Прибор (Гомельський район)
|
селище Прибор | ||||
| Транслітерація назви | Prybar | |||
|---|---|---|---|---|
| Основні дані | ||||
| 52°24′51″ пн. ш. 30°45′46″ сх. д. / 52.41416666669477564° пн. ш. 30.76277777780577694° сх. д.Координати: 52°24′51″ пн. ш. 30°45′46″ сх. д. / 52.41416666669477564° пн. ш. 30.76277777780577694° сх. д. | ||||
| Країна |
 Білорусь | |||
| Область | Гомельська | |||
| Район | Гомельський | |||
| Рада | Приборська | |||
| Засновано | XVIII століття | |||
| Перша згадка | XVIII століття | |||
| Населення | 1045 осіб (2009) | |||
| Часовий пояс | UTC+3:00 | |||
| Поштовий індекс | 247030 | |||
| Телефонний код | +375-232 | |||
| Транспорт, відстані | ||||
| До Мінська | ||||
| - фізична | 270 км | |||
  Прибор | ||||
  Прибор Прибор (Гомельська область) | ||||
 | ||||
Прибор (біл. Прыбар[1]) — село, центр Приборської сільської ради Гомельського району Гомельської області Республіки Білорусь.
Географія[ред. | ред. код]
Розташування[ред. | ред. код]
За 1,5 км від основної забудови знаходиться залізнична станція (на лінії Калинковичі — Гомель), 25 км на захід від Гомеля.
Гідрографія[ред. | ред. код]
На річці Уза (притока річки Сож), в яку біля села впадає річка Рандовка.
Транспортна мережа[ред. | ред. код]
Транспортні зв'язки степовою, потім автомобільною дорогою Калинковичі — Гомель. Планування складається з дугоподібної, майже меридіональної вулиці, від якої на захід та схід відходять короткі вулиці. Забудова здебільшого дерев'яна садибного типу.
Історія[ред. | ред. код]
Археологічні розкопки[ред. | ред. код]
Виявлене археологами городище (місцева назва Городок) ранньої залізної доби та епохи Київської Русі (біля села, на лівому березі річки) свідчить про заселення цих місць з давніх-давен.
Велике князівство Литовське[ред. | ред. код]
За письмовими джерелами відоме з XVIII століття як село в Речицькому повіті Мінського воєводства Великого князівства Литовського.
Російська імперія[ред. | ред. код]
Після першого поділу Речі Посполитої (1772) у складі Російської імперії. З 1775 року у володінні фельдмаршала графа Петра Рум'янцева-Задунайського. У 1811 році в Новиковській економії Гомельського маєтку. У 1834 році володіння фельдмаршала князя Івана Паскевича. Діяло борошномельне підприємство, яке у 1859 році опрацювало 7500 пудів зерна. У 1862 році 37 господарств отримали земельні наділи. У 1870 році працювали млин, сукновальня (з 1830), зернодробарка, хлібний магазин. Після здачі в експлуатацію 15 лютого 1886 року залізниці Лунинець — Гомель почала працювати залізнична станція. Відповідно до перепису 1897 року було відділення поштового зв'язку. У 1909 році 579 десятин землі, школа (у 1907 році 55 учнів), у Телешевській волості Гомельського повіту Могильовської губернії.
СРСР[ред. | ред. код]
У 1926 році працювали млин, початкова школа. З 8 грудня 1926 року центр Приборської сільради Гомельського району Гомельського округу (до 26 липня 1930 року), з 20 лютого 1938 року Гомельської області. 1930 року організовано колгосп імені Калініна, працювали кузня, паровий млин із лісопильнею та сукновальнею. 1959 року центр учгоспу СПТУ-185. Розташовані лісництво, середня школа, Будинок культури, бібліотека, фельдшерсько-акушерський пункт, відділення зв'язку, магазин, їдальня.
Німецько-радянська війна[ред. | ред. код]
Під час німецько-радянської війни 55 мешканців загинули на фронті.
Населення[ред. | ред. код]
Чисельність[ред. | ред. код]
- 2009 — 1045 мешканців
Динаміка[ред. | ред. код]
| |||||||||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Назвы населеных пунктаў Рэспублікі Беларусь: Гомельская вобласць: нарматыўны даведнік / Н. А. Багамольнікава і інш.; пад рэд. В. П. Лемцюговай. — Мн.: Тэхналогія, 2006. — 382 с. ISBN 985-458-131-4 (DJVU).
- ↑ Населення населених пунктів Гомельської області за даними перепису (рос.). 14 жовтня 2009. Архів оригіналу за 11 жовтня 2020. Процитовано 20 квітня 2022.
Література[ред. | ред. код]
- Гарады і вёскі Беларусі: Энцыклапедыя. Т.1, кн.1. Гомельская вобласць/С. В. Марцэлеў; Рэдкалегія: Г. П. Пашкоў (галоўны рэдактар) і інш. — Мн.: БелЭн, 2004. 632с.: іл. Тыраж 4000 экз. ISBN 985-11-0303-9 ISBN 985-11-0302-0