Перейти до вмісту

Розп'яття (Мікеланджело)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Розп'яття
італ. Crocifisso di Santo Spirito
Творець:Мікеланджело
Час створення:1492
Розміри:142×35 см
Висота:139 см
Ширина:135 см
Матеріал:дерево, поліхромія
Жанр:ню Редагувати інформацію у Вікіданих
Зберігається:Санто Спіріто, Флоренція
Музей:Базиліка Санто-Спіріто Редагувати інформацію у Вікіданих
CMNS: Розп'яття у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Розп'я́ття це́ркви Са́нто Спірі́то (італ. Crocifisso di Santo Spirito) — дерев'яне розп'яття, створене італійським скульптором і художником Мікеланджело Буонарроті у 1492 році[1]. Це розп'яття вирізьблено для вівтаря церкви Санто Спіріто у Флоренції[2].

Відомі також інші розп'яття, автором яких вважають Мікеланджело — Розп'яття Ґалліно та Розп'яття Монсеррат.

Історія створення

[ред. | ред. код]

Після смерті Лоренцо Медичі, Мікеланджело, який до цього мешкав у палаці Медичі, повернувся жити додому. Саме у цей час він розпочав анатомічні штудії у лікарні при монастирі Санта Марія дель Санто Спіріто (італ. Santa Maria del Santo Spirito). Вазарі про це пише так: «Для церкви Санто Спіріто у Флоренції він зробив дерев'яне Розп'яття, що тепер стоїть над півколом головного вівтаря, бо хотів віддячити настоятелеві, який дозволив йому користуватися приміщенням, де він часто розтинав мертві тіла, вивчаючи анатомію і закладаючи тим основи досконалості в малюнку, якої він досяг потім»[3]. Цей ранній твір (Мікеланджело тоді було сімнадцять років) вважався втраченим до 1962 року, коли його було віднайдено. Після цього розпочалися суперечки щодо автентичності Розп'яття, аж доки у 2001 році дослідники дійшли висновку, що це — твір Мікеланджело[4].

Деякий час Розп'яття зберігалося у музеї Каза Буонарроті, зараз — у церкві Санто Спіріто.

Опис

[ред. | ред. код]
Мікеланджело. «Битва кентаврів» (фрагмент)

Розіп'ятого Христа зображено оголеним, оскільки перед стратою вояки поділили його одежу, про що згадується у Євангелії від Івана (Ів. 19:23-24).

На табличці над Христом написано слова: Ісус Назарянин, Цар юдейський (Ів. 19:19).

На думку ж Еріка Шильяно, Ісусові «м'які, згладжені лінії, готична симетрія, делікатна краса і наївні пропорції не мають нічого спільного із могутніми (…) фігурами навіть його найраніших робіт з каменю» [5].

Це розп'яття згадується у біографічному романі К. Шульца «Камінь і біль»[6]:

(...) це розпяття — прекрасне. Лише перед прекрасним розп'яттям мали б молитися люди (...), бо краса повинна йти пліч-о-пліч із побожністю, не можна щиро молитися перед потворним зображенням

Посилання

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Эрпель, 1990, с. 13.
  2. ↑ Wallace, 2010, с. 10 —11.
  3. ↑ Вазарі, 1970, с. 305.
  4. ↑ Автором Розп'яття «підтвердили» Мікеланджело (англ.) . BBC News. 18 липня 2001. Архів оригіналу за 11 липня 2013. Процитовано 2 травня 2012.
  5. ↑ Scigliano, 2005, с. 41.
  6. ↑ Шульц, 2006, с. 259 —260.

Для подальшого читання

[ред. | ред. код]

(праці подано хронологічно)

  • Margrit Lisner. Michelangelos Kruzifixus aus S. Spirito in Florenz, Münchner Jahrbuch der bildenden Kunst, 3. F., 15, 1964, S. 7 —36.
  • Margrit Lisner. The Crucifix from Santo Spirito and the Crucifixes of Taddeo Curradi, The Burlington Magazine, 122, [December 1980], pp. 812 —819

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Вазарі Д. Життєписи найславетніших живописців, скульпторів та архітекторів = італ. Le Vite de’piu eccelenti Pittori, Scultori e Architetti. — К. : Мистецтво, 1970. — С. 296 —429, 497 —507.
  • Эрпель Фриц. Микельанджело / Пер. с нем. Сергея Данильченко. — Берлин : Хеншель, 1990. — 72 с. — ISBN 3-362-00044-4. (рос.)
  • Шульц К. Камінь і біль: роман / З чес. пер. Д. Андрухів. — К. : Юніверс, 2006. — 688 с. — ISBN 966-8118-23-5.
  • Eric Scigliano. Michelangelo's Mountain: The Quest For Perfection In The Marble Quarries Of Carrara. — Simon and Schuster, 2005. — 352 с. (англ.)
  • William Wallace. The Treasures of Michelangelo. — Andre Deutsch, 2010. — ISBN 978-0-233-00253-8. (англ.)


Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Розп%27яття_(Мікеланджело)&oldid=43639810