Рождественський Геннадій Миколайович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Рождественський Геннадій Миколайович
рос. Генна́дий Никола́евич Рожде́ственский
Gennady Rozhdestvensky at award ceremonies (2017-05-24).jpg
Народився 4 травня 1931(1931-05-04)[1][2][…]
Москва, РРФСР
Помер 16 червня 2018(2018-06-16)[3][4][5] (87 років)
Москва, Росія
Поховання Введенське кладовище
Країна Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Flag of Russia.svg Росія
Діяльність диригент, композитор, музичний педагог, піаніст
Alma mater Центральна музична школа
Вчителі Оборін Лев Миколайович і Nikolai Anosovd
Відомі учні B. Tommy Anderssond і Aleksandr Titovd
Знання мов російська[6]
Заклад Московська державна консерваторія імені П. І. Чайковського
Членство Шведська королівська академія наук
Роки активності з 1951
Жанр класична музика
Посада музичний режисерd, диригент, диригент, диригент, диригент, музичний режисерd, диригент і диригент
Батько Nikolai Anosovd
Мати Natalya Rozhdestvenskayad
У шлюбі з Постнікова Вікторія Валентинівна
Діти Sacha Rojdestvenskid
Нагороди
Герой Соціалістичної Праці
орден «За заслуги перед Вітчизною» I ступеня орден «За заслуги перед Вітчизною» II ступеня орден «За заслуги перед Вітчизною» III ступеня орден «За заслуги перед Вітчизною» IV ступеня орден Леніна орден Трудового Червоного Прапора офіцер ордена Почесного легіону Командор Ордена Британської імперії
народний артист СРСР Народний артист РРФСР Заслужений артист РРФСР Ленінська премія
орден Вранішнього Сонця 3 класу орден «Кирило і Мефодій»
Державна премія Росії
IMDb nm0747598

Генна́дій Микола́йович Рожде́ственський (рос. Генна́дий Никола́евич Рожде́ственский; 4 травня 1931, Москва, Російська РФСР — 16 червня 2018, Москва, Росія) — радянський російський симфонічний і театральний диригент, піаніст, композитор, дослідник, редактор і реставратор музичних творів, музично-громадський діяч, Народний артист СРСР.

Біографія[ред. | ред. код]

Ранні роки[ред. | ред. код]

Народився у Москві. Син співачки Н. П. Рождественської і диригента Н. П. Аносова. Навчався в Музичній школі ім. Гнесіних у Євгенії Фабіанівної Гнесіної і у Центральній музичній школі як піаніст, потім у Московській консерваторії (клас фортепіано Л. Н. Оборіна, клас диригування Н. П. Аносова). В 1954 р. закінчив Московську консерваторію, в 1957 р. — аспірантуру.

Диригентська діяльність[ред. | ред. код]

У 1951 дебютував як диригент у Большому театрі (дебют: балет «Спляча красуня» П. Чайковського), в 1965—1970 р. головний диригент, у сезоні 2000/2001 р. головний диригент і художній керівник Большого театру. Під його керівництвом оркестр театру зіграв близько 40 опер і балетів, у тому числі прем'єри: «Коник-горбунок» Р. Щедріна, «Кармен-сюїта» Ж. Бізе, «Спартак» А. Хачатуряна, «Людський голос» Ф. Пуленка, «Сон у літню ніч» Б. Бріттена, світова прем'єра першої редакції опери С. Прокоф'єва «Гравець» (2001).

З 1961 р. Рождественський — художній керівник і головний диригент Великого симфонічного оркестру Центрального телебачення й радіомовлення, з 1983 по 1991 р. — Симфонічного оркестру Міністерства культури СРСР, об'єднаного з його ініціативи в 1992 р. з Камерним хором В. Полянского в Симфонічну капелу. З 1974 по 1985 р. Рождественський — головний диригент Московського камерного музичного театру Б. Покровський, керував найбільшими симфонічними оркестрами світу — Симфонічного оркестру BBC (1978—1981), Віденського симфонічного оркестру (1981—1982), Стокгольмської філармонії (1991), почесний диригент Токійського оркестру «Іоміурі».

Дискографія Рождественського налічує близько 700 платівок і компакт-дисків, що охоплюють практично всі стилістичні й жанрові шари музичного мистецтва — від класики до авангарду, від найбільших творінь минулого — до новітніх творів. Рождественський переконливий як у чисто симфонічних жанрах, так і в жанрах синтетичних, має особливе гостре почуття театральності — як при виконанні опер і балетів, так і на концертній естраді.

Завдяки Рождественському відновлено й виконано цілу низку творів радянських композиторів — С. Прокоф'єва, Д. Шостаковича, М. Мясковського, ряд творів було завершено і оркестровано Рождественським, зокрема опера «Гравці» Д. Шостаковича, остання симфонія й Перша соната для фортепіано А. Шнітке.

Викладацька та просвітительська діяльність[ред. | ред. код]

З 1974 р. Рождественський з перервами викладає на кафедрі оперно-симфонічного диригування Московської консерваторії, з 1976 р. — професор, з 2001 р. — завідувач кафедрою оперно-симфонічного диригування. Під його керівництвом силами студентів були поставлені опери «Євген Онєгін» (відповідно до первісного бажання П. Чайковського), Меси h-moll И. С. Баха (осінь 1982 р.), вечір увертюр (1977 р.). Серед учнів Рождественського — М. Шостакович та В. Полянський.

Рождественський — автор робіт з мистецтва диригування («Диригентська аппликатура», 1974), есе про музику («Думки про музику», 1975, «Преамбули», 1989), аналітичних робіт про оркестровку, книги спогадів. Підготував цикл передач на радіо й телебаченні про видатних диригентів 20 століття.

Помер 16 червня 2018 року на 88-му році життя, після тривалої хвороби у Москві[7],[8].

Нагороди і звання[ред. | ред. код]

  • Гран-прі фірми «Chant du Mond», диплом Академії Шарля Кро в Парижу (за виконання всіх симфоній Прокоф'єва — Париж, 1969).

Книги Рождественського[ред. | ред. код]

  • «Дирижёрская аппликатура» (Диригентська аплікатура, 1974)
  • «Мысли о музыке» (Думки про музику, 1975)
  • «Преамбулы» (Преамбули, 1989)
  • «Треугольники» (Трикутники, 2001)

Див. також[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  1. Гинзбург Л. Дебют молодого дирижера // Советское искусство. 1952. № 49
  2. Светланов Е. Выступление молодого дирижера // Советская музыка. 1953. № 1
  3. Рацер Е. Эскиз портрета // Там же. 1964. № 1
  4. Григорьев Л., Платек Я. Верность музыке // Музыкальная жизнь. 1967. № 12
  5. Щедрин Р. О дирижерском искусстве Геннадия Рождественского // Рождественский Г. Мысли о музыке. М., 1975
  6. Юзефович В. Первооткрыватель музыкальных сокровищ // Советская музыка. 1981. № 8
  7. Светланов Е. Ф. Геннадий Рождественский // Светланов Е. Музыка сегодня. М., 1985
  8. Геннадий Рождественский // Гордость советской музыки: музыканты — Герои Социалистического Труда и лауреаты Ленинской премии. М., 1987
  9. Алфеевская Г. Геннадий Рождественский и его преамбулы // Рождественский Геннадий. Преамбулы. М., 1989
  10. Шнитке А. Я хотел, чтобы это продлилось как можно дольше // Советская культура. 1991. 5 мая
  11. Монсенжон Б. Взыскательный гурман // Культура. 2001. 17-23 мая
  12. Савкина Н. Password: Рождественский // Литературная газета. 2001. 18-24 июля

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]