Дроговиж

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
село Дроговиж
Країна Україна Україна
Область Львівська область
Район/міськрада Миколаївський район (Львівська область) Миколаївський район
Рада/громада Дроговизька сільська рада
Код КОАТУУ 4623082001
Облікова картка с. Дроговиж 
Основні дані
Засноване 1356
Населення 2103
Площа 2,541 км²
Густота населення 827,63 осіб/км²
Поштовий індекс 81632[1]
Телефонний код +380 3241
Географічні дані
Географічні координати 49°31′18″ пн. ш. 23°56′40″ сх. д. / 49.52167° пн. ш. 23.94444° сх. д. / 49.52167; 23.94444Координати: 49°31′18″ пн. ш. 23°56′40″ сх. д. / 49.52167° пн. ш. 23.94444° сх. д. / 49.52167; 23.94444
Середня висота
над рівнем моря
271 м
Місцева влада
Адреса ради 81632, Львівська обл., Миколаївський р-н, с. Дроговиж, тел. 6-53-25
Карта
Дроговиж is located in Україна
Дроговиж
Дроговиж
Дроговиж is located in Львівська область
Дроговиж
Дроговиж

Дроговиж — село в Україні, в Миколаївському районі Львівської області. Населення становить 2103 осіб. Орган місцевого самоврядування — Дроговизька сільська рада. Біля села розташоване озеро Задорожнє, що є популярним місцем відпочинку.[2]

Назва[ред.ред. код]

Давня назва Дроговижа походить, напевне, від «дороги вижу», 3 валів городища, як і з замку Тарла добре видно дороги аж до Карпат.

Історія[ред.ред. код]

Історія села Дроговиж сягає своїми коріннями у сиву давнину. Підтвердженням цього є відкрите у 1975 році під час робіт Львівської археологічної експедиції Інституту суспільних наук палеолітичне поселення на території села . Комплексний аналіз матеріалів знайдених на території даного об'єкта відніс даний пункт до тимчасових мисливських таборів доби пізнього палеоліту .

Проте перші документальні відомості про село Дроговиж відносяться до другої половини XIV століття. В даний період у королівському селі Дроговиже був замок, який сторожив кордон Жидачівського князівства. Замок цей було закладено на краю Стружної гори, звідки було видно дністровські переправи і шляхи. З XIX століття вважалося, що назва замку Друга вежа дала назву і селу, що виникло біля його підніжжя — Дроговиже. Але це скоріше не зовсім так.

В грамоті короля Казімежа III від 17 червня 1356 року, якою було надане магдебурзьке право місту Львову, серед свідків — шляхтичів Руської землі на першому місці стоїть Волчок (Волчконе[3]) з Дроговижа гербу Корчак, який належав до впливового галицького боярства, що в ході війни 1349–1353 рр. зрадило Любарта Гедиміновича і перейшло на сторону польського короля Казімежа III.

Під час військових подій 1353, 1366 чи скоріше весною на початку літа 1377 року, Дроговиже було здобуте військом Любарта і зруйноване. Дроговиж, який до цього був, напевне, адміністративним центром і містом, (про що свідчать рештки городища на західному схилі Стружної гори поблизу Львівської дороги) занепав і на старому місці більше не відродився. Село з такою ж назвою виникло на нинішньому місці вже в часи Закліки Тарла (14651466 рр.) .

Десь близько 14651466 року Дроговиже як королівське село, стало центром однойменного староства, тобто було відроджено його адміністративний статус. Перші старости і державці дроговизькі були з родини Закліки Тарла: його син Анджей — підстолій львівський (14721508 рр.), другий син Станіслав — охмістр королеви (1508 по 1515-рр.). Павло Тарло, син Станіслава — львівський войський (15151553 рр.), Миколай Тарло, небіж (племінник) Павла — сандомирський хорунжий і королівський секретар, засновник міста Миколаєва (1553–1571 рр.), його дружина Ядвіга зі Жмігроду Тарлова, її зять Єжи Мнішек (1571 −1607 рр.).

Далі староством правили королівські підстарости. Найколоритнішою фігурою з них був Миколай Контський (1613–1622 рр.). З 1618 року староство вже не здавалось ні в оренду, ні в державлення. Старостами були познаньський воєвода Ян Остроруг (16181622 рр.), його син Миколай Остроруг — коронний підчаший, один з регіментарів польського війська, розбитого під Пилявцями у 1648 році (від козаків отримав прізвисько «латина» через її добре знання), (16221651 рр.), наступний — сини Миколай (†1659),[4] Анджей (16591665 рр.), гусарський полковник і роздільський дідич Міхал Ф. Жевуський (бл.1670 — 1687 рр.), його син — гетьман великий коронний Станіслав Матеуш (1687–1728 рр.), племінник гетьмана — подільський воєвода Міхал Юзеф Миколай Жевуський (1728–1769 рр.) та син гетьмана Вацлав Петро (1769–1772 рр.). (дивіться Жевуські)

Тарли жили постійно в Дроговижі; старости ж, будучи значними політичними діячами, лиш користалися доходами і бували тут дуже рідко, фактично довіряючи управління підстаростам. Серед них був служебник Остророгів Федір Чижинський — батько Степана Чижинського, московитського дипломата й культурного діяча.

Дроговизька чудотворна ікона Пресвятої Богородиці[ред.ред. код]

Ікону Дроговизької Матері Божої дослідники датують XVII–XVIII ст. Вона є однією з пам'яток західноукраїнського іконопису — «твір високого письма», як зазначено у парафіяльній книзі церкви в селі Дроговиж. Перші документальні відомості про ікону належать до 1834 року. Ікона була коронована, зодягнена в шати, однак, коли відбулося визначення її як чудотворної — невідомо. Так саме невідомо й те, коли ікону наділено відпустом. Він відбувається щороку на свято Успіння Пресвятої Богородиці. У 20042005 роках ікону відреставровано.

Біля храму є чудодійне джерело, де, за легендою, з'явилася ікона.

Відомі люди[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Довідник поштових індексів України. Львівська область. Миколаївський район
  2. На Львівщині у Ясниському кар'єрі купатися категорично заборонено, на озері Байкал — можна
  3. В. Пшик. Петро — перший жидачівський воєвода та його найближча родина / Жидачів // Галицька брама.— Львів, № 3-4 (51-52) за березень-квітень 1999.— 24 с.— С. 6-7.
  4. Ostrorogowie (01) (пол.)
  5. Стех Ярослав (Торонто). Піснею до серця, серцем до України // Вільне життя плюс. — 2016. — № 43 (15779) (3 черв.). — С. 5. (Славні земляки)

Джерела[ред.ред. код]