Попова Любов Сергіївна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Попова Любов Сергіївна

Lyubov Popova.jpg

Народження 24 квітня (6 травня) 1889[1]
Ivanovskoye Districtd, Східний адміністративний округ, Москва, Російська імперія[2]
Смерть 25 травня 1924(1924-05-25)[3][4][…] (35 років)
  Москва, СРСР[6]
(скарлатина)
Поховання Ваганьковське кладовище
Національність росіяни[2]
Країна Flag of the Soviet Union (1924–1955).svg СРСР
Flag of Russia.svg Російська імперія
Жанр живопис, графіка
Навчання Q16651706?
Діяльність художниця, викладачка університету, графікеса, ілюстраторка, рисувальниця, сценограф, колажист
Напрямок живопис
Член Супремус

CMNS: Попова Любов Сергіївна у Вікісховищі

Любов Сергіївна Попова (24 квітня (6 травня) 188925 травня 1924, Москва, СРСР) — російська і радянська живописиця, художниця-авангардистка (супрематизм, кубізм, кубофутуризм, конструктивізм), графістка, дизайнерка, театральна художниця.

Біографія[ред. | ред. код]

Народилася 24 квітня (6 травня по новому стилю) 1889 року в маєтку Красновидово (село Іванівське, Московська губернія) у сім'ї багатого підприємця[7].

Перші уроки малювання Л. Попова брала у художника К. М. Орлова, який був другом її сім'ї.

У 1906 році переїхала в Москву, де здобула середню освіту в гімназії С. А. Арсеньєвої. У 1908 році Попова брала приватні уроки у художній школі Костянтина Юона.

У 1910 році Любов Попова поїхала в Італію, де брала приватні уроки живопису.

У 1912 році відвідала Париж, займалася живописом у Ле Фоконье і Ж. Метценже.

У 1918 році Любов Попова одружилася з істориком мистецтва Борисом Миколайовичем фон Едінгом[8] — автором дослідження «Ростов Великий, Углич», який вийшов в серії «Пам'ятки художньої старовини».

Попова захопилася супрематизмом, стала учасницею групи Казимира Малевича Супремус, разом з іншими художниками-супрематистами працювала в селі Вербівці і Скопці.

Художниця-оформлювачка двох вистав Театру ім. Мейєрхольда в стилі «сценічного конструктивізму»[9] — «Великодушний рогоносець» Ф. Кроммелінка (1922) і «Земля дибки» С. Третьякова за п'єсою М. Мартіна «Ніч» (1923)[10].

23 травня 1924 року помер від скарлатини син Попової.

Любов Сергіївна Попова померла від скарлатини 25 травня 1924 року в Москві.

Похована на Ваганьковському кладовищі.

У грудні того ж року в Москві відбулася персональна виставка робіт художниці, однієї з яскравих представниць російського авангарду в образотворчому мистецтві[11].

19 грудня 2012 року в честь Попової названий кратер на Меркурії[12].

Роботи[ред. | ред. код]

Ціни на роботи[ред. | ред. код]

Леонід Закс, власник однієї з найстаріших колекцій російського авангарду сім'ї Закс і кількох картин Любові Попової, в 2010 році говорив про ціни на її роботи:

В кінці 60-х років у Москві продати картину Попової було неможливо ні за які гроші. У середині 80-х її картини купували за 40 тисяч доларів. А зараз, я припускаю, те, що тоді коштувало 40 тисяч, варто тисяч 300-400[13].

Галерея[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. https://www.britannica.com/biography/Lyubov-Sergeyevna-Popova
  2. а б https://rkd.nl/explore/artists/64299
  3. RKDartists
  4. Benezit Dictionary of Artists — 2006. — ISBN 978-0-19-977378-7
  5. Kunstindeks Danmark
  6. https://www.guggenheim.org/artwork/artist/liubov-popova
  7. Попова Любовь Сергеевна. Архів оригіналу за 21 червень 2015. Процитовано 14 травень 2017. 
  8. Ростовский краевед. 
  9. Аксёнов И.. {{{Заголовок}}}. — Т. 1.
  10. Театральная энциклопедия. Гл. ред. П. А. Марков. Т. 4 — М.: Советская энциклопедия, Нежин — Сярев, 1965, 439 стб.
  11. Живопись 20 века >> Любовь Попова
  12. Popova — на сайте рабочей группы МАС по номенклатуре планетной системы
  13. .

Література[ред. | ред. код]

Книги[ред. | ред. код]

Статті[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]