Погреби (Глобинський район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Погреби
Залізнична станція Рублівка
Залізнична станція Рублівка
Країна Україна Україна
Область Полтавська область
Район/міськрада Глобинський район
Рада/громада Погребівська сільська рада
Код КОАТУУ 5320686801
Облікова картка Погреби 
Основні дані
Населення 1969
Площа 8,448 км²
Густота населення 233,07 осіб/км²
Поштовий індекс 39053
Телефонний код +380 5365
Географічні дані
Географічні координати 49°15′19″ пн. ш. 33°18′10″ сх. д. / 49.25528° пн. ш. 33.30278° сх. д. / 49.25528; 33.30278Координати: 49°15′19″ пн. ш. 33°18′10″ сх. д. / 49.25528° пн. ш. 33.30278° сх. д. / 49.25528; 33.30278
Середня висота
над рівнем моря
100 м[1]
Водойми Сухий Кагамлик
Відстань до
районного центру
21 км
Найближча залізнична станція Рублівка
Відстань до
залізничної станції
2 км
Місцева влада
Адреса ради 39053, Полтавська обл., Глобинський р-н, с.Погреби, вул.Жовтнева,48 , тел. 32-6-42
Сільський голова Бойчич Ольга Іванівна
Карта
Погреби. Карта розташування: Україна
Погреби
Погреби
Погреби. Карта розташування: Полтавська область
Погреби
Погреби
Мапа

Погреби у Вікісховищі?

Погреби́ — село в Україні, у Глобинському районі Полтавської області. Населення становить 1969 осіб. Орган місцевого самоврядування — Погребівська сільська рада. Сільський голова — Бойчич Ольга Іванівна.

Походження назви[ред. | ред. код]

За однією з гіпотез ця місцина була сторожовим постом козаків, які стояли на чатах на випадок набігів татар і турків. За нею козаки на крутосхилах копали великі ями схожі на погреби, у яких зберігали порох, продукти харчування, а на випадок раптового набігу великого загону татар могли переховуватися у заплавах річки та таємних погребах.[2]

За іншою версією тут були величезні випаси, які належали ігумену Києво-Печерського монастиря, який знаходився у містечку Городище, за п'ятнадцять кілометрів звідси. Щоб не возити молоко кожного дня у містечко, пастухи копали великі погреби.[2]

Географія[ред. | ред. код]

Загата

Село розташоване на березі річки Сухий Кагамлик, вище за течією на відстані 1,5 км розташоване село Набережне, нижче за течією на відстані 1 км — село Коржівка. Річка в цьому місці утворює велику загату.

Через село проходять автомобільна дорога Т 1716 та залізниця, станція Рублівка.

Історія[ред. | ред. код]

Виникло село в ІІ половині XVII століття. Заселене кріпаками Київського Пустинно-Миколаївського монастиря на козацьких і селянських землях, що належали раніше жителям містечка Городище (нині Градизьк). У 1730 році в Погребах Городиської сотні Миргородського полку було 55 дворів, село належало ігумену монастиря Радимовичу (після 1786 року монастирські селяни перейшли у казну). Після ліквідації полкового устрою, 1781 року Погреби віднесені до Городиського повіту Київського намісництва. З 1795 року село входить до складу Кременчуцького повіту Малоросії, з 1802 року — до того ж повіту Полтавської губернії.

З початком радянської окупації на початку 1918 року село стало центром Погребівської волості. З лютого 1932 року до вересня 1937 року село відносилося до Харківської, а з 22 вересня 1937 року до Полтавської області.

У Національній книзі пам'яті жертв Голодомору 1932—1933 років в Україні перелічено 48 жителів села, що загинули від голоду.[3]

Село у часи німецько-радянської війни було окуповане нацистськими військами з 12 вересня 1941 до 27 вересня 1943 року. До Німеччини на примусові роботи вивезено 124 особи, загинуло на фронтах 269 односельчан. У Погребах розміщувався військовий шпиталь. Від ран померли в ньому 53 радянські бійці. Село було майже вщент зруйноване: з-понад 500 дворових господарств зруйновано 408.

1954 року Погреби радіофіковані, 1963 року проведено світло. 1979 року прокладено дорогу з твердим покриттям.

Демографія[ред. | ред. код]

1859 року у козацькому та власницькому селі налічувався 101 двір, мешкало 523 осіб[4].

1900 року — 262 двори, 1907 жителів, земська школа. 1910 року — 335 дворів, 2188 жителів. 1923 року — 2136 мешканців. За переписом 1926 року в Погребах у 480 дворах мешкало 2457 осіб.

Динаміка населення
1859 1900 1910 1923 1926 1990 2001 2011[2]
523 1 907 2 188 2 136 2 457 2 277 1 969 1 785

Економіка[ред. | ред. код]

У селі працюють такі підприємства:[2]

  • агрофірма «Вересень»
  • ТОВ «Рост Агро»
  • ТОВ «Світ Бакалії»
  • ТОВ «Агрофірма Мічуріна»

Інфраструктура[ред. | ред. код]

У Погребах діє дільнична лікарня ветеринарної медицини, поштове відділення зв'язку, загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів, дошкільний навчальний заклад «Усмішка», амбулаторія загальної практики сімейної медицини, Будинок культури, бібліотека, вісім магазинів.

Село газифіковане. Є водопровід.

Погреби4.JPG Погреби6.JPG Погреби5.JPG
Будинок культури
Школа
Колишній дитячий садок

Архітектура[ред. | ред. код]

У Погребах збудовані такі пам'ятники:

  • В. І. Леніну (1947 рік);
  • Меморіальний комплекс: надгробок на братській могилі радянських воїнів, полеглим 1943 року при визволенні села (збудований 1956 року);
  • пам'ятник воїнам-односельчанам, загиблим у роки німецько-радянської війни (збудований 1956 року).

Культові споруди[ред. | ред. код]

  • Церква Різдва Пресвятої Богородиці. Збудована 1907 року. Дерев'яна, на мурованому цоколі. Згодом була приписана до Успенської церкви села Рублівка. У новітній час богослужіння проводяться у новозбудованому цегляному храмі з березня 1994 року.
Погреби2.JPG Погреби3.JPG
Пам'ятник воїнам ДСВ
Різдвяно-Богородицька церква (УПЦ МП)

Персоналії[ред. | ред. код]

Також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Погода в селі Погреби
  2. а б в г Паспорт села на сайті Глобинської районної ради
  3. Національна книга пам'яті жертв Голодомору 1932-1933 років в Україні. Полтавська область/ Упорядн. О. А. Білоусько, Ю. М. Варченко та ін. — Полтава: Оріяна, 2008. ISBN 978-966-8250-50-7
  4. рос. дореф. Полтавская губернія. Списокъ населенныхъ мѣстъ по свѣдѣніямъ 1859 года, томъ XXXIII. Изданъ Центральнымъ статистическимъ комитетомъ Министерства Внутренних Дѣлъ. СанктПетербургъ. 1862 — 263 с.
  5. Голова Полтавської облради Біленький вписав прізвища загиблих захисників України у Книгу Пошани

Джерела[ред. | ред. код]

  1. Погреби// Полтавщина:Енциклопедичний довідник (За ред. А. В. Кудрицького)., К.: УЕ, 1992. — С. . ISBN 5-88500-033-6
  2. Полтавіка — Полтавська енциклопедія. Том 12: Релігія і Церква.- Полтава: «Полтавський літератор», 2009.