Полбін Іван Семенович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Полбін Іван Семенович
рос. Полбин Иван Семёнович
Народження14 (27) січня 1905(1905-01-27)
с. Ртищева-Каменка
Смерть11 лютого 1945(1945-02-11) (40 років)
Вроцлав, Адміністративний округ Бреслауd, Провінція Нижня Сілезія, Вільна держава Пруссія, Третій Райх
ПохованняЦвинар радянських офіцерівd
КраїнаСРСР СРСР
ПриналежністьПрапор Радянської армії Радянська армія
Вид збройних силПрапор ВПС СРСР ВПС СРСР
Рід військ Бомбардувальна авіація
ОсвітаОренбурзьке вище військове авіаційне училище пілотівd (січень 1932)[1]
Роки служби19271945
ПартіяВКП(б)[2]
Звання Генерал-майор авіації
Командування6-й гвардійський бомбардувальний авіаційний корпус
Війни / битвиБої на Халхин-Голі
Німецько-радянська війна
Сталінградська битва
Курська битва
Битва за Дніпро
Нагороди
Герой Радянського Союзу Герой Радянського Союзу
Орден Леніна Орден Леніна Орден Червоного Прапора Орден Червоного Прапора
Орден Богдана Хмельницкого I ступеня Орден Суворова II ступеня Орден Вітчизняної війни I ступеня Орден Червоної Зірки
Медаль «За оборону Москви»
Медаль «За оборону Москви»
Медаль «За оборону Сталінграда»
Медаль «За оборону Сталінграда»

По́лбін Іва́н Семе́нович (рос. Полбин Иван Семёнович; нар. 14 (27) січня 1905(19050127) — пом. 11 лютого 1945) — радянський військовий льотчик, учасник Другої світової війни, двічі Герой Радянського Союзу (1942, 1945). Генерал-майор авіації (1943).

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився 14 (27) січня 1905(19050127) року в селі Ртищево-Каменка Майнського району Ульяновської області в селянській родині. Росіянин. Член ВКП(б) з 1927 року.

В лавах РСЧА з листопада 1927 року. У 1928 році закінчив однорічну школу Богунського полку (м. Житомир). З червня 1928 року — в довготривалій відпустці. З червня 1929 року — знову в РСЧА. У 1930 році закінчив Вольську об'єднану військову школу льотчиків і авіатехніків. У 1931 році закінчив Оренбурзьку військову авіаційну школу льотчиків.

З січня 1932 року — льотчик-інструктор 9-ї військової школи льотчиків Українського ВО (селище Рогань). З липня 1933 року — командир літака ТБ-3 115-ї авіаційної ескадрильї 29-ї авіаційної бригади Московського ВО (м. Воронеж). У серпні 1933 року бригаду перекинуто до Забайкальського ВО (м. Нерчинськ). З серпня 1936 року — командир авіаційного загону 102-ї важкої авіаційної ескадрильї 101-ї авіаційної бригади того ж округу (ст. Домно). З квітня 1938 року — командир ескадрильї 32-го швидкісного авіаційного полку того ж округу (ст. Бада).

З липня 1939 року — командир ескадрильї 150-го швидкісного бомбардувального авіаційного полку 100-ї авіаційної бригади 57-го особливого корпусу РСЧА на території Монголії. Брав участь в боях з японськими імперіалістами в районі річки Халхин-Гол, за що нагороджений орденом Леніна. З лютого 1940 року майор І. С. Полбін — командир 150-го швидкісного БАПу в місті Чита.

Учасник німецько-радянської війни з липня 1941 року. Воював на Західному, Калінінському, Сталінградському, Брянському, Воронезькому, 1-у та 2-у Українських фронтах.

З вересня 1942 року — начальник відділу бомбардувальної авіаційної дивізії, з грудня 1942 року — перший заступник начальника інспекції ВПС РСЧА по штурмовій і бомбардувальній авіації. З лютого 1943 року — командир 301-ї бомбардувальної авіадивізії на Брянському фронті.

З березня 1943 року — командир 1-го бомбардувального авіаційного корпусу (з лютого 1944 року — 2-й гвардійський, з грудня 1944 року — 6-й гвардійський БАК).

Брав участь в Смоленській битві, обороні Москви, Сталінградській битві, Курській битві, битві за Дніпро, Кіровоградській, Корсунь-Шевченківській, Умансько-Ботошанській, Львівсько-Сандомирській, Ясько-Кишинівській та Вісло-Одерській наступальних операціях.

Всього за роки війни здійснив 157 вдалих бойових вильотів. Освоїв всі типи бомбардувальників, що перебували на озброєнні у ВПС РСЧА. Виконував польоти в денний та нічний час та у важких метеоумовах. Розробив і запровадив у практику бойових дій низку нових тактичних прийомів.

11 лютого 1945 року під час виконання бойового завдання на літаку Пе-2 в районі міста-фортеці Бреслау був збитий вогнем зенітної артилерії. Місце поховання невідоме[3].

Нагороди

[ред. | ред. код]

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 23 листопада 1942 року командир 150-го швидкісного бомбардувального авіаційного полку підполковник Полбін Іван Семенович удостоєний звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» (№ 758)[4].

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 6 квітня 1945 року командир 6-го гвардійського бомбардувального авіаційного корпусу гвардії генерал-майор Полбін Іван Семенович нагороджений другою медаллю «Золота Зірка» (посмертно).

Нагороджений двома орденами Леніна (1939, 1942), двома орденами Червоного Прапора (1941, 1942), орденами Богдана Хмельницького 1-го ступеня (1944), Суворова 2-го ступеня (1944), Вітчизняної війни 1-го ступеня (1943), Червоної Зірки, медалями «За оборону Москви», «За оборону Сталінграда».

Пам'ять

[ред. | ред. код]
Поштова марка СРСР, 1965 рік

Бронзове погруддя Героя встановлено на його батьківщині, а також в містах Ульяновськ і Оренбург.

Село Ртищево-Каменка перейменовано на Полбіно.

На честь І. С. Полбіна названо вулиці в містах Москва, Ульяновськ, Вроцлав.

В травні 1967 року ім'я І. С. Полбіна було присвоєне Оренбурзькому вищому військовому авіаційному училищу льотчиків.

Примітки

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]