Щирець

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Щирець (смт))
Перейти до: навігація, пошук
смт Щирець
POL Szczerzec COA.svg
Герб Щирця
Вигляд на Щирець з Золотої Гори восени
Вигляд на Щирець з Золотої Гори восени
Країна Україна Україна
Область Львівська область
Район/міськрада Пустомитівський район
Рада Щирецька селищна рада
Код КОАТУУ: 4623655500
Основні дані
Засноване 1113
Перша згадка 1125
Магдебурзьке право 1397
Площа 2,49 км²
Населення 5733 (01.01.2011)[1]
Густота 2302,4 осіб/км²
Поштовий індекс 81160
Телефонний код +380 3230
Географічні координати 49°39′04″ пн. ш. 23°51′21″ сх. д. / 49.65111° пн. ш. 23.85583° сх. д. / 49.65111; 23.85583Координати: 49°39′04″ пн. ш. 23°51′21″ сх. д. / 49.65111° пн. ш. 23.85583° сх. д. / 49.65111; 23.85583
Водойма річка Щирка,
озера: Княжна, Безодня, Щирецьке, Заповідник, Горішнє, Кольонівське
Відстань
Найближча залізнична станція: Щирець-І (місто), Щирець-ІІ
До райцентру:
 - автошляхами: 12 км
До обл. центру:
 - залізницею: 24 км
 - автошляхами: 28 км
Селищна влада
Адреса 81160, Львівська область, Пустомитівський район, смт Щирець
Карта
Щирець is located in Україна
Щирець
Щирець
Щирець is located in Львівська область
Щирець
Щирець

Commons-logo.svg Щирець у Вікісховищі

Щире́ць — селище міського типу Пустомитівського району, Львівської області, розташоване на Опіллі над річкою Щиркою.

На території поселення існувала німецька колонія Розенберг[2].

Історія[ред.ред. код]

Про Щирець уперше згадується в літописі під 1113 роком (за іншими даними — 1125) як про руське поселення.

Стародавній Щирець містився на невисокому, пласкому пагорбі (тепер тут центральна площа Щирця). Місто зі всіх боків було оточене мурами, підступитись до яких було доволі важко: з західного боку пагорба протікав (і нині протікає) невеликий струмок, який впадав у інший, більший струмок (притока річки Щирки), що проходив з південного боку пагорба, а зі сходу була річка Щирка. Щоб утруднити доступ до стін, на струмках зводили греблі. Отже місто з трьох боків оточували водні перепони і болота. Лише з півночі не існувало таких перепон, тому там було вирито глибокий рів (тепер тут проходить дорога на сусіднє село Піски).

1241 — Щирець знищений монгольським військом.

1391 — Ян з Тарнова, воєвода сандомирський і староста руський[3], посприяв створенню в Щирці римо-католицької парафії.

1397 — польський король Владислав II Ягайло надав містові магдебурзьке право.

13 листопада 1509 року король Сигізмунд I Старий у Львові видав привілей, за яким Щирець повторно отримував магдебурзьке право та дотацію. Причиною цього було знищення міських привілеїв.[4]

У податковому реєстрі 1515 року в місті документується піп (отже, уже тоді була церква) і міський млин[5].

У 1516 році король знову видав привілей для міста, яке перед цим спалили татари: Щирець на 8 років звільнявся від данин і поборів.[4]

XVI—XVII ст. ст. — місто кілька разів руйнують татари.

В червні 1594 року король Cігізмунд ІІІ Ваза в Стокгольмі видав привілей, за яким війтівство в Щирці отримав Себастьян Собеський.[6]

1638 — місто постраждало від великої пожежі, про що згадано у Львівському літописі: «В тім же року 1638 весна було барзо сухая, не хотіл дощ падати… Радимно вшистко вигоріло, Яворув, Тишовці, Щирець міста погоріли…»[7]. Приблизно того ж часу місто вславилося виробництвом гіпсу та вапна.

У складі імперії Габсбурґів[ред.ред. код]

1772 — після першого поділу Польщі місто ввійшло до складу володінь Габсбурґів (того часу належало родині Потоцьких).

Станом на 1808 у колонії Розенберґ мешкали 54 протестанти[8].

XIX ст.— у Щирці діяли каменярня та фабрика гіпсу.

1873 — через Щирець прокладено «залізницю Ерцгерцога Альбрехта», яка з'єднала міста Львів і Стрий.

1888 — у Щирці створили першу в Галичині філію Руського педагогічного товариства (згодом т-во «Рідна школа»).

3 березня 1918 в місті відбулось «свято державності та миру» (віче на підтримку дій уряду Української Народної Республіки), в якому взяли участь близько 10 000 осіб[9].

Західноукраїнська Народна Республіка[ред.ред. код]

1 листопада 1918 в місті та повіті Щирець було встановлено владу ЗУНР. Того дня щирецький військовий комісар ЗУНР Василь Тибінка звітував, що 200 українських вояків перебрали владу в місті, 30 стрільців скеровані до Львова[10].

17 травня 1919 місто було захоплене польськими військами після удару груп полковника В.Сікорського та генерала В.Єнджеєвського по позиціях 7-ї Львівської бригади УГА[11].

ІІ Річ Посполита[ред.ред. код]

27 березня 1934 р. Щирець отримав статус міста[12]. Тоді в ньому проживало приблизно 1500 осіб.

Друга світова війна[ред.ред. код]

Важких втрат зазнав Щирець під час Другої світової війни. В ніч проти 27 червня 1941, напередодні вступу гітлерівських військ, під гуркіт трактора НКВД замордувало 26 мешканців Щирця та довколишніх сіл Лани, Хоросно, Піски, Гуменець, Красів, Добряни, Сердиця[13]. 7 липня 1941 знайдені тіла були перепоховані громадськістю на Горішньому кладовищі Щирця.

Під час німецької окупації майже все єврейське населення Щирця вивезене до табору смерті в Белжцю і там знищене.

Після війни[ред.ред. код]

За радянських часів Щирець деякий час (1939—1941, з 1944 до початку 1960-х рр.) був районним центром (згодом територію Щирецького району приєднали до Пустомитівського).

Оскільки селище розташоване відносно близько до Львова, воно вважається перспективним і тут активно розбудовують «приватний сектор».

Населення[ред.ред. код]

  • 4400 меш. (1984)
  • 5496 меш. (2001)

Склад населення в селищі за рідними мовами мешканців був таким:

Мова Число ос. Відсоток
українська 5 394 98,14
польська 56 1,02
російська 35 0,64
молдовська 5 0,09
білоруська 4 0,07
вірменська 1 0,02
інші мови 1 0,02

Економіка[ред.ред. код]

Виробництво будівельних матеріалів (гіпсовий завод).

Щирець на початку ХХ ст.

В смт Щирець є дві ЗОШ школи.

Пам'ятки архітектури[ред.ред. код]

Щирець відомий визначними архітектурними пам'ятками:

Відомі люди[ред.ред. код]

Народились[ред.ред. код]

Пов'язані зі Щирцем[ред.ред. код]

Поховані[ред.ред. код]

  • Клим Олег Іванович — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни 2014—2015 років.

Старости[ред.ред. код]

Див. Категорія:Щирецькі старости

Світлини[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Німецькі колонії Львівського повіту

Примітки[ред.ред. код]

  1. Державний комітет статистики України. Чисельність наявного населення України на 1 січня 2011 року, Київ-2011 (doc)
  2. Олешко О., Петришин Г. Поява і господарська діяльність німецьких поселенців на Галичині та архітектурна специфіка німецьких колоній. — Львів
  3. Родовід Тарновських (пол.)
  4. а б Szczerzec… — S. 852.
  5. Zródla dziejowe. Tom XVIII. Polska XVI wieku pod względem geograficzno-statystycznym. Cz. I. Ziemie ruskie. Ruś Czerwona. s. 153 — Warszawa : Sklad główny u Gerberta I Wolfa, 1902. — 252 s.
  6. Henryk Gmiterek. Sobieski Sebastian h. Janina (ok. 1552—1615) // Polski Słownik Biograficzny. — Warszawa — Kraków, 2000. — Polska Akademia Nauk, PAU. — Tom ХXXIX/4, zeszyt 163. — S. 509. (пол.)
  7. Львівський літопис і Острозький літописець. — К., 1970. — С. 119.
  8. Монолатій І. (упорядкування, передмова). Німецькі колонії Галичини у таблицях. Довідник. — Коломия, 2000. — С. 16, табл. № 1.
  9. Литвин М., Науменко К. Історія ЗУНР… — С. 23.
  10. Литвин М., Науменко К. Історія ЗУНР… — С. 37.
  11. Литвин М., Науменко К. Історія ЗУНР… — С. 185.
  12. Rozporządzenie Ministra Spraw Wewnętrznych z dnia 27 marca 1934 r. o podniesieniu niektórych miasteczek w województwie lwowskiem do rzędu miast, objętych ustawą gminną z 1889 r. (пол.)
  13. Свідчення про вбивство енкаведистами мешканців Щирця й околиць
  14. Hieronim E. Wyczawski. Pirawski (Piravius) Tomasz (ok. 1568—1625) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk — Łódź: Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1981. — Tom XXVI/…. — Zeszyt 11…. — S. 538. (пол.)

Джерела[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]