щоб прикидатися, що не розцінюю їх як найзапеклішу і нікчемну маячню. Теоретично я агностик, але аж до появи раціональних доказів мене слід класифікувати, умовно і фактично, як атеїста. Шанси на істинність теїзму для мене настільки мікроскопічні, що я б був педантом і лицеміром, назви я себе інакше.  »
« Моя точка зору - що релігія все ще придатна для натовпу, що вона, як ніщо інше, допомагає впорядковувати її поведінку і що вона дає натовпу емоційне задоволення, яке той ніде більше не може отримати. Я не кажу, що вона справляється з будь-яким з цих завдань так само добре, як справлялася раніше, але все-таки кажу, що, з моєї точки зору, ніщо інше не змогло б впоратися з ними так само добре навіть зараз.

З листів Лавкрафта до Моріса У. Мо

 »

Роботи[ред.ред. код]

  • Алхімік (The Alchemist)
  • Хребти Безумства (At the Mountains of Madness)
  • Азатот (Azathoth)
  • Звір в печері (The Beast in the Cave)
  • За стіною сну (Beyond the Wall of Sleep)
  • Книга (The Book)
  • Поклик Ктулху (The Call of Cthulhu)
  • Історія Чарльза Декстера Варда (The Case of Charles Dexter Ward)
  • Кішки Ультару (The Cats of Ulthar)
  • Селефаіс (Celephais)
  • Позаземний колір (The Colour Out of Space)
  • Холодне повітря (Cool Air)
  • Дагон (оповідання)(Dagon)
  • Нащадок (The Descendant)
  • Прокляття, що прийшло у Сарнат (The Doom That Came to Sarnath)
  • Пошуки незвіданого Кадату (The Dream Quest of Unknown Kadath)
  • Сни у відьомському домі (Dreams in the Witch-House)
  • Жах Данвіча (The Dunwich Horror)
  • Служитель зла (The Evil Clergyman)
  • Забуття (Ex Oblivione)
  • Деякі факти про покійного Артура Джермана і його сім'ю (Facts Concerning the Late Arthur Jermyn and His Family)
  • Фестиваль (The Festival)
  • З-за (From Beyond)
  • Житель темряви (The Haunter Of The Dark)
  • Він (He)
  • Герберт Уест: реаніматор (Herbert West: Reanimator)
  • Жах у Ред-Хуці (The Horror at Red Hook)
  • Пес (The Hound)
  • Гіпнос (Hypnos)
  • Ібід (Ibid)
  • Заточений з фараонами (Imprisoned with the Pharaos)
  • В склепі (In The Vault)
  • Причаєний страх
  • Пам'ять (Memory)
  • Місячна драговина (The Moon-Bog)
  • Ньярлятотеп (Nyarlathotep)
  • Музика Еріха Цанна (The Music of Erich Zann)
  • Безіменне місто (The Nameless City)
  • Інші боги (The Other Gods)
  • Вигнанець (The Outsider)
  • Модель для Пікмена (Pickman's Model)
  • Картина в домі (The Picture in the House)
  • Поляріс (Polaris)
  • Пошук Іранона (The Quest of Iranon)
  • Пацюки в стінах (The Rats in the Walls)
  • Тінь з позачасся (The Shadow Out of Time)
  • Тінь над Іннісмутом (The Shadow Over Innsmouth)
  • Покинутий будинок (The Shunned House)
  • Срібний ключ (The Silver Key)
  • Показання Рудольфа Картера (The Statement of Randolph Carter)
  • Загадковий дім на туманному стрімчаку (The Strange High House in the Mist)
  • Вулиця (The Street)
  • Храм (The Temple)
  • Моторошний старець (The Terrible Old Man)
  • Істота за порогом (The Thing on the Doorstep)
  • Гробниця
  • Перевтілення Хуана Ромеро (The Transition of Juan Romero)
  • Дерево (The Tree)
  • Неіменуєме (The Unnamable)
  • Дуже дивний народ (The Very Old Folk)
  • Що викликає місяць (What the Moon Brings)
  • Той, хто шепче в пітьмі (The Whisperer in Darkness)
  • Білий корабель (The White Ship)

Див. також[ред.ред. код]