Приходько Олексій Олегович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Приходько Олексій Олегович
UA-OR4-CPL-GSB-H(2015).png Молодший сержант
Приходько Олексій Олегович.jpg
Загальна інформація
Народження 21 липня 1992(1992-07-21)
Україна Глухів, Сумська область
Смерть 24 червня 2014(2014-06-24) (21 рік)
Україна Панченкове, Луганська область
Військова служба
Роки служби 2011—2014
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС Emblem of the Ukrainian Ground Forces.svg Сухопутні війська
Рід військ БЕ МЕХ (2016).png Механізовані війська
Формування
72 ОМБр (1).png
72 ОМБр
Війни / битви

Війна на сході України

Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня

Олексі́й Оле́гович Прихо́дько  (нар. 21 липня 1992(19920721), м. Глухів, Сумська область, Україна — пом. 24 червня 2014, с. Панченкове, Довжанський район, Луганська область, Україна) — український військовослужбовець, молодший сержант Збройних сил України.

Життєпис[ред.ред. код]

Народився 1992 року у прикордонному місті Глухів на Сумщині. Був єдиною дитиною в сім'ї. Займався спортом, захоплювався технічним моделюванням. Після закінчення 9-го класу загальноосвітньої школи № 7 м. Ромни продовжив навчання у Роменському коледжі Сумського національного аграрного університету. Але згодом вирішив пов'язати своє життя з військовою службою.

14 жовтня 2011 призваний на військову службу за контрактом 157-м територіальним центром комплектування м. Суми. Проходив навчання у «Десні». У жовтні 2013 вдруге підписав контракт на подальшу службу.

Заступник командира бойової машини — навідник оператор 1-го механізованого взводу 1-ї механізованої роти 1-го механізованого батальйону 72-ї окремої механізованої бригади, в/ч А2167, м. Біла Церква.

У зв'язку з російською збройною агресією проти України підрозділи 1-го механізованого батальйону виконували завдання в рамках антитерористичної операції на кордоні з РФ, з метою забезпечення охорони та оборони на ділянці східного державного кордону задля уникнення потрапляння в Україну російських бандформувань та зброї.

З травня 2014 ніс службу на блокпостах і опорних пунктах у Довжанському районі (на той час — Свердловський район) Луганської області.

Загинув в часі «перемир'я» в результаті обстрілу блокпосту поблизу с. Панченкове. Коли рота поверталася з бойового чергування, російські бойовики несподівано почали обстріл з мінометів та ПТРК. Протитанкова керована ракета поцілила у БМП-2, біля якої стояв Олексій, від отриманих важких поранень молодший сержант помер на місці. Загинув також старший солдат Віталій Цибора, троє бійців зазнали поранень — кримчанин сержант Олександр Чухліб, солдати Сергій Борисенко та Артем Мирський[1][2][3].

Похований на кладовищі м. Ромни.

Залишились батьки Валентина Василівна та Олег Іванович.

Нагороди та вшанування[ред.ред. код]

29 вересня 2014 року — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, відзначений — нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[4].

8 травня 2015 року у м. Ромни на фасаді будівлі Роменської ЗОШ І-ІІІ ступенів № 7 (вулиця Полтавська, 32) урочисто відкрили меморіальну дошку і посадили каштанову алею Олексія Приходька[5][6].

27 травня 2017 року в Ромнах на Алеї Героїв відкрили пам'ятну стелу «Герої не вмирають!» роменським бійцям, які загинули під час проведення антитерористичної операції на Сході України. Серед 9 полеглих захисників й Олексій Приходько[7].

Примітки[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]