Модрина

Модрина
Модрина європейська (Larix decidua) — типовий вид
Біологічна класифікація
Царство:	Рослини (Plantae)
Клада:	Судинні рослини (Tracheophyta)
Клада:	Голонасінні (Gymnosperms)
Відділ:	Хвойні (Pinophyta)
Клас:	Хвойні (Pinopsida)
Порядок:	Соснові (Pinales)
Родина:	Соснові (Pinaceae)
Підродина:	Laricoideae
Рід:	Модрина (Larix) Mill.
Види
дивитись текст
Вікісховище: Larix

Модри́на (Larix) — рід дерев родини соснових (Pinaceae). Дерева в основному заввишки 15–45 м, мають відкриту крону і вузькі гілки. Мале голчасте листя навесні яскраво-зелене, згодом стає блідо-зеленим і восени стає яскраво-жовто-оранжевим, зрештою опадає.

Етимологія

Модрина — очевидно, запозичення з польської мови; пол. modrzeń, як і чеськ. modřin, виводиться від modry (чеськ. modrý) — «блакитний» (деревина модрини буває іноді синювата). лат. Larix походить від дав.-гр. λάριξ.

Опис

Стовбур вкритий товстою, глибоко-борозенчастою, коричнево-бурою корою.

Хвоя (1–5 см завдовжки і до 1 см завширшки) світло-зелена, м'яка, тримається протягом одного вегетаційного періоду.

Рослина однодомна. Чоловічі шишечки жовті, округлі або овальні (5–10 мм завдовжки), розміщені по всій кроні. Жіночі шишечки червонуваті, рідше рожеві або білуваті (до 10 см завдовжки). Насіння крилате.

Поширення

Модрина зустрічається в північних приполярних низовинах на Алясці, в Канаді і Росії, і на середніх і великих висотах в горах від півдня до півночі США, в Альпах Європи, Монголії, північному Китаї, Північній Кореї і в Японії.

Модрина європейська в Україні поширена в західних Карпатах. Солевитривала, морозостійка, швидкоросла, світлолюбна рослина. Запилюється у квітні.

Використання

Культивують у парках і лісництвах.

Деревина з модрини в основному використовується як будівельна та меблева деревина. Економічний інтерес становлять, головним чином, європейська модрина (Larix decidua), сибірська модрина (Larix sibirica) в Євразії, а в Північній Америці — східноамериканська (Larix laricina) й західноамериканська модрини (Larix occidentalis). Регіональне значення мають інші види, напр., японська модрина (Larix kaempferi) частково культивується в Європі й утворено гібрид від європейської та японської модрин. Деревина модрини є водонепроникною, найважчою й найміцнішою серед європейських хвойних, за винятком хіба що тиса, який рідко використовується. Оскільки деревні гранули — це промислові відходи, то деревина модрини також доступна у вигляді змішаних гранул.

Рекорди

Найстарішим деревом серед модрин вважають дерево виду Larix lyallii, зразок BAL091, зібраний поблизу Бейкер-Лейк, штат Монтана. Час життя 987—1997 роки, отже тривалість життя — 1011 років. Найвище відоме дерево роду Модрина належить виду Larix occidentalis, воно росте близько Грін-Крік в англ. Umatilla National Forest, штат Орегон. Висота 58,5 м діаметр на рівні грудей 138 см (Van Pelt 2000). За об'ємом найбільше дерево (теж Larix occidentalis) росте поблизу англ. Seeley Lake, штат Монтана — 83 м³. Є історичні звіти про дерева до 65 м у висоту і 250 см дрг.

Види

Рід містить 10 видів:

• Модрина європейська — Larix decidua Mill.
  • Модрина польська — Larix decidua subsp. polonica (Racib.) Domin
• Модрина сибірська — Larix sibirica Ledeb.
• Модрина японська — Larix kaempferi
• Larix gmelinii (syn. L. dahurica, L. olgensis)
• Larix griffithii (syn. L. griffithiana)
  • Larix griffithii var. griffithii (syn. Larix kongboensis)
• Larix mastersiana
• Larix potaninii
  • Larix potaninii var. himalaica (syn. Larix himalaica)
• Модрина американська (Larix laricina)
• Larix lyallii
• Larix occidentalis

• 

  Модрина сибірська.

• 

  Чоловічі (вище) і жіночі (внизу праворуч) шишки Японської модрини навесні.

• 

  Модрина європейська: листя і шишки.

• 

  Японська модрина: листя і кора.

• 

  Молоді шишки

Посилання

• Культивування модрини у лісових насадженнях Західного Полісся : практичні рекомендації / С. О. Белеля, Ю. М. Дебринюк. — Львів : Камула, 2016. — 63 с.: iл. — ISBN 978-966-433-127-9
• Gernandt, D. S. & Liston, A. (1999). Internal transcribed spacer region evolution in Larix and Pseudotsuga (Pinaceae). American Journal of Botany (Botanical Society of America) 86 (5): 711–723. JSTOR 2656581. doi:10.2307/2656581. Архів оригіналу за 27 вересня 2009. Процитовано 6 квітня 2014. 
• Gros-Louis, M.-C., Bousquet, J., Pâques, L. E., & Isabel, N. (2005). Species-diagnostic markers in Larix spp. based on RAPDs and nuclear, cpDNA, and mtDNA gene sequences, and their phylogenetic implications. Tree Genetics & Genomes 1 (2): 50-63. Abstract.^{[недоступне посилання]}
• Rushforth, Keith (1986) [1980]. Bäume [Pocket Guide to Trees] (German) (вид. 2nd). Bern: Hallwag AG. ISBN 3-444-70130-6. 
• Semerikov, V. L., & Lascoux, M. (1999). Genetic relationship among Eurasian and American Larix species based on allozymes. Heredity 83: 62-70.
• Wei, X.-X., & Wang, X.-Q. (2003). Phylogenetic split of Larix: evidence from paternally inherited cpDNA trnT-trnF region. Plant Systematics and Evolution 239: 67–77. doi:10.1007/s00606-002-0264-3. ^{[недоступне посилання]}
• Wei, X.-X., & Wang, X.-Q. (2004). Recolonization and radiation in Larix (Pinaceae): evidence from nuclear ribosomal DNA paralogues. Molecular Ecology 13 (10): 3115–3123. PMID 15367124. doi:10.1111/j.1365-294X.2004.02299.x. 
• Earle, Christopher J., ред. (2011). Larix (larch) description. The Gymnosperm Database. 
• Givnish, Thomas J. (2002). Adaptive significance of evergreen vs. deciduous leaves: solving the triple paradox. Silva Fennica 36 (3): 703–743. Архів оригіналу за 3 березня 2016. Процитовано 6 квітня 2014. «The larch paradox—Finally, let us turn to one last, enduring ecological paradox: the deciduous habit of larches (Larix) at high latitudes in nutrient-poor peatlands in the northern hemisphere, where evergreen plants are expected to dominate and often do.»  Quote from p. 729.
• Phillips, D. H., & Burdekin, D. A. (1992). Diseases of Forest and Ornamental Trees. Macmillan ISBN 0-333-49493-8.
• Eichhorn, Markus (August 2011). The Larch. Test Tube. Brady Haran for the University of Nottingham. Архів оригіналу за 9 вересня 2011. Процитовано 6 квітня 2014. 
• International Union for Conservation of Nature and Natural Resources [Архівовано 23 січня 2008 у Wayback Machine.]
• The Gymnosperm Database [Архівовано 8 червня 2011 у Wayback Machine.]