Поль Азар

Поль Азар
фр. Paul Hazard
Псевдоніми	Paul de Saint-Maurice, Paul d'Armentières, Paul Darmentières
Народився	30 серпня 1878(1878-08-30) Ноордпеен, Нор
Помер	12 квітня 1944(1944-04-12)[…] (65 років) Париж, Франція
Країна	Франція
Діяльність	історик літератури, історик, есеїст, педагог, comparative literature academic
Alma mater	Паризький університет Вища нормальна школа Ліцей Ланакаль
Заклад	Колеж де Франс Колумбійський університет Паризький університет Revue de littérature comparéed Ліонський університет
Посада	seat 11 of the Académie françaised і засновник
Науковий ступінь	доктор філософії
Членство	Французька академія (12 квітня 1944) Американська академія мистецтв і наук Q16654869?
Нагороди	Конкур женераль (1897) Broquette-Gonin prized (1928) Louis Barthou Prized (1945) Bordin Prized (1911) Prix d'éloquenced (1912) Prix Calmann-Lévyd (1919)
Роботи у Вікіджерелах  Поль Азар у Вікісховищі

Поль Гюстав Марі Каміль Азар (фр. Paul Hazard; 30 квітня 1878(18780430), Ноордпеен, О-де-Франс — 13 квітня 1944, Париж) — французький філософ, історик ідей і літератури, педагог, професор Сорбонни, доктор наук. Член Французької академії (крісло 11).

Біографія

Спадковий педагог, його батько і дід учителювали у Французькій Фландрії. У 1902 році закінчив Вищу нормальну школу в Парижі. У 1910 році захистив докторську дисертацію в Сорбонні. З 1911 до 1919 року викладав курс порівняльного літературознавства в Ліонському університеті, потім перейшов до Паризького університету (1919—1925). У 1925 році зайняв кафедру порівняльного літературознавства в Колеж де Франс у Парижі.

У 1921 році спільно з Ф. Бальдансперже заснував і редагував журнал «Revue de littérature comparée».

З 1932 по 1940 рік, як запрошений професор, читав лекції в Колумбійському університеті Нью-Йорка. У 1920—1930-х роках П. Азар читав лекції у різних американських школах. У 1939 році був обраний до Французької академії.

У 1941 році повернувся до окупованої німцями Франції, продовжив викладання в Ліоні та Парижі. Був обраний ректором Паризького університету, однак через опір окупаційної влади пост ректора не зайняв.

Помер у 1944 році незадовго до визволення Парижа.

Наукова діяльність

Автор фундаментальних праць про добу Просвітництва, зокрема 3-томної праці «Криза європейської свідомості 1680—1715 рр.» (La Crise de la conscience européenne, 1680—1715, 3 vol. (1935), де розглядається конфлікт між неокласицизмом XVII століття з його ідеалами порядку й досконалості та ідеями епохи Просвітництва. Автор праць про життя і творчість А. де Ламартіна (Lamartine, 1925), Стендаля (La vie de Stendhal, 1927), М. Сервантеса (Дон Кіхот Сервантеса. Дослідження та аналіз) — Don Quichotte de Cervantès. Étude et analyse", 1931). Також писав про італійську історію та літературу, зокрема про вплив на неї Французької революції («Французька революція та італійська література. 1789—1815» — «La Révolution française et les lettres italiennes. 1789—1815», 1910) життя та літературної діяльності Джакомо Леопарді («Giacomo Leopardi», 1913).

Вибрані праці

• «Європейська думка у XVII столітті»
• La Révolution française et les lettres italiennes, 1789—1815 (1910)
• Giacomo Leopardi (1913)
• Un examen de conscience de l'Allemagne: d'après les papiers de prisonniers de guerre Allemands. Paris: Bloud et Gay, 1915
• La ville envahie (1916)
• L'Italie vivante (1923)
• Histoire illustrée de la littérature française (avec Joseph Bédier, 2 vol., 1923-24)
• Lamartine (1925)
• La Vie de Stendhal (1928)
• Avec Victor Hugo en exil (1930)
• Don Quichotte de Cervantès : étude et analyse (1931)
• La Crise de la conscience européenne : 1680—1715 (1935)
• Le Visage de l'enfance (1938)
• Quatre études. Baudelaire. Romantiques. Sur un cycle poétique. L'Homme de sentiment (1940)
• La Pensée européenne au XVIIIe siècle, de Montesquieu à Lessing (1946).
• Les Livres, les enfants et les hommes (1949)

Нагороди

• Офіцер Ордену Почесного легіону.