По кому подзвін

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
По кому подзвін
For Whom the Bell Tolls
Po komu podzvin 0.png
Обкладинка українського видання
Жанр воєнний роман[d]
Автор Ернест Хемінгуей
Мова англійська
Опубліковано 1940
Видавництво Charles Scribner's Sons[d]
Переклад Мар Пінчевський
Попередній твір П’ята колона та перші сорок дев’ять оповідань[d]
ISBN-13: 978-0-684-71798-2
ISBN-10: 0-684-71798-0
Нагороди

По кому подзвін (англ. For Whom the Bell Tolls) — роман американського письменника Ернеста Гемінґуея, опублікований 1940 року. У романі розповідається історія Роберта Джордана, американського добровольця в лавах республіканців під час Громадянської війни в Іспанії. Роман розцінюють як один із найкращих у доробку автора[1], він був кандидатом на Пулітцерівську премію 1941 року.

Хемінгуей написав «По кому подзвін» упродовж 1939 року, працюючи на Кубі, в Кі-Весті та Сан-Веллі, Айдахо[2]. Працюючи над рукописом на Кубі, письменник мешкав у готелі Амбос-Мундос[3][4]. Роботу над книгою було завершено в липні 1940 року, а в жовтні її було опубліковано видавництвом Сини Чарльза Скрібнера тиражем 75 тис. примірників. Основою для роману став особистий досвід Хемінгуея, набутий, коли він працював в Іспанії журналістом. Роман одразу ж здобув популярність, став книгою місяця й була номінована на Пулітцерівську премію.

Назву роману Хемінгуей запозичив у Джона Донна, цитата з якого наведена в епіграфі, зокрема: «не посилай питати, по кому дзвонять, дзвонять по тобі».

Короткий зміст[ред. | ред. код]

Роман яскраво зображує страхіття громадянської війни, як її бачить головний герой Роберт Джордан, молодий американський викладач іспанської мови, член Інтернаціональних бригад, що боролися проти фашистських сил генерала Франциско Франко. Досвідчений підривник Джордан отримав від радянського генерала наказ пробратися з загоном партизанів у ворожі тили й знищити міст, щоб затримати наступ супротивника. Серед партизанів Джордан зустрів Марію, молоду іспанку, чиє життя зруйнувала війна — фалангісти стратили її батьків і зґвалтували її саму. Сильне почуття обов'зку Роберта натикається на небажання командира партизан Пабло виконувати операцію, що може поставити під загрозу загін та його самого. Крім того, кохання до Марії пробудило в Робертові нову спрагу до життя. Втім, коли інший загін антифашистів на чолі з Ель Сордо потрапляє в оточення й гине, Пабло вирішує зрадити Джордана й викрадає у нього детонатор. Джордан, однак, відшукав спосіб детонувати динаміт, і Пабло повертається під враженням відданості американця справі. Хоча міст знищено, можливо, акція запізнилася й не завадить рухові ворожих військ, що робить зусилля партизан марними. Джордан отримав поранення. Знаючи, що він сповільнить відступ товаришів, Роберт прощається з Марією, переконавшись, що вона разом із іншими партизанами зможе вибратися. Він відмовляється від пропозиції іншого бійця бути застреленим, і залягає, долаючи біль і сподіваючись узяти з собою на той світ ворожого офіцера й декілька вояків. На цьому розповідь завершується.

Українські переклади[ред. | ред. код]

Український переклад роману здійснив Мар Пінчевський. Цей переклад увійшов до чотиритомного видання творів Хемінгуея, яке видавництво «Дніпро» здійснило 1981 року. 2018 року роман вийшов українською у «Видавництві Старого Лева» у перекладі Андрія Савенця[5].

В музиці[ред. | ред. код]

Американський треш-метал гурт Metallica в 1984 році випускає альбом Ride The Lightning на якому присутня пісня For Whom The Bell Tolls. Вокаліст та ритм-гітарист Джеймс Гетфілд написав її після того,як до його рук потрапила книжка Гемінґуея. Текст пісні яскраво та лаконічно описує події представлені в книжці, а завдяки музиці, з перших секунд можна проникнутися атмосферою, яку створив письменник.

Екранізації[ред. | ред. код]

1943 року роман було екранізовано студією Paramount Pictures з Гері Купером та Інгрід Бергман у головних ролях. Фільм зняв Сем Вуд.

Див. також[ред. | ред. код]

Виноски[ред. | ред. код]

  1. Southam, B.C., Meyers, Jeffrey (1997). Ernest Hemingway: The Critical Heritage. New York: Routledge. с. 35–40, 314–367. 
  2. Meyers, 1985, с. 326
  3. Mellow, 1992, с. 516
  4. Втім, одне джерело стверджує, що він розпочав писати книгу в готелі Sevilla Biltmore Hotel і завершив її в "Finca Vigia"
  5. По кому подзвін. Видавництво Старого Лева. Процитовано 2018-05-29. 

Посилання[ред. | ред. код]