Покісниця

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Покісниця
Puccinellia distans blatt.jpeg
Puccinellia distans — типовий вид
Біологічна класифікація редагувати
Царство: Рослини (Plantae)
Клада: Судинні рослини (Tracheophyta)
Клада: Покритонасінні (Angiosperms)
Клада: Однодольні (Monocotyledon)
Клада: Комелініди (Commelinids)
Порядок: Тонконогоцвіті (Poales)
Родина: Злакові (Poaceae)
Підродина: Мітлицевидні (Pooideae)
Надтриба: Poodae
Триба: Poeae
Підтриба: Coleanthinae
Рід: Покісниця (Puccinellia)
Parl., 1850
Види

див. Список видів роду покісниця

Commons-logo.svg Вікісховище: Puccinellia

Покісниця[1][2] (Puccinellia) — багаторічна трав'яниста рослина родини тонконогові (Poaceae).

Опис[ред. | ред. код]

Це як правило, багаторічні, рідше бувають одно- та дворічні трав'янисті рослини. Як правило, ростуть пучками. Листові пластини плоскі, складені або рідко загорнуті. Волоті або рідко китицеві суцвіття містять колоски. Колоски стиснуті з боків і містять від трьох до десяти квіточок. Всі квіти — гермафродити. Різновидні колоскові луски є від ланцетних до яйцеподібних, мають від тупого до загостреного верхівку, й округлені на спині. Леми (нижні квіткові луски) 5-жильні, від ланцетної до яйцеподібної форми, округлі на спинці. Є три тичинки; їхні пиляки виступають з кінчика квітки. Після досягнення зрілості колоски розриваються між квіточками, а колоскові луски залишаються.

Поширення[ред. | ред. код]

Ці трави зростають у вологих середовищах, часто в солончакових або лужних умовах. Вони рідні для помірних і арктичних областей Північної (в оновному) й Південної півкуль. Налічується понад 100 видів (див. Список видів роду покісниця).

В Україні зростають[1][3]:

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Puccinellia // Словник українських наукових і народних назв судинних рослин / Ю. Кобів. — Київ : Наукова думка, 2004. — 800 с. — (Словники України). — ISBN 966-00-0355-2.
  2. Доброчаева Д. Н., Котов М. И., Прокудин Ю. Н., и др. Определитель высших растений Украины. — К. : Наук. думка, 1987. — С. 398. (рос.)(укр.)
  3. POWO

Джерела[ред. | ред. код]