Пік Берніна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Піц Берніна
Вид на Піц Берніна; праворуч — гребінь Б'янкограт (Biancograt).
Вид на Піц Берніна; праворуч — гребінь Б'янкограт (Biancograt).

46°22′56″ пн. ш. 9°54′29″ сх. д. / 46.38238888891677192° пн. ш. 9.90811111113887755° сх. д. / 46.38238888891677192; 9.90811111113887755Координати: 46°22′56″ пн. ш. 9°54′29″ сх. д. / 46.38238888891677192° пн. ш. 9.90811111113887755° сх. д. / 46.38238888891677192; 9.90811111113887755
Країна Швейцарія Швейцарія
Регіон Граубюнден
Система Альпи
Тип гора
матеріал Діорит
Висота 4049[1] м
Висота відносна 2234 м
Ізоляція 138 км
Перше сходження 13.09.1850 р., Й. Коац, Й. Р. Чамер і Л. Р. Чамер
Ідентифікатори і посилання
SummitPost 150264
Peakbagger.com 10081
Peakware 30
GeoNames 2661545
Піц Берніна. Карта розташування: Швейцарія
Піц Берніна
Піц Берніна
Піц Берніна (Швейцарія)
Пік Берніна у Вікісховищі?

Берніна або Піц Берніна (рет. Piz Bernina) — гора в Ретійських Альпах (Східних Альпах), недалеко от Санкт-Моріца, кантон Граубюнден, Швейцарія.

Її висота — 4048,6 м н.р.м. Берніна є найвищою вершиною Східних Альп і гірської групи Берніна, а також кантону Граубюнден. Це найбільш східна гора висотою понад 4000 м в Альпах і одна з п'яти найбільш відомих вершин.

Назву горі було дано в 1850 р. Йоханом Коацем (нім. Johann Coaz) за назвою перевалу Берніна.

Географія[ред. | ред. код]

Піц Берніна і льодовик Мортерач

Піц Берніна — одна з ізольованих вершин-четиритисячників в Альпах. Це найвища точка групи вершин, які трохи не досягають по висоті 4000 м н.р.м. і є частиною головного вододілу між Швейцарією і Італією (таких як Піц Скерський, Піц Цупо і Піц Палю). Єдина вершина вище 4000 м — Ла Спедла («Плече») — знаходиться південніше гори Піц Берніна, і також є найвищою точкою на італійському боці масиву.

Піц Берніна розділяє дві льодовикові долини — льодовика Чиєрва на заході і льодовика Мортерач на сході. Сток вод з обох цих сторін гори здійснюється в басейн річки Інн. З півдня Піц Берніна розділяє басейни річок Дунай (Чорне море) і По (Адріатичне море). Вершина Піц Берніна є найвищою точкою басейну річки Дунай.

Геологія[ред. | ред. код]

Піц Берніна складений з діоритів і габбро. Гірський масив Берніна також складений з гранітів (Піц Корвач, Піц Палю)[2].

Альпінізм[ред. | ред. код]

Піц Берніна із заходу
Вид з соснового і модринового лісу на льодовик Мортерач

Перше сходження на Піц Берніна було здійснено 13 вересня 1850 р. 28-річним топографом з Куру Йоханом Коацем з помічниками — братами Йоном і Лоренцем Чамерами по східному гребеню.

13 вересня 1850 року, о 6-й годині ранку, вони вийшли з хижі Берніна (2 050 метрів н.р.м.), взявши з собою вимірювальне спорядження. Вони траверсували «Лабіринт» (зону тріщин на льодовику Мортерач) і попрямували до перевалу Фуоркла Краст Агюцца (Fuorcla Crast'Agüzza), сідловини між вершинами Краст' Агюцца і піком Берніна. Вони досягли вершини біля 6-ої години вечора[3].

У 1866 р. Френсіс Фокс Таккет і Ф. А. Браун з провідниками Крістіаном Алмере і Ф. Андерметтеном здійснили сходження південним гребенем, що йде від вершини Ла Спедла. Вони почали підйом опівночі від хатини Альпе Фоппа (Alpe Foppa) на італійській стороні, досягли вершини об 11-й годині ранку, і спустилися в Понтерзіну всього кількома годинами пізніше.

Першу спробу сходження північним гребенем Бьянкограт (Biancograt) було зроблено 12 серпня 1876 р. Х. Кордьє і Т. Мідлмо з провідниками Й. Яуном і К. Маурером. Вони успішно досягли вершини гребеня, Піц Альв, але коли вони побачили прірву, яка лежить між ними і вершиною Піц Берніна, вони вирішили, що їх досвіду недостатньо для проходження такого складного маршруту. Вони повернулися назад по гребеню Бьянкограт. Кордьє надалі заявляв, що прірва була «абсолютно непрохідною»[3].

Рівне двома роками пізніше Пауль Гюссфельдт (нім. Paul Güssfeldt) з провідниками Х. Грассом і Й. Гроссом, зійшли на вершину по Бьянкограт і здійснили перше повне проходження цього маршруту. Перше зимове сходження було здійснено 15 березня 1929 р. К. Колмусом з провідниками К. Грассом і У. Грассом. Щоб виграти парі на суму 200 CHF, Герман Буль піднявся на вершину Піц Берніна від хатини Боваль за 6 год; потім він спустився північним гребенем лише за 15 хв, встановивши рекорд[3].

Загибли на піку Берніна[ред. | ред. код]

  • 1970: Ролло Девідсон (нім. Rollo Davidson)

Туризм[ред. | ред. код]

Піц Берніна і Берніна Експрес

Піц Берніна є найвищою горою Енгадину і розташований недалеко від курортів Санкт-Моріц і Понтрезіна. За допомогою канатних доріг на Дьяволеццє, піках Корвач і Наїр, гору можна спостерігати з різних боків. Потяг «Берніна Експрес» («Bernina Express») з'єднує Санкт-Моріц з південної долиною Вальпоск'яво через перевал Берніна.

Див. також[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Collomb Robin. Bernina Alps. — Goring: West Col Productions, 1988. — 254 з.

Ресурси Інтернету[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Peakbagger.com
  2. Bundesamt für Wasser und Geologie. Geologic map of Switzerland. 1:500 000. CH-3003 Bern-Ittigen. isbn 3-906723-39-9
  3. а б в Helmut Dumler, Willi P. Burkhardt. Les 4000 des Alpes. — isbn 2-7003-1305-4

Панорама[ред. | ред. код]

Панорама з Дьяволєци. З ліва направо: Піц Палю, Беллавіста, Краст Агюцца (маленька скельна вершина в центрі), Піц Берніна і Піц Мортерач