Повидло

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Jump to navigation Jump to search
Повидло

Пови́дло (пол. powidła, можливо, від wić — «вити», «крутити»)[1] — продукт уварення подрібнених до пюреподібного стану плодів і ягід з додаванням в кінці варіння цукру[2].

Для приготування повидла використовують зрілі і перезрілі плоди, видаливши попередньо зігнилі чи пошкоджені частини. Підготовлену сировину уварюють на слабкому вогні без додавання цукру. Цукор додають в кінці варіння, оскільки рідке пюре випарюється швидше. При цьому скорочується термін варіння, а повидло виходить світлішим і кращим за смаком і ароматом[2].

Щоб повидло не пригоріло, масу помішують безперервно.

Повидло готове, коли при помішуванні лопатка починає залишати за собою незникаючу виразну борозенку[2].

Гаряче повидло розфасовують в сухі чисті банки, відразу закупорюють і охолоджують. Інколи додають різноманітні прянощі — корицю, гвоздику та ін.

Галерея[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Етимологічний словник української мови : у 7 т. : т. 4 : Н — П / укл.: Р. В. Болдирєв та ін. ; ред. тому: В. Т. Коломієць, В. Г. Скляренко ; редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1989. — 656 с. — ISBN 966-00-0590-3.
  2. а б в Советы по ведению приусадебного хозяйства / Ф. Я. Попович, Б. К. Гапоненко, Н. М. Коваль и др.; Под ред. Ф. Я. Поповича. — Киев: Урожай, 1985.— с.664, ил.

Джерела[ред.ред. код]

  • Советы по ведению приусадебного хозяйства / Ф. Я. Попович, Б. К. Гапоненко, Н. М. Коваль и др.; Под ред. Ф. Я. Поповича. — Киев: Урожай, 1985.— с.664, ил.