Ричагів

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
село Ричагів
Країна Україна Україна
Область Львівська область
Район/міськрада Миколаївський район (Львівська область) Миколаївський район
Рада/громада Гонятичівська сільська рада
Код КОАТУУ 4623082407
Облікова картка с. Ричагів 
Основні дані
Засноване 1615
Населення 537
Площа 1,06 км²
Густота населення 506,6 осіб/км²
Поштовий індекс 81623[1]
Телефонний код +380 3241
Географічні дані
Географічні координати 49°33′22″ пн. ш. 23°51′30″ сх. д. / 49.55611° пн. ш. 23.85833° сх. д. / 49.55611; 23.85833Координати: 49°33′22″ пн. ш. 23°51′30″ сх. д. / 49.55611° пн. ш. 23.85833° сх. д. / 49.55611; 23.85833
Середня висота
над рівнем моря
289 м
Місцева влада
Адреса ради 81630, Львівська обл., Миколаївський р-н, с. Гонятичі, тел. 6-16-25
Карта
Ричагів is located in Україна
Ричагів
Ричагів
Ричагів is located in Львівська область
Ричагів
Ричагів

Ричагі́в — село в Україні, в Миколаївському районі Львівської області. Населення становить 537 осіб. Орган місцевого самоврядування — Гонятичівська сільська рада.

Географія[ред.ред. код]

Село розташоване у північно-західній частині Миколаївського району, за 10 кілометрів від райцентру. Через Ричагів проходять дороги Комарно — Дроговиж та Щирець — Вербіж.

Назва[ред.ред. код]

У документах XVII–XVIII сторіч поселення відоме під назвою «Ричивол». Перша її частина походить від слова «ректи» («промовляти», «говорити»), а друга — від слова «віл». Адже на місці поселення, на найвищому місці давньої дороги Комарно — Дроговиж, колись стояла корчма. Біля неї зупинялися на відпочинок купці й залишали тут на відпочинок своїх змучених волів. На думку місцевих дослідників, це місце було відомим за ревом волів, від якого пішла назва «Ричивол». З часом вона трансформувалася у «Ричагів».

Історія[ред.ред. код]

Одна з найдавніших згадок про село датується 1463 роком. А вже наступного 1464-го король Казимир Ягеллончик надав поселенню магдебурзьке право. Втім Ричагову вдалося його втримати зовсім недовго — орендарі поселення поступово скорочували права міщан.

Захист своїх прав[ред.ред. код]

У 1560-х роках власник Ричагова М. Тарло добився у короля Сигізмунда Августа дозвіл на збільшення панщини для ричагівських селян у два рази. Мешканці поселення не погодились її відробляти й поскаржились королю. У відповідь Сигізмунд Август 1569-го року заборонив Тарлу порушувати привілеї села[2]. А ще через десять років селяни добилися від королівської канцелярії навіть письмового підтвердження власних привілеїв.

Під владою Средзінського[ред.ред. код]

У 1620 році після татарських нападів більшість селянських земель приєднано до фільварку, тобто панського господарства. У 1622 році орендарем і фактичним власником села став поміщик В. Средзінський. Він змусив ричагівців відробляти понаднормову панщину й утримував свою владу силою. 1625 року обурені селяни дали опір гайдукам, однак Средзінський зі своїм найманим озброєним загоном легко здолав ричагівців, після чого дозволив своїм гайдукам грабували майно й творити безчинства у селі.

Нові поміщики — нові невдоволення[ред.ред. код]

У 1627 році король за 11 тисяч злотих продав села Ричагів, Велику та Малу Горожанни поміщикам Лагодівським, вихідцям із села Лагодів на Перемишлянщині. Але й вони не зарекомендували себе позитивно й за кілька років селяни знову бунтували. 1660 роком датується перша згадка про сільську церкву Успіння Пресвятої Богородиці, 1755 року вона отримала привілей від дідича Юзефа Бєльського. Водночас невдоволення панами серед ричагівців продовжувались до середини XIX сторіччя. Так навесні 1846 року ричагівські селяни відмовлялися виконувати повинності. А 1867-го місцева громада разом з колодрубівською послали до Відня скаргу на «шкільний закон», за яким викладання у школах велося польською, а не русинською мовою. Селяни вимагали скасувати цей нормативно-правовий акт.

Після скасування панщини[ред.ред. код]

За переписом 1880 року в Ричагові проживало 506 осіб у 81 хаті. За селом також був закріплений і поміщицький двір-фільварок Панки. Згідно з переписом 1921 року населення села налічувало 530 осіб, 11 осіб фільварка, будинків у селі було 112[3]. У 1926 році в селі засновано читальню. А за переписом 1927 року в Ричагові зросла кількість населення й хат (порівняно з 1880 роком) — 104 двори. За селом було закріплено 400 гектарів землі. У часи Другої світової війни на примусових роботах у Німеччині побували шестеро ричагівців. Влітку 1944 року до села ввійшли підрозділи радянських військ. Відтак на фронт одразу мобілізували 40 селян. У 1973 році до Ричагова підведено газопровід. А з 1975 року ричагівських школярів стали зачисляти до середньої школи в Новосілках-Опарських.

Пам'ятки[ред.ред. код]

С. Ричагів.JPG

Найдавніший відомий на цьому місці храм споруджений 1660 року. У 1755 році дідич Юзеф Бєльський дарує йому привілеї. Сучасний дерев'яний храм Втечі до Єгипту Пресвятої Богородиці був збудований у XVIII сторіччі, але пережив суттєву реставрацію, відтак датується 1872 роком. Втеченський храм має три бані й два входи — із заходу й півдня. До північної стіни вівтаря прибудована ризниця. Стіни нижнього ярусу церкви оформлені дерев'яними пілястрами, які зверху мають кронштейни — вони підтримують піддашшя. Поруч розташована дзвіниця, а також капличка. Храм належить до стрийської єпархії УГКЦ. Висота над рівнем моря — 284.0 м.





Посилання[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Довідник поштових індексів України. Львівська область. Миколаївський район
  2. Słownik geograficzny Królestwa Polskiego
  3. Skorowidz miejscowości Rzeczypospolitej Polskiej. Tom XIII. Województwo Lwowskie. Główny urząd statystyczny


Україна Це незавершена стаття з географії України.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.