Поллі Гіґґінс

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Поллі Гіґґінс
Ім'я при народженні англ. Pauline Helène Higgins
Народилася 4 липня 1968(1968-07-04)
Глазго, Шотландія, Велика Британія
Померла 21 квітня 2019(2019-04-21) (aged 50)
Страуд, Глостершир[d], Глостершир, Південно-Західна Англія, Англія, Велика Британія
·злоякісна пухлина[1]
Країна  Шотландія
 Велика Британія
Діяльність захисниця довкілля, баристер, письменниця
Галузь закон про екоцидd і Екоцид
Відома завдяки Environmental advocacy
Alma mater Абердинський університет (1990)[2], Утрехтський університет, Університет Глазго, Юридична школа Ситі і Коледж Святого Алоїзія
Знання мов англійська[3]
Сайт pollyhiggins.com

Полін Хелен "Поллі" Гіґґінс (4 липня 1968[4] — 21 квітня 2019) була шотландською адвокатесою, письменницею та екологічною лобісткою, яку Джонатан Воттс описав у своєму некролозі в The Guardian як «одну з найбільш надихаючих постатей у зелений рух».[5] Вона залишила свою кар'єру юриста, щоб зосередитися на захисті захисту навколишнього середовища, і безуспішно лобіювала правову комісію ООН, щоб визнати екоцид міжнародним злочином. Гіґґінс написала три книги, у тому числі «Викорінення екоциду», та створла групу «Захисники Землі», щоб зібрати кошти на підтримку справи.

Молодість і освіта[ред. | ред. код]

Гіґґінс виросла у Блейнфілді на південь від межового розлому Хайленд біля підніжжя Кемпсі-Хіллз у Шотландії. Її батько був метеорологом під час Другої світової війни, а мати — художницею. Сімейна прихильність до питань клімату та екології вплинула на її ранні роки.[5] Після закінчення коледжу святого Алоїзія в єзуїтській школі Глазго (1986) вона здобула перший ступінь в Університеті Абердіна (1990), а також отримала диплом першого класу в Утрехтському університеті та ступінь аспіранта в Університеті Глазго (1991).[6][7] Під час навчання в університеті вона співпрацювала з Фріденсрайхом Гундертвассером, художником і екологічним активістом з Австрії. Пізніше вони поїхали до Відня, де на неї вплинув європейський екологічний рух. У 2013 році Гіґґінс отримала звання почесного доктора Business School Lausanne, Швейцарія.

Вона вивчала право в Лондонському Міському університеті та Школі права Іннс-оф-Корт у Лондоні; у 1998 році її покликали до адвокатури (в Англії).[4] Вона працювала юристом у Лондоні, спеціалізуючись на корпоративному праві та працевлаштуванні.[5][8]

Адвокація[ред. | ред. код]

Наприкінці трирічної справи, представляючи особу, яка отримала травму на роботі, Гіґґінс описала, як дивилася у вікно апеляційного суду і думала: «Землі також завдають шкоди, і нічого не робиться з цим». та «землі потрібен хороший адвокат». Згодом вона припинила практику адвоката, щоб зосередитися на захисті міжнародного права, яке притягуватиме до відповідальності керівників підприємств і уряди, притягуючи їх до кримінальної відповідальності за шкоду, яку вони завдають довкіллю.[5] Джордж Монбіот описує вплив, який це може мати.

У 1996 році екоцид був запропонований як один із міжнародних злочинів проти миру, але його не вдалося включити до остаточного Римського статуту Міжнародного кримінального суду. Гіґґінс почала кампанію за його включення приблизно у 2009 році.[9][10] У 2010 році вона пояснила, що екоцид «призводить до виснаження ресурсів, а там, де відбувається ескалація виснаження ресурсів, слідує війна. Якщо таке знищення є результатом дій людства, екоцид можна розглядати як злочин проти миру».[8] Вона лобіювала правову комісію ООН, щоб визнати екоцид міжнародним злочином, але на момент її смерті ця мета не була досягнута.[5]

У рамках своєї кампанії Гіґґінс написала Eradicating Ecocide і заснувала групу збору коштів Earth Protectors.[9] Вона була засновницею Альянсу права землі.[11] У 2009 році журнал The Ecologist назвав Гіґґінс «одним із десяти найкращих далекоглядних мислителів світу».[12] Вона посіла 35 місце в списку 100 найкращих надихаючих жінок світу за 2016 рік журналу Salt.[13]

Особисте життя[ред. | ред. код]

Покинувши Шотландію, Гіґґінс жила у Лондоні[8], а пізніше оселилася поблизу Страуда, графство Глостершир.[14][15] Вона була одружена з Ієном Лоурі, суддею та королівським радником.[15][16]

У березні 2019 року Джордж Монбіот заявив, що Гіґґінс діагностували рак у термінальній стадії.[9] Вона померла 21 квітня 2019 року у віці 50 років,[5] похована в Сладі, графство Глостершир.[14]

Знакові видання[ред. | ред. код]

Книги

  • Eradicating Ecocide: Laws and Governance to Prevent the Destruction of Our Planet (2010)[17]
  • Earth Is Our Business: Changing the Rules of the Game (2012) (ISBN 978-0856832888)
  • I Dare you to be Great (2014) (ISBN 978-1909477469)
  • Dare to be Great (2020) (ISBN 978-0750994101) (re-publication with new introduction & appendices)

Журнали

  • Higgins, Polly; Short, Damien; South, Nigel (2013). Protecting the planet: A proposal for a law of ecocide. Crime, Law and Social Change. 59 (3): 251—266. doi:10.1007/s10611-013-9413-6.

Відзнаки та визнання[ред. | ред. код]

  • 1998 — Виклик в адвокатуру
  • 2009 — The Ecologist — один із десяти найкращих далекоглядних мислителів світу, який «продемонстрував чітке бачення кращого світу»
  • 2010-11 — Народна книжкова премія — Нон-фікшн — Викорінення екоциду Поллі Гіґґінс.
  • 2012 — Меморіальна лекція до 50-ї річниці Рейчел Карсон 2012 (Лондон і Нідерланди) — «Закінчення ери екоциду» (Екоцид — п'ятий злочин проти миру)
  • 2013-14 рр. — Арне Несс професорська кафедра (неакадемічна) з глобальної справедливості та навколишнього середовища в Університеті Осло, Норвегія
  • 2016 — Журнал Salt: — 100 найкращих надихаючих жінок світу за версією Salt і Diageo, № 35 Поллі Гіґґінс.
  • 2017 — Честь Ekotopfilm, Словаччина, «Її пропозиція розширити юрисдикцію Міжнародного кримінального суду визначить екоцид як міжнародний злочин поряд із геноцидом, військовими злочинами, злочинами проти людства та злочинами агресії».
  • 2019 — Ekotopfilm, Словаччина — Приз Міжнародного журі пам'яті Поллі Гіґґінс.

Шотландські відзнаки[ред. | ред. код]

  • Королівське шотландське географічне товариство: — Медаль Шеклтона, 2018

Нагороди[ред. | ред. код]

У 2011 році «Викорінення екоциду» було визнано переможцем національної Народної книжкової премії за нон-фікшн[18] У 2012 році Гіґґінс прочитала меморіальну лекцію Рейчел Карсон.[19] Вона мала почесне (неакадемічне) звання професора Арне Несса в Університеті Осло (2013–14)[20] і отримала ступінь почесного доктора бізнес-школи Лозанни, Швейцарія (2013).[7][21] У 2018 році вона була нагороджена почесною стипендією Королівського шотландського географічного товариства[22] Її інші нагороди включають Polarbröd Utstickarpriset for Future Leadership (2016)[23] і словацьку премію Ekotopfilm (2017).[24]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Polly Higgins: La Tierra ha perdido a su abogada
  2. ↑ https://www.theguardian.com/environment/2019/apr/25/polly-higgins-obituary
  3. ↑ Czech National Authority Database
  4. ↑ а б About Polly. eradicatingecocide.com. Архів оригіналу за 3 травня 2019. Процитовано 22 квітня 2019.
  5. ↑ а б в г д е Jonathan Watts (22 квітня 2019). Polly Higgins, lawyer who fought for recognition of 'ecocide', dies aged 50. The Guardian.
  6. ↑ Phil Miller (22 квітня 2019). Tributes paid to campaigning lawyer Polly Higgins, who fought for law to 'protect Earth'. The Herald. Процитовано 24 квітня 2019.
  7. ↑ а б About. personal website.
  8. ↑ а б в Juliette Jowit (9 квітня 2010). British campaigner urges UN to accept 'ecocide' as international crime. The Guardian. Процитовано 24 квітня 2019.Juliette Jowit (9 April 2010). «British campaigner urges UN to accept 'ecocide' as international crime». The Guardian. Retrieved 24 April 2019.
  9. ↑ а б в Monbiot, George (28 березня 2019). The destruction of the Earth is a crime. It should be prosecuted. The Guardian. Процитовано 29 березня 2019.
  10. ↑ Juliette Jowit (9 квітня 2010). British campaigner urges UN to accept 'ecocide' as international crime. The Guardian. Процитовано 24 квітня 2019.
  11. ↑ What we do – Earth Law Alliance. Earth Law Alliance (амер.). Процитовано 20 травня 2018.
  12. ↑ Visionaries: Polly Higgins. The Ecologist (англ.). 1 квітня 2009. Процитовано 22 травня 2018.
  13. ↑ #35 Polly Higgins. Salt (амер.). Архів оригіналу за 22 травня 2018. Процитовано 22 травня 2018.
  14. ↑ а б Matty Airey (22 квітня 2019). 'We must build on her legacy' – MP's tribute to Polly Higgins. Процитовано 24 квітня 2019.
  15. ↑ а б John Hawkins (23 квітня 2019). Prominent Gloucestershire lawyer who fought for the environment dies aged 50 after short cancer battle. Gloucestershire Live. Процитовано 24 квітня 2019.
  16. ↑ Ian Lawrie QC. Counsel. Процитовано 24 квітня 2019.
  17. ↑ Eradicating ecocide : laws and governance to prevent the destruction of our planet. WorldCat. February 2016. ISBN 9780856834295. OCLC 875312611.
  18. ↑ Eradicating Ecocide. People's Book Prize. Процитовано 24 квітня 2019.
  19. ↑ Pesticide Action Network UK: Rachel Carson Memorial Lecture 2012 (PDF). Business and Human Rights Resource Centre. Процитовано 24 квітня 2019.
  20. ↑ Arne Næss Chair 2013: Polly Higgins. University of Oslo. 22 березня 2019. Процитовано 24 квітня 2019.
  21. ↑ Polly Higgins Doctor Honoris Causa 2013. Business School Lausanne. Процитовано 24 квітня 2019.
  22. ↑ Honorary Fellowship (FRSGS). Royal Scottish Geographical Society. Архів оригіналу за 1 April 2019. Процитовано 24 квітня 2019.
  23. ↑ Winner of Swedish sustainable leadership award gives prize sum away to victims of Swedish mining. Mynewsdesk. 11 листопада 2016. Процитовано 24 квітня 2019.
  24. ↑ Honour of Ekotopfilm | Ekotopfilm. www.ekotopfilm.sk (sk-SK) . Процитовано 22 травня 2018.
Перегляд цього шаблону
  Словники та енциклопедії
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Поллі_Гіґґінс&oldid=40634455