Воскресинці (Коломийський район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Воскресинці
Країна Україна Україна
Область Івано-Франківська область
Район/міськрада Коломийський район
Рада/громада Воскресинцівська сільська рада
Код КОАТУУ 2623281001
Основні дані
Засноване 1444
Населення 2147
Площа 13.19 км²
Густота населення 162.77 осіб/км²
Поштовий індекс 78213
Географічні дані
Географічні координати 48°29′45″ пн. ш. 25°03′21″ сх. д. / 48.49583° пн. ш. 25.05583° сх. д. / 48.49583; 25.05583Координати: 48°29′45″ пн. ш. 25°03′21″ сх. д. / 48.49583° пн. ш. 25.05583° сх. д. / 48.49583; 25.05583
Водойми Прут
Місцева влада
Адреса ради 78213, Івано-Франківська обл., Коломийський р-н, с.Воскресинці, вул. Шевченка 40а , тел. 7-64-01
Карта
Воскресинці. Карта розташування: Україна
Воскресинці
Воскресинці
Воскресинці. Карта розташування: Івано-Франківська область
Воскресинці
Воскресинці
Мапа

Воскреси́нці — село Коломийського району Івано-Франківської області, центр сільської ради, розташоване на річці Прут, за 3 км від районного центру. Село межує з півночі та заходу з містом Коломия, зі сходу — з селами Королівка та Корнич. В селі є одинадцятирічна школа, дитячий садок, бібліотека, народний дім, музей.

Історія[ред. | ред. код]

Перша писемна згадка про село припадає на 1353 рік. Дані зафіксовані в документах XIV–XV ст.: «Словнік географічних крульовства Польского», розділ І-XV, м. Варшава, 1880–1897 рр., том ІІІ.

Назва села швидше всього походить від монастиря, який знаходився на території села. При вході до нього на воротах був напис «Воскрес ІНЦІ». При поселенні людей в цій місцевості ці слова і дали назву селу. Тому історична назва села — «Воскресінці».

В 1353 році коломийський магістрат, яким керували поляки, дарував його на збільшення дотації римо-католицькій парафії в Коломиї, якій тоді належало 25 сіл, одне місто і одне містечко.

Згадується село 9 липня 1440 року в книгах галицького суду [1].

В 1739 році загін Олекси Довбуша зруйнував тут поміщицький двір.

У Львівському єпархіальному Шематизмі за 1867 рік згадується, що у Воскресінцях заложено школу (реєстр ч. 66604, від 12.10.1861 року). У 1868 році уряд закрив школу.

У 1870-х роках при церкві була організована приватна парохіальна школа (організатор о. Іван Рудницький). З 1893 року управителем школи призначений Осип Новодворський. Водночас збудована школа під керівництвом війта села Якима Гринюка. У 1902–1904 роках добудовано приміщення школи. З 1906 року новим управителем школи призначено Павла Побігущого, який з сім'єю переїхав на проживання з Гусятинського повіту Тернопільщини.

В роки Першої світової війни в УСС зголосилося більше двадцяти юнаків. У 1920-х роках у селі створювались організації з різних напрямів діяльності: «Пласт», «Каменярі», «Луг», «Союз українок», каса Стефчика (каса взаємодопомоги). У 1930-х роках у селі діяла надзвичайно потужна мережа ОУН, яку організував та очолив Петро Сербенюк, у 40-х — сотник УПА.

В роки Другої світової війни та повоєнні роки в визвольних змаганнях та на фронтах узяло участь понад 200 чоловік. З них 96 чоловік загинуло, більше 50 — пройшли сибірські табори.

У 1944 році в селі було відкрито семирічну школу, у 1963 — восьмирічну. З 1969 по 1976 будувалося приміщення нової школи. Територія школи — 3 гектари. З 1991 року функціонує середня школа.

14 травня 1989 р. відкрито пам’ятник Тарасові Шевченку з підняттям синьо-жовтого прапора.[2]

Видатні особи[ред. | ред. код]

У Воскресинцях народилися та виховувались:

  • Лесь Гринюк (1883–1911) — український письменник демократичного напряму;
  • Гринюк Юрій Михайлович — український письменник, вчитель, 1937 розстріляний за сфабрикованою справою так званої «Подільської філії Української військової організації».
  • Михайло Гуцуляк (1889–1946) — український письменник, офіцер УГА, батько українського хіміка, професора Бориса Гуцуляка;
  • Петро Кривоносюк (народився 12 червня 1895 — † ?) — краєзнавець, освітянин. Закінчив Коломийську гімназію. Сотник УГА. Сотник легіону УСС, перекладач делегації УНР з Німеччиною. Створив Грубешівську українську учительську семінарію.
  • Євген Рен-Побігущий — командир батальйону «Роланд», полковник, батько якого, Павло, довгі роки був директором школи в селі;
  • Богдан (Федір) Романенчук (1908–1989) — український літератор, керуючий редакційною колегією видавництва «Київ» у Філадельфії, головний редактор видання «Коломия і Коломийщина» (1989).
  • Сербенюк Петро Іванович — Лицар Бронзового хреста заслуги УПА, керівник Заболотівського та Коломийського районних проводів ОУН.

о. Йосиф Смеречинський (1865 р. н.) — протягом довгих років у селі очолював парафію.

Світлини[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]