Каза Буонарроті

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Каза Буонарроті ( Музей Мікеланджело Буонарроті )
43°46′11″ пн. ш. 11°15′48″ сх. д. / 43.76981000002777478° пн. ш. 11.26359300002777886° сх. д. / 43.76981000002777478; 11.26359300002777886Координати: 43°46′11″ пн. ш. 11°15′48″ сх. д. / 43.76981000002777478° пн. ш. 11.26359300002777886° сх. д. / 43.76981000002777478; 11.26359300002777886
Тип музей[1]
нерухомість
архів[2][3]
художня галерея[4][5]
будинок-музейd[6] і Q124830284?[5]
Назва на честь Мікеланджело Буонарроті
Статус спадщини національна спадщина Італіїd[7]
Країна  Італія[7][8][2]
Розташування Флоренція, на розі вулиці Буонарроті та Гібелліна 70 ( Via Buonarroti + Ghibellina 70) .
Адреса 50122[1] Via Ghibellina 70[1]
Засновано 1859 рік
Фонд 785 документ[9] і 600 документ[10]
Відвідувачі 5206 осіб (2020)[4]
18 942 осіб (2019)[6]
20 772 осіб (2018)[9]
12 643 осіб (2022)[5]
Директор Alessandro Cecchid
Сайт Офіційний сайт музею
Каза Буонарроті. Карта розташування: Італія
Каза Буонарроті
Каза Буонарроті (Італія)
Мапа

CMNS: Каза Буонарроті у Вікісховищі

Каза Буонарроті (італ. Casa Buonarroti) — тосканська назва музею, присвяченого відомому італійському скульпторові Мікеланджело Буонарроті.

Будинок родини Буонарроті у Флоренції[ред. | ред. код]

Зауважимо, що сам Мікеланджело не тут народився і не тут мешкав роками, хоча час від часу повертався. Він народився в містечку Капрезе, в провінції Ареццо, а сюди був перевезений дитиною. Він — другий син з шести Лодовіко ді Леонардо Сімоні Буонаррота. Прибутки батька були невеликі, тому дітей швидко залучали до роботи — більшість синів була задіяна у виробництві сукна та шовку, якими уславилась Флоренція. Годувальницею малого Мікеланьоло(так він писав власне ім'я практично все життя) була не мати, а дружина каменяра. Дорослим він жартував, що залучення до обробки каменю всмоктав з молоком годувальниці. Мікеланьоло пристоїли спочатку до майстерні художників Доменіко та Давіда Гірляндайо, а через рік (навесні 1489 р.) він перейшов у художню школу в сади Боболі. Саме там почав займатися скульптурою.

Родина перебралася у Флоренцію. З часом вони придбали три сусідні ділянки, де тільки у 15461553 рр. збудували родинний маєток. Сам Мікеланджело мешкав тоді в Римі. Це сюди потайки було перевезене з Риму тіло померлого папського скульптора та архітектора, бо родина бажала поховати того на батьківщині. Поховання відбулося в церкві Св. Хреста (флорентійська Санта-Кроче (базиліка)).

Сучасний вигляд домівка родини Бунарроті отримала лише у 1612 році. Останнім володарем міського будинку родини в 19 столітті був Козімо, що по заповіту передав «палац» муніципалітету Флоренції. З 1859 року, через рік по смерти Козімо, тут облаштували музей.

Відділи музейного закладу[ред. | ред. код]

Даніеле да Вольтерра, погруддя Мікеланджело Буонарроті

Це не зовсім меморіальний музей скульптора, незважаючи на скульптури і матеріали, йому присвячені, це швидше музей імені Мікеланджело Буонарроті. Твори майстра, що мали шалену популярність ще за життя митця, давно розійшлися світом (їх зберігають Брюгге, Нью-Йорк,Лондон, Санкт-Петербург,Париж,Рим, Мюнхен, Клівленд). Попитом користувались навіть малюнки і начерки майстра, які роками копіювали і викрадали інші, менш обдаровані митці, аби запозичити та використати хоча б його ідеї. Знаючи про це, сам Мікеланджело або ховав власні малюнки, або знищував їх. Винятків було небагато. Так, він допомагав Даніеле да Вольтерра в створенні композцій для його творів. Вдячний Вольтерре зробив портрет (погруддя) Мікеланджело Буонарроті, що зберігає музей Каза Буонарроті і що в копіях теж розійшовся світом.

Експозиції в Каза Буонарроті не відрізняються багатством. Хоча вдалося зібрати декілька оригіналів митця, серед яких:

Експозиції доповнені галереєю та невеличкими збірками археологічних знахідок, що мають відношення до історії Тоскани, а не до самого Мікеланджело.

Теракоти та ескізи[ред. | ред. код]

Штудія торсу

Малюнки майстра[ред. | ред. код]

Архітектурні плани[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Каза Буонарроті

Джерела[ред. | ред. код]

  • Ugo Procacci, La casa Buonarroti a Firenze, Milano, Electa, 1965
  • Ragionieri, Vasarri, Casa Buonarroti, Firenze, SPES, 1987
  • Джорджо Вазарі «Життєписи», Т 5, М, «Искусство», 1971, с. 213–344
  • Ротенберг Е. «Мікеланджело Буонарроті», М, « Изобразительное искусство», 1976


  1. а б в Sistema Cultura
  2. а б https://www.archivesportaleurope.net/directory/-/dir/ai/code/IT-FI0754
  3. SIUSA
  4. а б Indagine sui musei e le istituzioni similari — 2022.
  5. а б в Indagine sui musei e le istituzioni similari — 2024.
  6. а б ISTAT Indagine sui musei e le istituzioni similari — 2021.
  7. а б dati.beniculturali.it — 2014.
  8. Sistema Cultura — 2018.
  9. а б Indagine sui musei e le istituzioni similari — 2020.
  10. ISTAT ISTAT 2015 survey on museums and similar institutions — 2017.