Цибора Віталій Вікторович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Цибора Віталій Вікторович
 Старший солдат
Загальна інформація
Народження 6 жовтня 1993(1993-10-06)
Україна Мовчанівка, Житомирська область
Смерть 24 червня 2014(2014-06-24) (20 років)
Україна Панченкове, Луганська область
Громадянство Україна Україна
Військова служба
Роки служби 2013—2014
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС Сухопутні війська
Рід військ  Механізовані війська
Формування
 72 ОМБр
Війни / битви

Війна на сході України

Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Зовнішні відеофайли
 Герої не вмирають! Віталій Цибора на YouTube // Телеканал Житомир, 26 листопада 2014

Віта́лій Ві́кторович Цибора (нар. 6 жовтня 1993(19931006), с. Мовчанівка, Ружинський район Житомирська область, Україна — пом. 24 червня 2014, с. Панченкове, Довжанський район, Луганська область, Україна) — український військовослужбовець, старший солдат Збройних сил України.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 1993 року в селі Мовчанівка на Житомирщині. В 13 років втратив батька, після смерті якого мати самотужки виховувала двох дітей. У дитинстві захоплювався колекціюванням: ретельно збирав марки, монети, фантики, етикетки. З 1999 по 2008 навчався у Мовчанівській загальноосвітній школі. Улюбленими предметами були точні науки, на дозвіллі любив складати моделі машин, кораблів, літаків із журналу «Конструктор», відслідковував цікаві технічні відкриття. Неодноразово брав участь у предметних олімпіадах районного рівня. 2012 року закінчив Житомирський технологічний коледж Київського національного університету будівництва та архітектури за спеціальністю «Програмування для електронно-обчислювальної техніки та автоматизованих систем». Не знайшовши роботи за фахом, вирішив піти на військову службу.

26 березня 2013 року призваний на військову службу за контрактом Ружинським районним військкоматом, — уклав контракт на три роки.

Старший солдат, кулеметник 1-ї механізованої роти 1-го механізованого батальйону 72-ї окремої механізованої бригади, в/ч А2167, м. Біла Церква.

У зв'язку з російською збройною агресією проти України підрозділи 1-го механізованого батальйону виконували завдання в рамках антитерористичної операції на кордоні з РФ, з метою забезпечення охорони та оборони на ділянці східного державного кордону задля уникнення потрапляння в Україну російських бандформувань та зброї.

Від початку березня виконував завдання із захисту Батьківщини, з травня ніс службу на блокпостах та опорних пунктах у Довжанському районі (на той час — Свердловський район) Луганської області.

Загинув в часі «перемир'я» в результаті обстрілу блокпосту поблизу с. Панченкове. Коли рота поверталася з бойового чергування, російські бойовики несподівано почали обстріл з мінометів та ПТРК. Протитанкова керована ракета поцілила у БМП-2, загинув молодший сержант Олексій Приходько, старший солдат Віталій Цибора від отриманих важких поранень помер на місці, троє бійців зазнали поранень — кримчанин сержант Олександр Чухліб, солдати Сергій Борисенко та Артем Мирський[1][2][3].

27 червня похований на кладовищі рідного села Мовчанівка[4][5][6][7].

Без Віталія лишились мати Валентина Вікторівна і старша сестра.

Нагороди та вшанування[ред. | ред. код]

29 вересня 2014 року — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, відзначений — нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[8].

У вересні 2014 року в селі Мовчанівка на вході до будівлі Мовчанівської ЗОШ відкрито меморіальну дошку на честь випускника школа Віталія Цибори[9].

20 травня 2016 року розпорядженням № 140 голови Житомирської ОДА вул. Будьонного у с. Мовчанівка перейменовано на вулицю Віталія Цибори[10].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Бойовики напали на опорний пункт АТО. Є загиблі та поранені // Українська правда, 24 червня 2014
  2. ↑ Білоцерківців серед загиблих і поранених 72 ОМБР немає // «БЦ News», 26 червня 2014
  3. ↑ Білоцерківську окрему механізовану бригаду атакували на YouTube // bctv, 26 червня 2014
  4. ↑ В Житомирській області земляки загиблого військового встановлять меморіальну дошку на школі, де він вчився // «Житомир.info», 27 червня 2014
  5. ↑ Перестало битися серце військовослужбовця Віталія Цибора, але не перестане жити пам'ять про нього в наших серцях // сайт Міністерства оборони України
  6. ↑ На Житомирщині на честь загиблого 20-річного бійця АТО назвуть вулицю // ТСН, 27 червня 2014
  7. ↑ Загиблого контрактника з Житомирщини провели в останню путь на YouTube // 5 канал, 27 червня 2014
  8. ↑ Указ Президента України від 29 вересня 2014 року № 747/2014 «Про відзначення державними нагородами України»
  9. ↑ На трьох школах Житомирської області встановили меморіальні дошки загиблим військовим // «Житомир.info», 22 вересня 2014
  10. ↑ Розпорядження голови ОДА: перелік перейменованих вулиць [Архівовано 5 червня 2016 у Wayback Machine.] // Житомирська ОДА, 3 червня 2016

Джерела[ред. | ред. код]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Цибора_Віталій_Вікторович&oldid=40077599