Пономаренко Володимир Миколайович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ф
Володимир Пономаренко
Vladimir Ponomarenko1.jpg
Особові дані
Повне ім'я Володимир Миколайович
Пономаренко
Народження 29 жовтня 1972(1972-10-29) (45 років)
  Миколаїв, УРСР
Зріст 174 см
Вага 70 кг
Громадянство Flag of Ukraine.svg Україна
Позиція півзахисник
Професіональні клуби*
Роки Клуб Ігри (голи)
1991—1992 СРСР Україна «Артанія» 70 (4)
1992—1998 Україна «Миколаїв» 221 (27)
1998—2001 Україна «Кривбас» 85 (10)
2000—2001  Україна «Кривбас-2» 1 (0)
2001—2003 Україна «Металург» (Д) 44 (2)
2001—2002  Україна «Металург-2» (Д) 1 (0)
2004 Україна «Кривбас» 17 (1)
2005 Україна «Таврія» 8 (0)
2005—2006 Україна «Кривбас-2» 24 (1)
2006—2007 Україна «Миколаїв» 13 (0)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада
2013 Україна «Миколаїв» в.о.
2015– Україна «Миколаїв-2»

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.
Інформацію оновлено 14 жовтня 2016.

** Тільки на посаді головного тренера.

Володимир Миколайович Пономаренко (нар. 29 жовтня 1972, Миколаїв, Миколаївська область, УРСР) — український футболіст та тренер, грав на позиції півзахисника.

У 1991 році почав грати в очаківському «Маяку». Потім сім років виступав за «Миколаїв». Далі грав у вищій лізі за «Кривбас», донецький «Металург» і «Таврію». Чотири рази ставав бронзовим призером чемпіонату України. Під 19 номером увійшов у 50-ку з найкращих гравців криворізького «Кривбасу» за версією порталу Football.ua[1]. З 2005 року працював у тренерському штабі команди «Кривбас-2». З 2007 року — тренер МФК «Миколаїв».

Кар'єра гравця[ред. | ред. код]

Футболом почав займатися в миколаївській ДЮСШ № 3. Перший тренер Віктор Шеховцев визначив новачкові місце в півзахисті. Через кілька років Пономаренко продовжив навчання в ДЮСШ «Суднобудівник» у Владлена Науменка[2].

Першою професійною командою Пономаренко в 1991 році став очаківський «Маяк». У 1992 році футболіст був запрошений до головної команди області — миколаївський «Евіс». У цій команді дебютував 1 серпня 1992 року у кубковій грі з «Благо». У першому ж матчі забив свій перший гол за «корабелів», що приніс перемогу миколаївцям з рахунком 2: 1. Через два тижні в домашньому поєдинку з сєвєродонецьким «Хіміком» Пономаренко відкрив рахунок голам у чемпіонатах України. За шість сезонів у Миколаєві став одним з лідерів команди. Двічі визнавався кращим футболістом області (1997 і 1998 роки). Вісім разів виводив команду на поле з капітанською пов'язкою. Найуспішнішим для Пономаренко в складі «корабелів» став сезон 1997/98 років, в якому СК «Миколаїв», так тепер називається команда, з великим відривом від другого місця виграв першу лігу. Після цього успіху четверо лідерів миколаївців — Лавренцов, Бугай, Пономаренко і Забранський — були запрошені в криворізький «Кривбас». Після цієї події протягом наступних майже п'ятнадцять років Пономаренко залишався останнім гравцем «корабелів», який був відпущений з клубу до вищого дивізіону за фінансову компенсацію[3].

Пономаренко керує тренуванням «Миколаєва»

У липні 1998 року Пономаренко дебютував у криворізькій команді. Колишні миколаївці Лавренцов і Пономаренко стали одними з тих, хто задавав тон у грі «Кривбасу», який став вперше в історії за підсумками сезону бронзовим призером чемпіонату України[4]. Після бронзового успіху «Кривбас» повинен був стартувати в Кубку УЄФА. 12 серпня 1999 року в стадіоні «Металург» у грі з азербайджанським «Шамкіром» на 8-й хвилині матчу Пономаренко відкрив рахунок європейським голам «Кривбасу»[1]. У складі «Кривбасу» 2000 року Пономаренко знову завоював бронзові медалі. Всього в криворізькій команді в період з 1998 по 2001 і 2004 роки провів 102 матчі, забив 11 голів.

Взимку 2001 року «Кривбас» почав відчувати фінансові труднощі[5]. Пономаренко перейшов у донецький «Металург»[6]. У Донецьку за три сезони додав до своїх досягнень ще дві бронзові медалі чемпіонату України (2002, 2003). У травні 2002 року головний тренер збірної України Леонід Буряк викликав Пономаренко в збірну на турнір LG-cup, який проходив у Москві[7]. Під кінець кар'єри повернувся до «Кривбасу»[8], потім спробував свої сили в «Таврії», а звідти на запрошення Олександра Косевича перейшов на тренерську роботу в «Кривбас-2»[9] як граючий тренер.

У сезоні 2006/07 років повернувся в МФК «Миколаїв» і, зігравши 13 матчів, остаточно перейшов на тренерську роботу. Всього в миколаївській команді провів 234 гри і забив 27 м'ячів.

Кар'єра тренера[ред. | ред. код]

З травня 2007 року з перервами входить до тренерського штабу МФК «Миколаїв»[2]. 3 листопада 2013 роки після відставки Олега Федорчука, був призначений виконуючим обов'язки головного тренера МФК «Миколаїв»[10]. На цій посаді провів 3 матчі.

Стиль гри[ред. | ред. код]

Василь Гнатюк, оглядач порталу Football.ua, так охарактеризував футболіста: «мобільний, швидкий, вміє на швидкості запросто обіграти декілька суперників. При цьому Володимир добре бачить поле і читає гру: якщо партнер знаходиться у вигідній позиції, то Пономаренко тут же переадресує йому м'яч. Та й сам футболіст при нагоді не проти перевірити надійність воротаря суперника, а екзаменатор з Пономаренко будь здоров! Може і з гри пробити, може і стандартне положення вдало використовувати — майстерності Володимиру не позичати. До того ж, Володимир, якщо треба, зіграє і через не можу, поведе партнерів за собою, вселяючи тим самим надію на успішний результат зустрічі в серця вболівальників»[1].

Олександр Двойнисюк, журналіст газети «Миколаєвські новини», так охарактеризував футболіста: «… хавбека відрізняє в грі невтомність, мобільність, вміння „розкрити“ фланг суперника і зробити точну передачу партнеру. Плюс до всього — висока техніка і відмінно поставлений удар».

Особисте життя[ред. | ред. код]

Одружений. Дружина Олена. Син Олександр грає в футбол в аматорських командах[2].

Досягнення[ред. | ред. код]

СК «Миколаїв»

Кривбас

«Металург» (Донецьк)

Статистика гравця[ред. | ред. код]

Клуб Сезон Чемпіонат Кубок Кубок УЄФА Загалом
Р Матчі Голи Матчі Голи Матчі Голи Матчі Голи
Артанія 1991 ІІІ 44 2 44 2
1992 ІІ 26 2 1 0 27 2
Загалом 70 4 1 0 0 0 71 4
Миколаїв 1992/93 ІІ 41 5 4 1 45 6
1993/94 ІІ 38 5 4 0 42 5
1994/95 І 30 2 2 3 32 5
1995/96 І 31 2 1 0 32 2
1996/97 ІІ 42 7 1 0 43 7
1997/98 ІІ 39 6 3 1 42 7
Загалом 221 27 15 5 0 0 236 32
Кривбас 1998/99 І 27 6 1 0 28 6
1999/00 І 27 0 4 0 4 1 35 1
2000/01 І 18 0 2 0 2 0 22 0
2001/02 І 13 4 4 0 17 4
Загалом 85 10 11 0 6 1 102 11
Металург 2001/02 І 12 0 2 0 14 0
2002/03 І 25 2 2 0 27 2
2003/04 І 7 0 0 0 2 0 9 0
Загалом 44 2 4 0 2 0 50 2
Кривбас 2003/04 І 14 1 0 0
2004/05 І 3 0 1 0 4 0
Загалом 17 1 1 0 0 0 18 1
Таврія 2004/05 І 8 0 4 0 12 0
Загалом 8 0 4 0 0 0 12 0
Кривбас-2 2005/06 ІІІ 24 1 24 1
Загалом 24 1 0 0 0 0 24 1
Миколаїв 2006/07 ІІ 13 0 1 0 14 0
Загалом 13 0 1 0 0 0 14 0
Усього за кар'єру 482 45 37 5 8 1 527 51

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в 50 найкращих. Кривбас (частина друга) (ru). Василь Гнатюк, Football.ua. 2010-03-12. Архів оригіналу за 2014-09-12. 
  2. а б в Миколаївський футболіст і тренер Володимир Пономаренко відзначив своє сорокаріччя! (ru). Вадим Сірий, «Миколаївські новини». 2012-10-29. Архів оригіналу за 2014-09-12. 
  3. «Тут були «туристи», - Федорчук про трансферну політику «Миколаєва» до свого приходу (ru). «МикСпорт». 2013-09-21. Архів оригіналу за 2014-01-30. 
  4. «Кривбас»: п'ять найкращих сезонів напередодні банкрутства (ru). Чемпіонат.com. 2013-06-11. Архів оригіналу за 2014-09-12. 
  5. «Кривбас» розпродається? (ru). Чемпіонат.com. 2001-12-18. Архів оригіналу за 2014-09-12. 
  6. Володимир Пономаренко в донецькому «Металурзі» (ru). Михайло Юр'єв, газета «Команда». 2001-12-22. Архів оригіналу за 2014-09-12. 
  7. Пономаренко викликаний у збірну України (ru). Прес-служба ФК «Металург». 2002-05-11. Архів оригіналу за 2014-09-12. 
  8. Пономаренко та Яксманицький посилять «Кривбас» (ru). Прес-служба ФК «Металург». 2004-03-19. Архів оригіналу за 2014-09-12. 
  9. Володимир Пономаренко став тренером «Кривбаса» (ru). «Спорт-Експрес» в Україні. 2005-04-06. Архів оригіналу за 2014-09-12. 
  10. Володимир Пономаренко призначений виконуючим обов'язки головного тренера МФК «Миколаїв» (ru). «Миколаївські новини». 2013-11-03. Архів оригіналу за 2014-01-30. 

Література[ред. | ред. код]

  • Двойнисюк Олександр. Є «четвертак»: стаття // Миколаївські новини. — 1997. — № 49 (138) (30 вересня). — С. 3.
  • Двойнисюк Олександр. Пономаренко — 200! : Стаття // Миколаївські новини. — 1997. — № 61 (150) (11 листопада). — С. 5.
  • Двойнисюк Олександр. Володимир Пономаренко — найкращий футболіст Миколаєва: стаття // Миколаївські новини. — 1997. — № 67 (156) (2 грудня). — С. 5.

Посилання[ред. | ред. код]