Понасенков Євген Миколайович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Понасенков Євген Миколайович
Евгений Понасенков.jpg
Народився 13 березня 1982(1982-03-13) (37 років)
Москва, СРСР
Громадянство СРСР СРСР, Росія Росія
Місце проживання Москва
Діяльність історик, публіцист, режисер, актор
Alma mater Московський державний університет імені М. В. Ломоносова
Володіє мовами російська і англійська
Сторінка в Інтернеті ponasenkov.net

Євген Миколайович Понасенков (нар. 13 березня 1982, Москва) — російський громадський діяч, вчений-історик, політолог, поет, літератор та публіцист, телеведучий, співак (драматичний тенор), актор, продюсер і режисер. Член громадської організації «РуАН» («Російська академія наук та мистецтв»)[1], член Незалежної ради з прав людини[2]. Є. М. Понасенков відомий також як актор, організатор культурних заходів; автор низки творів на тему наполеонівських воєн, що викликали неоднозначну реакцію колег-істориків.

Життєпис[ред. | ред. код]

Пласідо Домінго і Євген Понасенков в Москві. 12 липня 2009

Є. М. Понасенков народився в Москві в сім'ї військового лікаря, мати працювала інженером[3].

Освіта[ред. | ред. код]

Початкову освіту здобув у Московській школі № 1287 з поглибленим вивченням англійської мови[1].

У 1999—2004 роках навчався на історичному факультеті МДУ, спеціалізувався на історії Наполеонівських воєн під керівництвом Є. І. Федосової. Виступав з доповідями на наукових конференціях[4].

Наукова робота[ред. | ред. код]

Починаючи з 2001 року брав участь в наукових конференціях по Наполеонівським війнам. У 2004 році випустив монографію «Правда про війну 1812 року» (2004)[5], в якій поклав провину в розв'язанні конфлікту на російську сторону і висловив точку зору про бездарність і безвідповідальність російського командування, включаючи імператора Олександра I і фельдмаршала Кутузова[6]. Доктор історичних наук А. Н. Сахаров позитивно відгукується про монографію Євгена Понасенкова (про 1812 рік) (словами «прекрасна монографія», «зараз я допрацьовую свою книгу про Олександра Першого, і буду посилатись на вашу монографію»).[7]

26 червня 2014 року виступив з доповіддю «Дві моделі реформування Європи: Наполеон і Олександр I» на засіданні на тему «Закордонні походи Російської армії 1813—1814 рр. і реформування Європи» Наукової ради РАН «Історія міжнародних відносин і зовнішньої політики Росії» в Інституті наукової інформації з суспільних наук РАН спільно з Інститутом російської історії РАН[8].

У статті «Характер і цілі антифранцузьких коаліцій» (Понасенков Є. М., Сакоян Т. А., 2015[9]) в загальному вигляді були показані причини виникнення антифранцузьких коаліцій і їх цілі. Автори висвітлили прогресивні реформи Наполеона, що викликали посилення ворожості європейських монархів проти Франції. У статті обґрунтовується теза, що Наполеон не хотів війни 1812 року і робив все можливе, щоб її уникнути.

Публіцистична та телевізійна діяльність[ред. | ред. код]

У 2003—2011 роках Євген Понасенков вів рубрику на історичні теми в тижневику «Коммерсантъ-Власть». Друкувався у 2006—2013 роках в журналі «Квір»[10].

У 2007 році випустив книгу мемуарів «Танго на самоті». Був ведучим авторської передачі «Культпохід з Євгеном Понасенковим» у 2009—2010 роках, в рамках програми «Сьогодні вранці» на телеканалі «НТВ».

У дні святкування ювілею кампанії 1812 року прочитав лекцію на телеканалі «Дождь», де виклав думки на події двохсотлітньої давності, і розповів про формування ідеологічного міфу про війну[11]. Пише історичні статті на цю тему[12]. У листопаді 2012 року брав участь в програмі «Держдеп-3» на телеканалі «Дождь»[13]. З січня 2013 року — ведучий авторської передачі про світовий кінематограф на телеканалі «Москва. Довіра»[14].

З червня 2013 року — автор і співведучий циклу «Драматургія історії» на телеканалі «Ваше суспільне телебачення!» (СПб). Станом на вересень 2014 року знято 24 серії по 55 хвилин, серед тем: «Російська цивілізація», «Що таке „євразійство“?», «Історія як наука», «Релігія в світовій історії і антропології», «Любов у світовій історії і антропології», «Олександр Невський і Олександр Суворов: два міфи», «Міфи і реальність Другої світової війни» та ін[15].

У 2015—2016 кілька разів взяв участь в радіопередачі «Барикади», де дискутував з депутатом Є. А. Федоровим, юристом Я. А. Юкшей, релігійним діячем Паршиним Максимом[16][17][18].

22 квітня 2016 року виступав в радіопередачі «Радіорубка» (радіо «Комсомольська правда»), в якій, вступивши в дискусію з заступником редактора відділу «Комсомольської правди» Андрієм Барановим, назвав його і ведучу пропагандистами і покинув студію під час ефіру[19][20].

5 жовтня 2016 року брав участь в прямому ефірі в інформаційно-аналітичній передачі «Віддзеркалення» федерального телеканалу ОТР[21]. Провів короткий історичний аналіз діяльності Й. Сталіна та І. Грозного. Виступав з позицій, що «увічнювати негідників і психічно хворих людей — злочин і маразм, а установка подібних пам'ятників відображає сьогоднішній час, істерику агресії і невігластво в країні»[22].

Є одним з найвідоміших в Росії атеїстів і борців з Російською православною церквою[23][24].

Діяльність в галузі культури[ред. | ред. код]

Як театральний режисер Є. М. Понасенков створив власний театр «Таємниця»[25].

На сцені Центру імені Всеволода Мейєрхольда поставив антрепризний спектакль «Німецька сага» за п'єсою Юкіо Місіми «Мій друг Гітлер», присвячений Морісу Бежару і викликав неоднозначну реакцію[26]. Крім того, поставив святковий вечір з нагоди Всесвітнього Дня поезії в Театрі на Таганці (2005)[27] і спектакль «Лінії неба» за віршами Артюра Рембо і Михайла Бузника в театрі «Школа драматичного мистецтва» з французькою актрисою Дані Каган і російською телеведучою Юлією Бордовских, що дебютувала на драматичній сцені в головних ролях[28], преса відзначила «дивність і почасту навіть одіозність вистави» і назвала Понасенкова учнем Романа Віктюка[29].

У 2008 році Понасенков керував програмою класичної музики «Будинку друзів Олімпіади» — культурного центру російської делегації на Олімпійських іграх в Пекіні[30][31][32].

У 2009 році був автором сценарію і режисером ювілейного театралізованого вечора на честь 70-річчя Олени Образцової (Великий театр).

З 2011 року веде на телеканалі «Комсомольська правда», а з 2016 року на каналі «Канал здорового глузду» сайту «YouTube»[33] авторську передачу «Поезія долі», присвячену видатним особистостям світового мистецтва і політики[34]. Серед героїв передачі: Пласідо Домінго, Маргарет Тетчер, Тетяна Шмига, Лукіно Вісконті, Ален Делон, Євген Шварц і ін. Станом на вересень 2014 року вийшло близько 60 серій[35].

У вересні 2012 року відбулася московська прем'єра повнометражного фільму Понасенкова (сценарій і режисура) «Містерії Неаполітанської затоки» (Італія, 105 хв, 2012)[36].

З 2004 року регулярно виступає з концертами як ведучий (конферансьє), вокаліст (тенор) і як читець віршів і прози[37]. Вокальні дані Євгена високо оцінив відомий оперний співак Зураб Соткілава[38].

Захоплення та хобі[ред. | ред. код]

Євген Понасенков захоплюється шахами (перший розряд), живописом, художньою фотографією, антикварними книгами, колекціонує предмети пов'язані з особистістю та епохою імператора Наполеона[39].

Вистави і фільмографія[ред. | ред. код]

Актор[ред. | ред. код]

  • 2010 — «Назад в СРСР», режисер Валерій Рожнов, кінокомпанія «Магнум». Роль — психолог Олександр.
  • 2011 — «Борис Годунов», режисер Володимир Мірзоєв, виробництво кінокомпанії «Парсуна». Роль — польський князь.
  • 2011 — Телесеріал «Павутина-5: Це така гра Фільм 1»: режисер Андрій Хрульов, виробництво компаній «Яуза-фільм», «Форвард-фільм», 4 серії. Роль — режисер Максим.
  • 2011 — «Бій з тінню 3D: Останній раунд», режисер Олексій Сидоров, виробництво компанії «Шаман-пікчерс». Роль — режисер телепрограми.
  • 2012 — «Снайпери: Кохання під прицілом». Роль — епізод[40];
  • 2014 — «По лезу битви», режисер Сергій Кожевніков, роль — офіцер Вермахту Хайнц.

Режисер[ред. | ред. код]

  • 2005 — «День поезії», вечори поезії на Таганці.
  • 2006 — «Лінії неба», драматичний спектакль.
  • 2006 — «Німецька сага», драматичний спектакль[41].
  • 2008 — культурні заходи на олімпіаді.
  • 2009 — Ювілейні вечори Олени Образцової.
  • 2012 — «Містерії Неаполітанської затоки», художній фільм.

Членство в організаціях[ред. | ред. код]

  • 2004 — Російська академія наук і мистецтв (РуАН).
  • з 2013 — Незалежна рада з прав людини (НРПЛ).

Бібліографія[ред. | ред. код]

Книги[ред. | ред. код]

  • Понасенков Е. Н. Правда о войне 1812 года. — Москва : Рейтар, 2004. — 408 с. — 1000 прим. — ISBN 5-8067-0019-4.
  • Понасенков Е. Н. Танго в одиночестве. — Москва : Рейтар, 2007. — 376 с. — 500 прим. — ISBN 5-8067-0019-4.
  • Євгеній Понасенков. Перша наукова історія війни 1812 року = Первая научная история войны 1812 года. — Москва : АСТ, 2017. — 800 с. — 5000 прим. — ISBN 978-5-17-102143-6.

Статті[ред. | ред. код]

Історія
  • Понасенков Е. Н. К вопросу о характере наполеоновских войн // Труды научной конференции студентов и аспирантов: Ломоносов — 2001. М.: Изд-во МГУ, 2001. C. 209—212.
  • Понасенков Е. Н., Сіроткін В. Г. Наполеоновские войны и русская кампания 1812 года // Эпоха наполеоновских войн: люди, события, идеи: Материалы IV научной конференции. Москва, 26 апреля 2001 г. М.: Музей-панорама «Бородинская битва» 2001. C. 44-76.
  • Понасенков Е. Н. Никто не трудится с усердием. Местная администрация на территории, занятой Великой армией. // Родина. 2002. № 8. C. 94 — 96.
  • Понасенков Е. Н. Размышления к юбилею: что мы знаем о войне 1812 года? // Эпоха наполеоновских войн: люди, события, идеи: Материалы V научной конференции. Москва, 25 апреля 2002 г. М.: Музей-панорама «Бородинская битва», 2002, с. 102—126.
  • Понасенков Е. Н. Экономические предпосылки кризиса тильзитской системы в России (1807—1812 гг.) и причины войны 1812 г. // Экономическая история: Обозрение. Вып. 8. 2002. С. 132—140.
  • Понасенков Е. Н. Что такое бонапартизм? // Труды научной конференции студентов и аспирантов: Ломоносов — 2002. М.: Изд-во МГУ, 2002. C. 196—199.
  • Ponasénkov E. N. Les problems des relations entre la Russie et l̕ Autriche dans le cadre de la direction européenne de la politique extérieur du tsar Alexandre I: 1801—1804. // Instruction. Culture. Société. La France et la Russie au debut du XIX-e siècle. Colloque international. Musée Historique d̕ Etat, Musée de L̕ Armée (France). Paris, 2002.
  • Понасенков Е. Н. О модернизации в изучении наполеоновских войн // Наполеон. Легенда и реальность. Материалы научных конференций и наполеоновских чтений. 1996 — 1998. — Москва : Изд-во Минувшее, 2003. — 444 с. — 500 прим. — ISBN 5-902073-16-2.
  • Понасенков Е. Н. Организация местного управления на территории, занятой Великой армией Наполеона в ходе кампании 1812 г. // Наполеон. Легенда и реальность. М.: Изд-во Минувшее, 2003. C. 64-81. (Материалы научных конференций и наполеоновских чтений 1996—1998.)
  • Понасенков Е. Н. Две модели реформирования Европы: Наполеон и Александр I // Заграничные походы русской армии 1813—1814 гг. и реформирование Европы / Отв. ред. А. М. Сахаров. — Москва : Институт российской истории РАН, 2015. — С. 27—36. — (Бюлл. Научного совета РАН «История международных отношений и внешней политики России»; Вып. 5) — 300 прим. — ISBN 978-5-8055-0276-8.
  • Понасенков Е. Н., Сакоян Т. А. Характер и цели антифранцузских коалиций // Мхитар Гош. 2015. Вып. 2 (43). С. 186—193.
Мистецтво і публіцистика

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Понасенков Евгений. Кто есть Кто. Русское издание. (Who's Who. Russian Edition). М.: Астрея, 2006. С. 319
  2. Независимый совет по правам человека создан: обращайтесь!. МК.
  3. М. Уварова. Просто гений // «Огонёк», 2002, № 47.(рос.)
  4. Понасенков Е. Н. К вопросу о характере наполеоновских войн // Труды научной конференции студентов и аспирантов: Ломоносов — 2001. М.: Изд-во МГУ, 2001. C. 209—212.(рос.)
  5. Анонс книги на LiveLib.ru(рос.)
  6. Историк Евгений Понасенков: В войне 1812 года власть поимела россиян!: Интервью Дмитрию Быкову // «Собеседник № 34», 17 сентября 2012.(рос.)
  7. Доктор исторических наук А. Н. Сахаров о книге Е. Н. Понасенкова о 1812 годе
  8. Программа заседания: «Заграничные походы Русской армии 1813—1814 гг. и реформирование Европы» Архівовано 4 March 2016[Дата не збігається] у Wayback Machine.. Доклад в печати, Запис виступу.(рос.)
  9. Понасенков Е. Н., Сакоян Т. А. Характер и цели антифранцузских коалиций // Мхитар Гош. 2015. Вып. 2 (43). С. 186—193.
  10. Публікації Є. Понасенкова на сайті часопису «Квір»(рос.)
  11. Лекція про тайни Бородинської битви і кампанії 1812 року на телеканалі «Дождь»(рос.)
  12. Понасенков Е. А. Гори, гори, моя Москва! // Коммерсант-Власть. 2010. 26 июля.(рос.)
  13. Разрешать ли однополые браки в России? Программа «Госдеп-3» на телеканале «Дождь»(рос.)
  14. Фильмы с Одри Хепберн (представляет Е. Понасенков) // YouTube(рос.)
  15. Драматургія історії: Є. Понасенков у А. Лушникова, серія I(рос.)
  16. Баррикады. Радиостанция «Говорит Москва». 2015. 9 марта. В Госдуме предложили компаниям Кока-кола и Макдональдс присоединиться к западным санкциям (видео).
  17. Роль православ'я в історії Росії(рос.)
  18. Ефір радіостанції «Говорить Москва». Тема — цензура і самоцензура, скасування спектаклю «Ісус Христос — суперзірка»(19.10.2016)
  19. Євгеній Понасенков пішов з ефіру на Радіо «Комсомольська правда». (рос.)
  20. Полная запись эфира КП(рос.)
  21. ОТРажение. Лариса Ренар и Евгений Понасенков — об установке в России памятников Ивану Грозному и Иосифу Сталину(рос.)
  22. Понасенков Є. Інтерв'ю Д. Волчеку на Радіо «Свобода», 08 жовтня 2016 року.(рос.)
  23. Плейлист «О религии и атеизме» // Youtube(рос.)
  24. Религия как явление истории // Youtube(рос.)
  25. Айрат Сагдатов. Ищите истину в искусстве // «Союз. Беларусь—Россия», № 330, 4 октября 2007 г.(рос.)
  26. Александра Акчурина. Москва. В Центре Мейерхольда представили спектакль о Гитлере // «Новая газета», 25.11.2007.
  27. 25 марта 2005 г. — Всемирный день поэзии // Официальный сайт Театра на Таганке(рос.)
  28. Линии неба на двух языках // Театр на телеканале «Культура», 30.01.2006.(рос.)
  29. Е. Кваскова. Люби меня по-французски Архівовано 2008-03-12 у Wayback Machine. // «Новые Известия», 1 февраля 2006 г.(рос.)
  30. С. Бирюков. Наши ноты — Пекину // «Труд», № 146, 8.08.2008.(рос.)
  31. Г. Авдеева, Л. Рощина. Культурная программа — важная составляющая современного олимпийского движения Архівовано 01.12.2008, у Wayback Machine. // «Голос Россії», 2.08.2008.
  32. Айрат Сагдатов. И тут запел даже Саша Овечкин // Газета «Союз. Беларусь — Россия», № 374, 11 сентября 2008 г.(рос.)
  33. Поэзия судьбы. Зураб Соткилава
  34. Євгеній Понасенков // Радіо КП(рос.)
  35. Татьяна Доронина / док. фильм Е. Понасенкова // YouTube
  36. Рафаэль Мартос Санчес — Raphael — Rafael Martos Sánchez
  37. «Неквартет». Е. Понасенков (тенор), В. Маркос (скрипка), С. Мильштейн (труба), М. Вульфсон (фортепиано) // Afisha.ru(рос.)
  38. «Евгений Понасенков приглашает»: Зураб Соткилава // Youtube(рос.)
  39. Неофіційний сайт Євгена Понасенкова(рос.)
  40. «Снайпери: Кохання під прицілом» на kino-teatr.ru(рос.)
  41. Спектакль Евгения Понасенкова «Немецкая сага», ТВ Культура.

Посилання[ред. | ред. код]