Рудський Федір Андрійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Федір Андрійович Рудський
Рудський Федір Андрійович.jpg
Народився 21 травня 1921(1921-05-21)
Авдіївка
Помер 29 вересня 1982(1982-09-29) (61 рік)
Мінськ
Місце поховання Східне кладовище
Країна СРСР СРСР
Приналежність Прапор Радянської армії Радянська армія
Вид збройних сил сухопутні війська
Рід військ RAF A emb-Armoured forces1936.gif танкові війська
Роки служби 1939—1982
Звання CCCP army Rank general-major infobox.svg Генерал-майор
Війни / битви Німецько-радянська війна
Нагороди
Герой Радянського Союзу
Орден Леніна Орден Олександра Невського Орден Вітчизняної війни I ступеня Орден Червоної Зірки
Орден «За службу Батьківщині у Збройних силах СРСР» III ступеня Медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» Медаль «20 років перемоги у ВВВ» Медаль «30 років перемоги у ВВВ»
Медаль «30 років Радянській Армії та Флоту»
Медаль «40 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «50 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «60 років Збройних Сил СРСР»

Фе́дір Андрі́йович Рудськи́й (нар. 21 травня 1921(19210521) — пом. 29 вересня 1982) — радянський військовик, у роки Другої світової війни — командир танкового батальйону 178-ї танкової бригади 10-го танкового корпусу 5-ї гвардійської танкової армії, капітан. Герой Радянського Союзу (1945).

Життєпис[ред.ред. код]

Народився 21 травня 1921 року в селищі Авдіївка (нині — місто в Донецькій області) у селянській родині. Українець. Здобув середню освіту.

До лав РСЧА призваний Авдіївським РВК у 1939 році. У 1941 році закінчив 3-тє Саратовське танкове училище.

Учасник німецько-радянської війни з червня 1941 року. Воював на Західному, Воронезькому, 1-му Українському, 3-му та 2-му Прибалтійських і 2-му Білоруському фронтах. Член ВКП(б) з 1945 року. Пройшов бойовий шлях від командира танкового взводу то командира танкового батальйону. Двічі був поранений і одного разу контужений.

Особливо командир 2-го танкового батальйону 178-ї танкової Ризької бригади 10-го танкового Дніпровського корпусу капітан Ф. А. Рудський відзначився під час боїв у Східній Прусії. 24-25 січня 1945 року у боях на підступах до Вісленської затоки, поблизу селища Трунц (нині — село Мілеєво одноіменної ґміни Ельблонзького повіту Вармінсько-Мазурського воєводства Польщі) батальйон, перебуваючи у відриві від основних сил бригади й не маючи сусідів на флангах, вміло проводив розвідку і маневрував. Застосовуючи метод рухомих засідок, протягом трьох діб контролював вузол шляхів, що вели до міста Ельбінга. Відбиваючи щодня по 4-5 контратак супротивника, наніс йому значних втрат: знищив автоколону з 260 автівок, 9 самохідок, 2 середніх танки, 12 бронетранспортерів, 3 батареї важкої артилерії, понад 600 солдатів і офіцерів супротивника.

У повоєнний час продовжив військову службу в ЗС СРСР. У 1954 році закінчив Військову академію бронетанкових військ. Протягом 1954—1960 років — командир 69-го танкового полку, з 1960 по 1967 роки — командир 37-ї гвардійської дивізії.

У 1969 році — Військову академію Генштабу. З 1969 року і до самої смерті — начальник Мінського суворовського військового училища.

Мешкав у Мінську (Білорусь), де й раптово помер 29 вересня 1982 року. Похований на Східному кладовищі Мінська.

Нагороди[ред.ред. код]

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 19 квітня 1945 року «за зразкове виконання бойових завдань командування на фронті боротьби з німецько-фашистськими загарбниками та виявлені при цьому відвагу і героїзм», капітанові Рудському Федору Андрійовичу присвоєне звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» (№ 7460).

Також нагороджений орденами Олександра Невського (25.12.1944), Вітчизняної війни 1-го ступеня (31.07.1943), Червоної Зірки, «За службу Батьківщині в Збройних Силах СРСР» 3-го ступеня і медалями.

Вшанування пам'яті[ред.ред. код]

У Мінську, на фасаді будинку, в якому мешкав Ф. А. Рудський, встановлено меморіальну дошку.

Посилання[ред.ред. код]