Попова Любов Сергіївна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Попова Любов Сергіївна
рос. Попова, Любовь Сергеевна

Lyubov Popova.jpg

Народження 24 квітня (6 травня) 1889[1][2]
Ivanovskoed, Q4176284?, Звенигородський повіт[d], Московська губернія, Російська імперія[3][2]
Смерть 25 травня 1924(1924-05-25)[4][5][…] (35 років)
  Москва, СРСР[2]
(скарлатина)
Поховання Ваганьковське кладовище
Національність росіяни[3]
Країна Flag of the USSR (1936-1955).svg СРСР
Flag of Russia.svg Російська імперія
Жанр живопис, графіка
Навчання Q16651706? і Académie de La Paletted
Діяльність художниця, викладачка університету, графікеса, ілюстраторка, рисувальниця, сценографка, колажистка, дизайнерка, друкар, архітектурний кресляр, модельєрка, мисткиня
Напрямок живопис[7], Авангардизм[7] і сценографія[7]
Член Супремус

CMNS: Попова Любов Сергіївна у Вікісховищі
Q:  Висловлювання у Вікіцитатах

Любов Сергіївна Попова (24 квітня (6 травня) 188925 травня 1924, Москва, СРСР) — російська і радянська живописиця, художниця-авангардистка (супрематизм, кубізм, кубофутуризм, конструктивізм), графістка, дизайнерка, театральна художниця.

Біографія[ред. | ред. код]

Народилася 24 квітня (6 травня по новому стилю) 1889 року в маєтку Красновидово (село Іванівське, Московська губернія) у сім'ї багатого підприємця[9].

Перші уроки малювання Л. Попова брала у художника К. М. Орлова, який був другом її сім'ї.

У 1906 році переїхала в Москву, де здобула середню освіту в гімназії С. А. Арсеньєвої. У 1908 році Попова брала приватні уроки у художній школі Костянтина Юона.

У 1910 році Любов Попова поїхала в Італію, де брала приватні уроки живопису.

У 1912 році відвідала Париж, займалася живописом у Ле Фоконье і Ж. Метценже.

У 1918 році Любов Попова одружилася з істориком мистецтва Борисом Миколайовичем фон Едінгом[10] — автором дослідження «Ростов Великий, Углич», який вийшов в серії «Пам'ятки художньої старовини».

Попова захопилася супрематизмом, стала учасницею групи Казимира Малевича Супремус, разом з іншими художниками-супрематистами працювала в селі Вербівці і Скопці.

Художниця-оформлювачка двох вистав Театру ім. Мейєрхольда в стилі «сценічного конструктивізму»[11] — «Великодушний рогоносець» Ф. Кроммелінка (1922) і «Земля дибки» С. Третьякова за п'єсою М. Мартіна «Ніч» (1923)[12].

23 травня 1924 року помер від скарлатини син Попової.

Любов Сергіївна Попова померла від скарлатини 25 травня 1924 року в Москві.

Похована на Ваганьковському кладовищі.

У грудні того ж року в Москві відбулася персональна виставка робіт художниці, однієї з яскравих представниць російського авангарду в образотворчому мистецтві[13].

19 грудня 2012 року в честь Попової названий кратер на Меркурії[14].

Роботи[ред. | ред. код]

Ціни на роботи[ред. | ред. код]

Леонід Закс, власник однієї з найстаріших колекцій російського авангарду сім'ї Закс і кількох картин Любові Попової, в 2010 році говорив про ціни на її роботи:

В кінці 60-х років у Москві продати картину Попової було неможливо ні за які гроші. У середині 80-х її картини купували за 40 тисяч доларів. А зараз, я припускаю, те, що тоді коштувало 40 тисяч, варто тисяч 300-400[15].

Галерея[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Encyclopædia Britannica
  2. а б в Архів образотворчого мистецтва (Чехія)
  3. а б RKDartists
  4. RKDartists
  5. Benezit Dictionary of ArtistsOUP, 2006. — ISBN 978-0-19-977378-7
  6. Kunstindeks Danmark
  7. а б в Czech National Authority Database
  8. Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  9. Попова Любовь Сергеевна. Архів оригіналу за 21 червня 2015. Процитовано 14 травня 2017. 
  10. Ростовский краевед. 
  11. Аксёнов И.. {{{Заголовок}}}. — Т. 1.
  12. Театральная энциклопедия. Гл. ред. П. А. Марков. Т. 4 — М.: Советская энциклопедия, Нежин — Сярев, 1965, 439 стб.
  13. Живопись 20 века >> Любовь Попова[недоступне посилання]
  14. Popova — на сайте рабочей группы МАС по номенклатуре планетной системы
  15. .

Література[ред. | ред. код]

Книги[ред. | ред. код]

Статті[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]