Рибак Натан Самійлович

Натан Самійлович Рибак
Народився	21 грудня 1912 (3 січня 1913)(1913-01-03) Іванівка
Помер	11 вересня 1978(1978-09-11) (65 років) Київ ·дорожньо-транспортна пригода
Поховання	Байкове кладовище :
Країна	УНР  СРСР
Діяльність	письменник
Мова творів	українська і російська
Роки активності	1930-1978
Жанр	історичний роман
Magnum opus	«Переяславська рада»
Членство	СП СРСР
Партія	КПРС
Нагороди
Рибак Натан Самійлович у Вікісховищі

Ната́н Самі́йлович Риба́к (*21 грудня 1912 (3 січня 1913)(19130103), Іванівка —† 11 вересня 1978, Київ) — український радянський письменник єврейського походження.

Життєпис

Народився в родині панського управителя.

Рятуючись від єврейських погромів у Іванівці, родина 1921 року ненадовго переїхала до Петроострова. Звідти родина виїхала вже на постійне мешкання в містечко Шепетівка.

У Шепетівці минають дитячі та юнацькі роки Натана Рибака. Тут він навчавсь у школі, а закінчивши її — у фабрично-заводському технікумі. Завершивши навчання, працював робітником на місцевому цукровому заводі.

Перший нарис опублікував у місцевій газеті.

У 1930 році в київській газеті «Пролетарська правда» надруковано перше оповідання молодого письменника. Це була новела «Дорогами змагань».

Невдовзі він вступив до Київського хіміко-технологічного інституту, але навчаючись, зробив вибір між промисловістю та літературою на користь другої.

Потрапив 1941 року в евакуацію разом зі Спілкою письменників в Уфу.

Вступив до лав чинної армії 1943 року.

Працював військовим кореспондентом.

У 1950 році отримав Сталінську премію за роман «Переяславська Рада».

Мешкав у будинку письменників Роліт, де йому встановлено пам'ятну дошку.

Похований на Байковому цвинтарі.

Надгробок Натана Рибака на Байковому кладовищі в Києві.

В журналі «Перець» № 1 за 1973р розміщено дружній шарж А. Арутюнянца з нагоди 60-ліття Н Рибака.

Творчість

Видав кілька збірок поезій:

• «Країна роботи» (1932),
• «Похід колон» (1933),
• «Робочий день» (1934), але спеціалізувався головно на прозі, видавши кілька збірок героїко-революційних оповідань і новел:
• «Дорогами змагань» (1931, перша збірка),
• «Історія одного кулемета» (1933),
• «Мужність» (1934),
• «Останній маршал» (1935), потім перейшов до жанру великої прози.

Найвідоміші його історичні романи («Дніпро», 1939; «Зброя з нами»; «Переяславська Рада», 1948–1953 й ін.) та твори історично-біографічного жанру (збірка «Історичні новелі», 1938; роман «Помилка Оноре де Бальзака», 1940).

Темам сучасності присвячено романи «Час сподівань і звершень» (1960) і «Солдати без мундирів» (1966).

Негативно позначилось на Рибаковій творчості (особливо на такій політично актуальній, як «Переяславська Рада») соціальне замовлення й припасованість до соціалістично-реалістичної методи.

Повне видання: «Твори в 5 томах» (1964).

Вшанування

• пам'ятна дошка на будинку письменників Роліт;
• Вулиця Натана Рибака
• Бібліотека імені Натана Рибака для юнацтва (Київ)

Посилання

• Натан Самійлович Рибак^{[недоступне посилання з квітня 2019]}
• Натан Самійлович Рибак

Джерела

• Шпиталь А. Г. Рибак Натан Самійлович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 9 : Прил — С. — С. 193. — 944 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1290-5.
• Віктор Жадько. Некрополь на Байковій горі. — К., 2008. — С. 267.
• Віктор Жадько. У пам'яті Києва. — К., 2007. — С. 355.
• Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995.