Побігущий-Рен Євген Павлович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Побігущий Євген)
Jump to navigation Jump to search
Євген Побігущий
Jewhen Pobihuszczyj 1936.jpg
Євген Побігущий як контрактний офіцер Польської армії в ранзі підпоручника, 1936.
Прізвисько Рен
Народження 15 листопада 1901(1901-11-15)
с. Постолівка, Королівство Галичини та Володимирії, Австро-Угорщина Австро-Угорщина
Смерть 28 травня 1995(1995-05-28) (93 роки)
Гаар, біля Мюнхена,
Німеччина Німеччина
Поховання
Приналежність Dyvizia Galychyna.svg дивізія «Галичина»
Рід військ Піхота
Освіта Університет імені Адама Міцкевича у Познані
Звання Полковник
Командування 29-й полк
Dyvizia Galychyna.svg дивізія «Галичина»
Війни / битви Львівсько-Сандомирська операція
Нагороди
Галицький хрест
Кавалер командорського хреста ордена Святого Сильвестра
Побігущий-Рен Євген Павлович у Вікісховищі?

Євген Побігущий (псевдо: Євген Рен) (15 листопада 1901(19011115), с. Постолівка — 28 травня 1995, м. Гаар, Німеччина) — український військовик-офіцер, доброволець УГА, командир куреня легіону «Роланд», полковник дивізії «Галичина», автор двох томів спогадів «Мозаїка моїх споминів».

Ранні роки[ред.ред. код]

Євген Побігущий народився 15 листопада 1901 року в с. Постолівці Гусятинського району на Тернопільщині в родині українських вчителів. Юнацькі літа провів у селі Воскресінці біля Коломиї.

До середньої школи ходив у місті Коломиї. З проголошенням Західно-Української Народної Республіки (ЗУНР) 1 листопада 1918 року, не маючи повних 17 літ, вступив добровольцем до лав Української Галицької Армії (УГА). Незабаром отримав підстаршинський ступінь.

Міжвоєнний період[ред.ред. код]

Після закінчення польсько-української війни в Галичині продовжив навчання, отримав ступінь магістра з політичної економії у Познанському Університеті. Згодом став вояком польської армії. Пізніше, у званні капітана (сотник) провадив підстаршинські вишколи.

В роки Другої світової війни[ред.ред. код]

У вересні 1939 року взяв участь у німецько-польській війні. На короткий час потрапив у німецький полон, з якого згодом вийшов на волю та на заклик Проводу ОУН зголосився до Військової Референтури.

Батальйон «Роланд»[ред.ред. код]

Брав активну участь у вишколі вояків, які під назвою Дружини українських націоналістів (ДУН) з початком німецько-радянської війни рушили на Схід. Він командував одним із двох українських батальйонів (куренів) («Роланд»). У середині липня 1941 «Роланд» виїхав на фронт у напрямі на Одесу, але з Балти перебазований у Франкфурт-на-Одері, частина легіону 26 серпня 1941 — у Фокшани (Румунія).

201-й шуцманшафт-батальйон[ред.ред. код]

Євген Побігущий в 1944 році

До кінця листопада 1941 року весь «Український легіон» («Роланд» і «Нахтігаль») у складі близько 650 вояків та старшин, після укладання індивідуальних контрактів на службу в німецькій армії строком на 1 рік (з 1 грудня 1941 року до 1 грудня 1942), реорганізований у 201-й шуцманшафт-батальйон і висланий після вишколу до Білорусі для боротьби з радянськими партизанами.

Батальйон формально очолив гауптман Євген Побігущий, хоча фактичне керівництво здійснював німець — гауптман СД В. Моха. Його заступником призначений гауптман Роман Шухевич. Формування складалося з чотирьох рот (сотень), командирами яких були сотник Шухевич, сотник Бригідер, поручник Сидор і поручник Павлик.

Після закінчення терміну контракту, батальйон, який налічував 650 солдатів і сержантів і 22 офіцери-галичанина, роззброєний і протягом місяця (з 5 грудня 1942 до 14 січня 1943) частинами перекидався до Львова. Через деякий час після приїзду до Львова частина офіцерів затримано СД, частина, серед яких був і Шухевич, перейшла на нелегальне становище і взяла участь у формуванні УПА. Незабаром всі затримані офіцери батальйону були звільнені і приєдналися або до УПА або до 14-ї гренадерської дивізії Ваффен СС «Галичина».

Дивізія СС «Галичина»[ред.ред. код]

Євген Побігущий, після чергового навчання, став влітку 1943 року командиром батальйону дивізії. Брав участь в урочистостях у Львові 18 липня 1943 року з нагоди виїзду перших добровольців. У Дивізії Побігущий займав різні командні становища, в тому числі командира 29-го полку. Був учасником боїв під Фельдбахом. Пізніше командування УНА підвищило Євгена Побігущого до рангу полковника.

В еміграції[ред.ред. код]

Могила Євгена Побігущого-Рена на цвинтарі Вальдфрідгоф

Після закінчення війни, незважаючи на постійні вимоги радянського уряду видати його до СРСР, поринув у вир громадянсько-суспільної праці, працюючи в різних ділянках та українських товариствах, які постали в той час у Німеччині. Довший час працював старшиною у Вартівничих Сотнях при англійській армії в Німеччині.

Крім громадської праці, чимало часу присвятив політичній діяльності, зокрема в Організації Українських Націоналістів, працював в її установах, а також у міжнародній організації Антибільшовицького Блоку Народів.

Євген Побігущий помер 28 травня 1995 року в Гаарі біля Мюнхена (Німеччина).

Твори[ред.ред. код]

У 1982 році видав перший том мемуарів «Мозаїка моїх споминів» (Мюнхен-Лондон).[1][2][3]

У 1985 у Мюнхені накладом автора й Об'єднання бувших вояків-українців у Великій Британії вийшов другий том мемуарів «Мозаїка моїх споминів».[4]

Пам'ять[ред.ред. код]

За активну працю на релігійному полі Папа Павло VI надав йому титул Командора, Лицаря Ордену Святого Папи Сильвестра. Центральне представництво української еміграції в Німеччині надало йому звання почесного члена.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Побігущий-Рен Є. Мозаїка моїх споминів. Diasporiana Електронна бібліотека. Процитовано 2018-03-09. 
  2. полк. Євген Побігущий-Рен. Мозаїка моїх споминів. (html-версія). galiciadivision.ml. Процитовано 2018-03-09. 
  3. ukrcenter.com. Мозаїка моїх споминів - Євген-Побігущий. Процитовано 2018-03-09. 
  4. Побігущий-Рен Є. Мозаїка моїх споминів т. 2. Diasporiana Електронна бібліотека. Процитовано 2018-03-09. 

Посилання[ред.ред. код]