Покровське (Зіньківський район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Покровське
Країна Україна Україна
Область Полтавська область
Район/міськрада Зіньківський район
Рада/громада Покровська сільська рада
Код КОАТУУ 5321384401
Основні дані
Засноване 1837
Населення 556
Площа 2,719 км²
Густота населення 204,49 осіб/км²
Поштовий індекс 38142
Телефонний код +380 5353
Географічні дані
Географічні координати 50°03′08″ пн. ш. 34°22′19″ сх. д. / 50.05222° пн. ш. 34.37194° сх. д. / 50.05222; 34.37194Координати: 50°03′08″ пн. ш. 34°22′19″ сх. д. / 50.05222° пн. ш. 34.37194° сх. д. / 50.05222; 34.37194
Середня висота
над рівнем моря
153 м
Місцева влада
Адреса ради 38142, Полтавська обл., Зіньківський р-н, с.Покровське , тел. 9-31-42
Карта
Покровське. Карта розташування: Україна
Покровське
Покровське
Покровське. Карта розташування: Полтавська область
Покровське
Покровське
Покровське. Карта розташування: Зіньківський район
Покровське
Покровське

Покро́вське — село в Україні, в Зіньківському районі Полтавської області. Населення становить 556 осіб. Орган місцевого самоврядування — Покровська сільська рада.

Географічне розташування[ред. | ред. код]

Село Покровське знаходиться на відстані 1 км від сіл Галійка та Будки, за 5 км від сіл Артелярщина, Стрілевщина, Шкурпели та Кольченки. По селу протікає струмок, що пересихає, з загатами.

Історичні відомості[ред. | ред. код]

Російська імперія[ред. | ред. код]

1859 року у власницькому селі Баличовка налічувалось 39 дворів, мешкало 268 осіб (129 чоловічої статі та 139 — жіночої). Існувала православна церква, три заводи, три ярмарки.[1]

Українська народна республіка[ред. | ред. код]

В 1917 році село входить до складу Української Народної Республіки.

Внаслідок поразки Перших визвольних змагань село надовго окуповане більшовицькими загарбниками.

Радянська доба[ред. | ред. код]

У Національній книзі пам'яті жертв Голодомору 1932—1933 років в Україні перелічено 19 жителів села, що загинули від голоду.[2]

Німецько-радянська війна[ред. | ред. код]

З перших днів гітлерівської окупації було встановлено жорстокий режим. Усе робилося для залякування населення, щоб силою зброї змусити людей підкоритися «новому порядку». Протягом двох років окупації колективне господарство було зруйноване, спустошене та пограбоване. Німці грабували населення, забирали корів, свиней, овець, птицю.

На каторжні роботи до Німеччини вивезли 23З юнаків i дівчат з території Покровської сільської ради, 15 із них загинули на дорогах війни. Під час німецької окупації в лютому 194З року через Покровське й Василе-Устимівку пролягав рейд радянського партизанського загону M.I. Наумова.

У вересні 1943 року війська СРСР відвоювали село. При цьому села загинули 254 військовослужбовців Червоної Армії. На фронтах війни загинули 166 жителів села, а всього до Червоної Армії було примусово мобілізовано 450 чол. Бойовими орденами нагороджені 6 чоловік, медаллю «За отвагу» — 15, медаллю «За доблесный труд в Великой Отечественой войне» — 27.

Незалежна Україна[ред. | ред. код]

З 24 серпня 1991 року село входить до складу незалежної України.

Архітектура[ред. | ред. код]

У селі встановлено такі пам'ятники:

  • Меморіальний комплекс

воїнам-односельцям, полеглим на фронтах ВВВ;

  • Жертвам Голодомору 1932-1933 р.р..

Покровська церква[ред. | ред. код]

Маючи просту козацьку хату, використавши цеглу власного заводу i власний ліс, пан Баличов у 1809 році почав спорудження величного храму Божого, який був окрасою села до 70-х років XX ст. Церква побудована на найвищому місці в селі, (вище від приміщення сучасної сільської ради). Споруду звеличували 6 круглих колон, на висоті двоповерхового будинку прикрашені химерними пілястрами. У церкві були внутрішні й зовнішні балкони, високі заокруглені вікна, забрані хрестоподібними кованими ґратами. Парадні й бічні двері ковані металом. Споруда мала метрової товщини цегляні стіни. Величезна зала, за розповідями старожилів, могла вмістити до 4 тис. парафіян. Архітектурою церква була схожа на Казанський собор у Санкт-Петербурзі, але відсутність дзвіниці, куполів i належних хрестів говорить про незавершеність задуму пана Баличова в будівництві. Протягом свого існування церква поперемінно слугувала храмом для віруючих, місцем для переховування від бомбувань у роки Німецько-радянської війни, зерносховищем у період наступу войовничого атеїзму.

Життя Д. Баличова обірвапося в розквіті його сил i задумів. Панові не пощастило побачити завершення свого творіння — церкви. Рідні й віддані люди організували його поховання в недобудованому храмі. Церемонія відспівування покійника проводилася перед основними золотими вратами вівтаря. Тіло пана було захоронене біля церкви, з пізніше перепоховане під склепом у цоколі споруди.

Відкриття церкви 1837 року збіглося з великим православним святом Покровою Святої Богородиці, тому храм назвали на честь цього свята «Покровою», а село через деякий час було перейменовано зі села Баличовка на Покровське.

Економіка[ред. | ред. код]

  • ТОВ «Октан».

Об'єкти соціальної сфери[ред. | ред. код]

У Покровську діють:

  • ЗОШ І-ІІ ступенів;
  • Будинок культури;
  • амбулаторія;
  • бібліотека;
  • дитячий садок «Дзвіночок».

Персоналії[ред. | ред. код]

В селі народилась Бочарова (Білик) Надія Романівна (1928-2003) — Герой Соціалістичної Праці.

Також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. рос. дореф. Полтавская губернія. Списокъ населенныхъ мѣстъ по свѣдѣніямъ 1859 года, томъ XXXIII. Изданъ Центральнымъ статистическимъ комитетомъ Министерства Внутренних Дѣлъ. СанктПетербургъ. 1862 — 263 с.
  2. Національна книга пам'яті жертв Голодомору 1932-1933 років в Україні. Полтавська область/ Упорядн. О. А. Білоусько, Ю. М. Варченко та ін. — Полтава: Оріяна, 2008. ISBN 978-966-8250-50-7

Посилання[ред. | ред. код]