Рождественський Геннадій Миколайович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Рождественський Геннадій Миколайович
Генна́дий Никола́евич Рожде́ственский
Gennady Rozhdestvensky.jpg
Народився 4 травня 1931(1931-05-04)[1][2] (86 років)
Москва, Московська область, РРФСР, СРСР[1]
Громадянство (підданство) Flag of Russia.svg Росія
Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Діяльність диригент[3], композитор, музичний педагог[d], піаніст і Q1554167?
Alma mater Московська державна консерваторія імені П. І. Чайковського
Нагороди
Order of the Rising Sun, 3rd class Орден Леніна Герой Соціалістичної Праці Народний артист СРСР Order "For Merit to the Fatherland" II class Order "For Merit to the Fatherland" III class Order "For Merit to the Fatherland" IV class Орден Трудового Червоного Прапора Народний артист РРФСР Заслужений артист РРФСР Ленінська премія Order "For Merit to the Fatherland" I class Командор Ордена Британської імперії
CMNS: Медіафайли на Вікісховищі

Генна́дій Микола́йович Рожде́ственський (*4 травня 1931) — радянський російський симфонічний і театральний диригент, піаніст, композитор, дослідник, редактор і реставратор музичних творів, музично-громадський діяч, Народний артист СРСР.

Ранні роки[ред.ред. код]

Народився у Москві. Син співачки Н. П. Рождественської і диригента Н. П. Аносова. Учився в Музичній школі ім. Гнесіних у Є. Ф. Гнесіної і у Центральній музичній школі як піаніст, потім у Московській консерваторії (клас фортепіано Л. Н. Оборіна, клас диригування Н. П. Аносова). В 1954 р. закінчив Московську консерваторію, в 1957 р. — аспірантуру.

Диригентська діяльність[ред.ред. код]

У 1951 дебютував як диригент у Большому театрі (дебют: балет «Спляча красуня» П. Чайковського), в 1965—1970 р. головний диригент, у сезоні 2000/2001 р. головний диригент і художній керівник Большого театру. Під його керівництвом оркестр театру зіграв близько 40 опер і балетів, у тому числі прем'єри: «Коник-горбунок» Р. Щедріна, «Кармен-сюїта» Ж. Бізе — Р. Щедріна, «Спартак» А. Хачатуряна, «Людський голос» Ф. Пуленка, «Сон у літню ніч» Б. Бріттена, світова прем'єра першої редакції опери С. Прокоф'єва «Гравець» (2001).

З 1961 р. Рождественський — художній керівник і головний диригент Великого симфонічного оркестру Центрального телебачення й радіомовлення, з 1983 по 1991 р. — Симфонічного оркестру Міністерства культури СРСР, об'єднаного з його ініціативи в 1992 р. з Камерним хором В. Полянского в Симфонічну капелу. З 1974 по 1985 р. Рождественський — головний диригент Московського камерного музичного театру Б. Покровський, керував найбільшими симфонічними оркестрами світу — Симфонічного оркестру BBC (1978—1981), Віденського симфонічного оркестру (1981—1982), Стокгольмської філармонії (1991), почесний диригент Токійського оркестру «Іоміурі».

Дискографія Рождественського налічує близько 700 платівок і компакт-дисків, що охоплюють практично всі стилістичні й жанрові шари музичного мистецтва — від класики до авангарду, від найбільших творінь минулого — до новітніх творів. Рождественський переконливий як у чисто симфонічних жанрах, так і в жанрах синтетичних, має особливе гостре почуття театральності — як при виконанні опер і балетів, так і на концертній естраді.

Завдяки Рождественському відновлено й виконано цілу низку творів радянських композиторів — С. Прокоф'єва, Д. Шостаковича, Н. Мясковського, ряд творів було завершено і оркестровано Рождественським, зокрема опера «Гравці» Д. Шостаковича, остання симфонія й Перша соната для фортепіано А. Шнітке.

Викладацька та просвітительська діяльність[ред.ред. код]

З 1974 р. Рождественський з перервами викладає на кафедрі оперно-симфонічного диригування Московської консерваторії, з 1976 р. — професор, з 2001 р. — завідувач кафедрою оперно-симфонічного диригування. Під його керівництвом силами студентів були поставлені опери «Євген Онєгін» (відповідно до первісного бажання П. Чайковського), Меси h-moll И. С. Баха (осінь 1982 р.), вечір увертюр (1977 р.). Серед учнів Рождественського — М.Шостакович та В.Полянський.

Рождественський — автор робіт з мистецтва диригування («Диригентська аппликатура», 1974), есе про музику («Думки про музику», 1975, «Преамбули», 1989), аналітичних робіт про оркестровку, книги спогадів. Підготував цикл передач на радіо й телебаченні про видатних диригентів 20 століття.

Нагороди і звання[ред.ред. код]

  • Почесний член Шведської королівської академії (1975), Почесний академік Англійської Королівської академії музики (1984).
  • Гран-прі фірми «Chant du Mond», диплом Академії Шарля Кро в Парижу (за виконання всіх симфоній Прокоф'єва — Париж, 1969).

Книги Рождественського[ред.ред. код]

  • «Дирижёрская аппликатура» (Диригентська аплікатура, 1974)
  • «Мысли о музыке» (Думки про музику, 1975)
  • «Преамбулы» (Преамбули, 1989)
  • «Треугольники» (Трикутники, 2001)

Див. також[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  1. Гинзбург Л. Дебют молодого дирижера // Советское искусство. 1952. № 49
  2. Светланов Е. Выступление молодого дирижера // Советская музыка. 1953. № 1
  3. Рацер Е. Эскиз портрета // Там же. 1964. № 1
  4. Григорьев Л., Платек Я. Верность музыке // Музыкальная жизнь. 1967. № 12
  5. Щедрин Р. О дирижерском искусстве Геннадия Рождественского // Рождественский Г. Мысли о музыке. М., 1975
  6. Юзефович В. Первооткрыватель музыкальных сокровищ // Советская музыка. 1981. № 8
  7. Светланов Е. Ф. Геннадий Рождественский // Светланов Е. Музыка сегодня. М., 1985
  8. Геннадий Рождественский // Гордость советской музыки: музыканты — Герои Социалистического Труда и лауреаты Ленинской премии. М., 1987
  9. Алфеевская Г. Геннадий Рождественский и его преамбулы // Рождественский Геннадий. Преамбулы. М., 1989
  10. Шнитке А. Я хотел, чтобы это продлилось как можно дольше // Советская культура. 1991. 5 мая
  11. Монсенжон Б. Взыскательный гурман // Культура. 2001. 17-23 мая
  12. Савкина Н. Password: Рождественский // Литературная газета. 2001. 18-24 июля

Посилання[ред.ред. код]

  1. а б Рождественский Геннадий Николаевич // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
  2. Person Profile // Internet Movie Database — 1990.
  3. Національна бібліотека Німеччини, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #124075991 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
  4. Lutz D. Schmadel, International Astronomical Union Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin Heidelberg New-York : Springer-Verlag, 2003. — 992 с. — ISBN 3-540-00238-3.

Сторінка на сайті Московської консеваторії