Протести в Туреччині 2013

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Протести в Туреччині 2013 року
[[Файл:2013 Taksim Gezi Park protests (15th June).jpg|260px]]
Масові протести на площі Таксім, Стамбул
Дата: 27 травня 2013 — по сьогодні
(5 років, 6 місяців, 1 день)
Місце: Туреччина Туреччина[1]
Привід: Урядовий план вирубки парку Ґезі
Результат:
Сторони
Антиурядові протестувальники (початково: захисники довкілля)
Інші[2]
Поліція
Лідери
• Митці та інтелектуали
• Люди різних етнічних, політичних та релігійних груп
• Угруповання вболівальників різних футбольних клубів
Люди різних соціальних класів
Різні політичні групи
Реджеп Ердоган (прем'єр-міністр)
• Муаммер Ґюлер (міністр внутрішніх справ)
• Хюсеїн Авні Мутлу (губернатор Стамбула)
• Кадір Топбаш (мер Стамбула)
• Хюсеїн Чапкін (шеф стамбульської поліції)
Сили
понад 100 тис. (Стамбул)
93,950 (Адана)
40 тис. (Анкара)
30,000 (Бурса)
20,000 (Ескішехір)
15,000 (Бодрум)
15,000 (Анталья)
10,000 — 30,000 (Ізмір)
10,000 (Трабзон)
10,000 (Болу)
10,000 (Тунджелі)
10,000 (Мугла)
7,000 (Испарта)
7,000 (Текирдаг)
5,000 (Антак'я)
5,000 (Чорум)
Разом: близько 3,5 млн осіб взяли участь у демонстраціях за оцінкою уряду[3][4][5][6][7][8]
невідомо
Втрати
11[9][10][11][12][13][14][15][16][17]

8,163 поранено[18]
(серед яких щонайменше 63 осіб в тяжкому чи критичному стані)[18] щонайменше 4,900 осіб заарештовано[19][20]

Протести в Туреччині 2013 року — протести, що розпочалися 28 травня 2013 року на площі Таксім в Стамбулі. Пізніше протести охопили також і багато інших міст Туреччини.

Протести почалися як мирний спротив вирубці парку Ґезі на центральному майдані Стамбула — Таксімі; в парку було розбито наметове містечко. Поліція спробувала знести намети, але безуспішно; відтак у ніч з 30 та 31 травня поліція атакувала намети, використовуючи сльозогінний газ та водомети, після чого затримала принаймні 60 осіб. Фото та відео брутальних дій поліції розійшлися інтернетом, тож наступного дня на вулиці вийшло більше людей, зокрема в інших великих турецьких містах (наприклад, Ізмірі, Ескішехірі, Бурсі, Мерсіні, Адані, Ізміті, Коньї, Самсуні та Бодрумі), які протестували проти насильницького розгону мирної акції.

Причини[ред. | ред. код]

З 2011 року внаслідок дій провладної партії справедливості та розвитку, що має ісламістський ухил, зросли обмеження свободи слова, свободи преси та інтернету,[21] споживання алкоголю,[22] абортів,[23] телевізійного контенту,[24] а також права на вільні зібрання.[25] Туреччина посідає 154-те місце у Рейтингу свободи слова 2013 із 179 країн.[26]

Під час церемонії закладення мосту султана Селіма I прем'єр-міністр Реджеп Ердоган заявив: «Що б ви не робили, ми прийняли своє рішення і ми втілимо його», маючи на увазі урядове рішення про вирубку парку на майдані Таксімі для звільнення місця під відновлення Таксімських військових казарм часів Османської імперії (які було знесено 1940 року). Уряд планує відновити казарми у ідентичному з османським вигляді, а всередині розмістити торговий центр.[27]

Хід подій[ред. | ред. код]

28-30 травня[ред. | ред. код]

Вранці 28 травня група активістів, близько 50 осіб зібралася у парку Ґезі, аби запобігти його руйнуванню. Поліцейські спробували розігнати демонстрантів за допомогою гранат зі сльозогінним газом.

В ході обговорення в турецькому парламенті прем'єр-міністр Реджип Ердоган неявно обізвав батьків сучасної Туреччини Ататюрка і Ісмета Іненю пияками.[28]

Після подій 28 травня кількість протестувальників зросла до кількох сотень, люди почали розбивати наметове містечко із твердим наміром залишатися в парку «для оборони» цілодобово. 29 травня о 12:30 за місцевим часом лідери протестувальників організували прес-конференцію для світових ЗМІ, а ввечері цього дня відбувся концерт в парку на підтримку акції.

30 травня поліцейські підрозділи здійснили кілька спроб очистити парк від мітингувальників. Проте, кількість протестувальників тільки зростала і до кінця дня сягала близько 2 тис. осіб.

Таксимські казарми, збудовані 1806 і знесені 1940 року, які уряд має намір відновити

31 травня — початок червня[ред. | ред. код]

На світанку 31 травня протестувальники, кількість яких зросла до 2-2,5 тисяч, почали розгортати наметове містечко. Поліцейські отримали наказ на розгон демонстрації і розпочали планомірну зачистку парку із застосуванням спецзасобів (гранатометів із перцевим газом). Відео- і фотоматеріали жорстокого розгону учасників акції миттєво розійшлися інтернетом і світовими ЗМІ. Поліцейські обгородили парк по периметру металевою блоковою огорожею, аби запобігти проникненню туди демонстрантів. Близько 13:00 за місцевим часом демонстранти намагалися прорватись через огородження, але їх поліцейські їх розігнали, використовуючи водомети й перцевий газ. Поліція застосувала газ навіть усередині станції метро «площа Таксим». Протестувальники відповіли поліції градом каміння. Під кінець дня в Стамбулі було заарештовано понад 60 осіб, більше сотні зазнали серйозних поранень і ушкоджень від вдихання перцевого газу.

Масові акції протесту також відбулися в Анкарі та Ізмірі. В цих містах поліція також розганяла протестувальників водометами, сльозогінним газом і гумовими кийками.

1 червня протести охопили цілий Стамбул. 2 червня сотні протестувальників утворили барикади в Анкарі, поліція застосувала сльозогінний газ, щоб зупинити протестувальників[29]. 3 червня лідери конфедерації профспілок держслужбовців Туреччини заявили, що організація проведе «попереджувальний» страйк 4-5 червня на підтримку масових протестів у Стамбулі та інших містах країни.

4 червня зіткнення протестувальників із поліцією тривають у Стамбулі. Місцеві новини повідомили, що мер міста Антальї відмовився надати воду з пожежних машин для поліцейських водометів. Зранку тисячі школярів в Анкарі пропустили школу, аби здійснити марш на знак протесту проти уряду Ердогана. Турецька асоціація лікарів офіційно повідомила, що кількість постраждалих у сутичках з поліцією становить більше 3000 осіб, з яких 26 перебувають у вкрай важкому (критичному) стані.[30] Як заявив президент Туреччини Абдула Гюль, сутички демонстрантів із поліцією поширилися вже на 67 з 81 вілаєтів.

З твітеру стало відомо, що в ніч на 5 червня в Ізмірі було затримано 14 осіб, а також в десятках будинків поліція провела обшуки. Затриманих було звинувачено в «поширенні неправдивої інформації та образ».[31]

6 червня протести в Туреччині продовжилися. Проте прем'єр-міністр Туреччини Ердоган назвав їх недемократичними, а екстремістськими. Він також заявив, що не відмовиться від планів забудови скандального парку в Стамбулі, з якого все почалося.[32]

7 червня прем'єр-міністр Ердоган повернувся в революційну Туреччину з поїздки Північною Африкою та вимагає припинити демонстрації. На його думку, вони недемократичні та більше схожі на вандалізм.

Біля аеропорту Стамбула прем'єра зустрічали близько 10 тис. прихильників. Вони були доволі рішуче налаштовані проти революціонерів: вигукували «Ми помремо за тебе, Ердоган!» та закликали «розтрощити Таксим».[33] Як повідомляла турецька служба ВВС, в цього дня турецькі протестувальники доволі мирно проводили акції протесту — танцювали, співали та відпочивали.

8 червня протести продовжилися на площі Таксим (Стамбул) з підтримкою прихильників основних стамбульських футбольних клубів. 11 червня поліція напала на протестуючих на площі Таксим. 16 червня протести поновилися з новою силою. На площі Таксим в Стамбулі почалися масові арешти, а поліція розганяє демонстрантів сльозогінним газом і водометами.[34]

Липень-серпень[ред. | ред. код]

7 липня сотні тисяч людей влаштували фестиваль в районі Кадикей в азіатській частині Стамбула на знак протесту проти розгону поліцією антиурядових демонстрацій по всій країні.[35][36]

13 липня в Стамбулі поліція жорстко розігнала акцію протесту. Акція, організована профспілковим об'єднанням архітекторів та інженерів, проходила в центрі вулиці Істікляль приблизно в 400 метрах від Таксимо. Їх представники зачитали звернення, в якому опротестували рішення влади позбавити профспілку можливості впливати на містобудівні плани. Спочатку мітинг декількох сотень членів профспілки і безлічі інших маніфестантів йшов спокійно, проте потім почалися зіткнення. Натовп скандував антиурядові гасла, заявивши, що «це тільки початок, боротьба триває». Після заклику поліції покинути вулицю Істікляль деяка частина мітингувальників розійшлася . Однак кілька невеликих груп спробували прорватися до площі через провулки . Поліція застосувала проти них водомети і сльозогінний газ.

У Антак'ї в районі Армутлу проходила акція в пам'ять про двох загиблих в результаті безладів місцевих жителів. На неї прийшли кілька сотень людей. Поліцейські намагалися вигнати з вулиць протестуючих, але населення продовжувало мітингувати . В Анкарі дві групи маніфестантів зібралися на проспекті Дикмен та проспекті Кеннеді, який виходить до посольства США . Поліція ще вдень підтягла сюди автобуси із співробітниками спецназу і водомети. Періодично невеликі групи маніфестантів з'являються в провулках, звідки їх активно витісняє поліція. Також акції пам'яті загиблих у заворушеннях пройшли в Антальї , Ескішехірі і Газіантепі, але в цих містах втручання поліції не було потрібно.[37]

20 липня поліція в Стамбулі розігнала натовп з площі Таксим за допомогою водометів. Раніше на проспекті Істікляль водометами витіснили натовп демонстрантів, які планували пройти до парку Гезі. Вони скандували гасло «Це тільки початок, боротьба триває». Зібратися в парку на форум закликали своїх прихильників активісти громадських організацій. Поліцейські оточили Гезі і перекрили вихід з Істікляль, а після декількох закликів розійтися застосували водомети.

22 липня регіональний адміністративний суд Стамбула задовольнив апеляцію міністерства культури і туризму Туреччини, дозволивши вирубку дерев у парку Гезі для будівництва торгового центру, повідомляють турецькі ЗМІ. Коли саме було прийнято рішення суду, не повідомляється. Таким чином, було скасовано рішення шостого адміністративного суду Стамбула, який розглядав цю справу двічі[38].

3 серпня поліція Стамбула посилила заходи безпеки на площі Таксим у зв'язку з очікуваною масовою акцією протесту. Автомобільний рух навколо парку Гезі і через площу не блокується, але на тротуарах чергують правоохоронці в цивільному, а на вихідному до Таксимо пішохідному проспекті — машина з водометом і спецназівці . Такі заходи пов'язані з тим, що напередодні в соцмережах був поширений заклик зібрати на площі до мільйона людей.

Незважаючи на це, групи молодих людей вирішили пройти через оточення . Службам безпеки довелося застосувати жорсткі заходи. Поліція Стамбула розігнала демонстрацію опозиції водометами та сльозогінним газом. У антиурядовому мітингу брали участь сотні людей . Вони намагалися пройти на площу Таксим, але правоохоронці їх не пустили. Противники партії влади і прем'єра Тайіпа Ердогана і раніше вимагають його відходу і розпуску турецького кабміну.[39]

Фото[ред. | ред. код]

Наслідки[ред. | ред. код]

Міжнародна реакція[ред. | ред. код]

  • Європейський Союз Європейська комісія зробила заяву щодо подій: «Ми засуджуємо будь-яке надмірне та непропорційне застосування сили».
  • Flag of the United Nations.svg|border ООН висловила стурбованість щодо надмірного застосування сили співробітниками правоохоронних органів відносно протестуючих в Туреччині.[40]
  • Велика Британія Міністерство закордонних справ Великої Британії засудило безладне використання сльозогінного газу, додавши «Ми заохочуємо турецьку владу поважати права на мирний протест і свободу зібрань, які є фундаментальними правами людини в будь-якому демократичному суспільстві».
  • Ірак Прем'єр-міністр Іраку Нурі аль-Малікі підтвердив на своєму сайті, що його уряд турбується про безпеку, пов'язану з ситуацією: «Ми вважаємо, що вдаючись до насильства, це розширить коло [насильства] … у регіоні, ми закликаємо до стриманості».
  • США Державний департамент США висловив занепокоєння: «Ми віримо, що довготривала турецька стабільність, безпека та справедливість найкраще гарантовані за умови відстоювання фундаментальних свобод вираження, зборів та об'єднання, що, здається, ці люди зараз і роблять».
  • Нідерланди Міністр закордонних справ Нідерландів 3 червня висловив жаль, що проти протестувальників було застосовано надмірну силу, і висловив підтримку деяким занепокоєнням демонстрантів щодо свободи слова і медіа.
  • Сирія Сирійський інформаційний міністр Омран Зоубі розкритикував способи боротьби прем'єр-міністра Тайіпа Ердогана з масовими протестами в Туреччині.[41]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Стамбул, Анкара, Ізмір, Бурса, Самсун, Едірне, Кайсері, Испарта, Адана, Сівас, Ескішехір, Анталья, Діярбакир, Гіресун і інші головні міста держави. Від 81 до 90 міст по всій Туреччині та десятки міст з турецькою діаспорою.
  2. Зокрема: зелені, ліберали, мусульмани-антикапіталісти, ЛГБТ-активісти, курди, ліваки, анархісти, комуністи, секуляристи, націоналісти, інженери та архітектори, футбольні фанати стамбульських клубів, аноніми, хакери-марксисти
  3. Türkiye İnsan Hakları Vakfı: ‘Gezi Parkı gözaltı sayısı 3 bin 773, tutuklu sayısı 125′. Dag Medya. 2 August 2013. Процитовано 2 August 2013. 
  4. 2.5 million people attended Gezi protests across Turkey: Interior Ministry. Hürriyet Daily News. 23 June 2013. Процитовано 24 June 2013. 
  5. 2.5 milyon insan 79 ilde sokağa indi. Milliyet. 23 June 2013. Процитовано 23 June 2013. 
  6. A Graphic History of the Gezi Resistance. Bianet. 10 June 2013. Процитовано 10 June 2013. 
  7. Gül understands it while Erdoğan doesn't. Radikal. 4 June 2013. Процитовано 4 June 2013. 
  8. Devrimci Müslümanlar'da "marjinal" oldu! - Aktif en az 3,545,000 kişi. Yurt. 20 September 2013. Процитовано 6 October 2013. 
  9. Hurriyet Daily News, 10 June 2013, Turkish police admits suicides, denies link to Gezi Park protests
  10. Protests 'no Turkish Spring', says PM Erdogan. 3 June 2013. Процитовано 3 June 2013. 
  11. Policeman dies after falling off bridge during protests in southern Turkey. 6 June 2013. Процитовано 6 June 2013. 
  12. Polisin Biber Gazı Bir Can Daha Aldı. 6 June 2013. Процитовано 6 June 2013. 
  13. Ali İsmail Korkmaz Hayatını Kaybetti. 10 July 2013. Процитовано 10 July 2013. 
  14. Помилка цитування: Неправильний виклик <ref>: для виносок Ahmet Atakan не вказаний текст
  15. http://www.ulusalkanal.com.tr/gundem/polisin-biber-gazi-bir-can-daha-aldi-h15100.html
  16. http://www.hurriyet.com.tr/avrupa/24818082.asp
  17. http://www.hurriyet.com.tr/gundem/24826500.asp
  18. а б Göstericilerin Sağlık Durumları (Demonstrators' Health Conditions) as of 15.07.2013 18:00. TTB (Turkish Medical Association). 15 липня 2013. Процитовано 28 липня 2013. 
  19. 2.5 milyon insan 79 ilde sokağa indi. Milliyet. 23 червня 2013. Процитовано 23 червня 2013. 
  20. Turkish protests: it started with a tree. Globalnews.ca. Процитовано 25 червня 2013. 
  21. «Charges Against Journalists Dim the Democratic Glow in Turkey». New York Times
  22. «Alcohol in Turkey: Not so good for you». The Economist
  23. «Turkish law will make legal abortion impossible, say campaigners». The Guardian
  24. «In Erdogan's Turkey, Censorship Finds Fertile Ground». Al-Monitor
  25. «Erdogan Visit to Berlin Betrays Tensions». Spiegel Online
  26. World Press Freedom Index 2013, Reporters Without Borders
  27. New York Times, 31 May 2013, Police Attack Protesters in Istanbul's Taksim Square
  28. 'Who are the two drunks,' Turkish politicians ask after PM's remarks. Hürriyet Daily News. 28 May 2013. 
  29. Protesters defiant as Turkey unrest goes into third day
  30. За два дні протестів в Туреччині постраждало понад 3 тисячі чоловік — lenta.ru
  31. Erdogan lässt Twitter-Aktivisten verhaften. Die Welt. 2013-06-05. Процитовано 2013-06-05. 
  32. Кривава революція в Туреччині не зламає Ердогана: скандальний парк забудують — ТСН
  33. Ердоган повернувся: противники революції готові вмерти за прем'єра та хочуть «розтрощити Таксим» — ТСН
  34. У Туреччині поліція «травить» демонстрантів газом і зриває з них протигази — ТСН
  35. http://worldnews.nbcnews.com/_news/2013/07/06/19323530-turkish-police-fire-tear-gas-to-disperse-istanbul-protests
  36. http://www.presstv.ir/detail/2013/07/08/312757/istanbul-witnesses-protest-festival/
  37. Турецкие улицы бурлят: манифестанты не хотят расходиться
  38. Турция: суд разрешил властям вырубить парк Гези в Стамбуле
  39. Таксим взяли под охрану спецназовцы с водометом
  40. Turkey protests: Erdogan rejects EU criticism. BBC. 7 червня 2013. Процитовано 11 червня 2013. 
  41. Kais, Roi (1 червня 2013). Syria criticizes Erdogan: Detached, wild. Ynet News. Процитовано 1 червня 2013. 

Посилання[ред. | ред. код]