Попова Любов Сергіївна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Jump to navigation Jump to search
Попова Любов Сергіївна
Popova.jpg
Народження 24 квітня (6 травня) 1889
Можайськ, Росія
Смерть 25 травня 1924(1924-05-25)[1][2][3][4] (35 років)
  Москва, Московська губернія, РРФСР, СРСР
Поховання Ваганьковське кладовище
Громадянство Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Flag of Russia.svg Російська імперія
Жанр живопис, графіка
Діяльність художник, викладач університету, графік[d]
Член Супремус

Попова Любов Сергіївна у Вікісховищі?

Любов Сергіївна Попова (24 квітня (6 травня) 188925 травня 1924, Москва, СРСР) — російський і радянський живописець, художник-авангардист (супрематизм, кубізм, кубофутуризм, конструктивізм), графік, дизайнер, театральний художник.

Біографія[ред.ред. код]

Народилася 24 квітня (6 травня по новому стилю) 1889 року в маєтку Красновидово (село Іванівське, Московська губернія) у сім'ї багатого підприємця[5].

Перші уроки малювання Л. Попова брала у художника К. М. Орлова, який був другом її сім'ї.

У 1906 році вона переїхала в Москву, де здобула середню освіту в гімназії С. А. Арсеньєвої. У 1908 році Попова брала приватні уроки у художній школі Костянтина Юона.

У 1910 році Любов Попова поїхала в Італію, де брала приватні уроки живопису.

У 1912 році відвідала Париж, займалася живописом у Ле Фоконье і Ж. Метценже.

У 1918 році Любов Попова вийшла заміж за історика мистецтва Бориса Миколайовича фон Едінга[6] — автора дослідження «Ростов Великий, Углич», який вийшов в серії «Пам'ятки художньої старовини».

Попова захопилася супрематизмом, стала членом групи Казимира Малевича Супремус, разом з іншими художниками-супрематистами працювала в селі Вербівці і Скопці.

Художник-оформлювач двох вистав Театру ім. Мейєрхольда в стилі «сценічного конструктивізму»[7] — «Великодушний рогоносець» Ф. Кроммелінка (1922) і «Земля дибки» С. Третьякова за п'єсою М. Мартіна «Ніч» (1923)[8].

23 травня 1924 року помер від скарлатини її син. Любов Сергіївна Попова померла від скарлатини 25 травня 1924 року в Москві.

Похована на Ваганьковському кладовищі.

У грудні того ж року в Москві відбулася персональна виставка робіт художниці, одного з яскравих представників російського авангарду в образотворчому мистецтві[9].

19 грудня 2012 року в честь Попової названий кратер на Меркурії[10].

Роботи[ред.ред. код]

Ціни на роботи[ред.ред. код]

Леонід Закс, власник однієї з найстаріших колекцій російського авангарду сім'ї Закс і кількох картин Любові Попової, в 2010 році говорив про ціни на її роботи:

В кінці 60-х років у Москві продати картину Попової було неможливо ні за які гроші. У середині 80-х її картини купували за 40 тисяч доларів. А зараз, я припускаю, те, що тоді коштувало 40 тисяч, варто тисяч 300-400[11].

Галерея[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. RKDartists
  2. Benezit Dictionary of Artists — 2006. — ISBN 978-0-19-977378-7, 978-0-19-989991-3
  3. Kunstindeks Danmark
  4. SNAC
  5. Попова Любовь Сергеевна
  6. Ростовский краевед. 
  7. Аксёнов И.. {{{Заголовок}}}. — Т. 1.
  8. Театральная энциклопедия. Гл. ред. П. А. Марков. Т. 4 — М.: Советская энциклопедия, Нежин — Сярев, 1965, 439 стб.
  9. Живопись 20 века >> Любовь Попова
  10. Popova — на сайте рабочей группы МАС по номенклатуре планетной системы
  11. .

Література[ред.ред. код]

Книги[ред.ред. код]

Статті[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]