Редька дика
| Дика редька | ||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||
| Raphanus raphanistrum L., 1753 | ||||||||||||||||||
|
| ||||||||||||||||||
|
Дика редька (Raphanus raphanistrum) — вид квіткових рослин родини капустяних (Brassicaceae).
Зміст
Назва[ред. | ред. код]
Наукова назва — рафанус рафаніструм (Raphanus raphanistrum) походить від грецьких слів: «ra» — «легко» і «phaino» — «рости», тобто «легкоростуче» (букв.: «Легкоростуче легкоростучевидне»).[1]
Будова[ред. | ред. код]
Це однорічна або дворічна рослина з чотирьох-пелюстковими квітками 15-20 мм в діаметрі, білого або рожевого кольору, рідше жовтого, часто зі зміною кольору в межах одної пелюстки. Вона квітне від березня до серпня. Рослина має єдине потовщене коріння, що нагадує коріння культурної редиски.
Життєвий цикл[ред. | ред. код]
Одна рослина редьки дає 12-13 тис зернят.
Поширення та середовище існування[ред. | ред. код]
Походить з Азії та Середземномор'я та був інтродукований до інших районів світу, таких як Австралія. Ця рослина швидко росте та часто зустрічається уздовж доріг. Зустрічається по всій території України як бур'ян ланів, садів.
Практичне використання[ред. | ред. код]
Дика редька містить в насінні до 35 % олії тепло-гірчичного присмаку[1](с.57).
У молодому листі міститься вітамін C, білкові речовини, глюкозиди, 1-2% азотистих речовин.
Саме з редьки дикої в давнину вивели сорти культурної редьки, з якої уже в Стародавньому Єгипті готували салати. Зображення редьки знаходять на стінах пірамід. В Японії варену редьку подавали до столу разом з рибними стравами замість солі. Ранньої весни, коли бракує вітамінів, до столу йде молоде листя, з яких готують зелені юшки, щі, окрошку, холодний борщ, салати. Для їжі краще брати молоді розеткові листки рослин, на яких ще немає паростків стебел. Ретельно вимиті листки ріжуть невеликими шматками й складають до глибокої тарілки. Додають білки крутих яєць, нарізані смужками. Жовтки солять і розтирають, змішують зі сметаною, цукром, оцтом та олією. Всю масу збивають і заливають листя редьки, посипаючи згори дрібно посіченим зіллям цибулі, петрушки, кропу.
Салат з листків редьки збуджує апетит, сприяє виділенню шлункового соку. У народній медицині такий салат з гірчичною олією використовували під час застуди та як сечогінний засіб.[2]
В Китаї спалюють олію дикої і культурної редьки для отримання сажі, з якої роблять відому китайсьтку туш[1](с.57).
Галерея[ред. | ред. код]
Квіти
Листя
Зарості редьки
.jpg)
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в (рос.) Верзилин Николай Михайлович По следам Робинзона. Сады и парки мира. — Л.: Детская литература., 1964. — 576с.
- ↑ М. Л. Рева, Н. Н. Рева Дикі їстівні рослини України / Київ, Наукова думка, 1976—168 с. — С.35
Див. також[ред. | ред. код]
Література[ред. код]
- В. И. Чопик, Л. Г. Дудченко, А. Н. Краснова. Дикорастущие полезные растения Украины. Справочник. — Київ: Наукова думка, 1983. — 400 с. (рос.)
Посилання[ред. | ред. код]
- Редька дика (Raphanus raphanistrum L.) //Аграрна енциклопедія
- Редька дика. RAPHANUS RAHPANISTRUM L.
